- •Орієнтовний перелік питань програми навчальної дисципліни, що виносяться на семестровий екзамен
- •Методи регулювання в земельному праві.
- •Принципи земельного права: загально-правові та спеціально-правові принципи.
- •Співвідношення земельного права із суміжними галузями права.
- •Система сучасного земельного права.
- •Виникнення та існування земельного права на сучасній території України.
- •Впровадження реформаторських заходів на українських землях т їх вплив на перетворення земельних відносин.
- •Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •Поняття і класифікація джерел земельного права.
- •Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •Закони України як основні джерела земельного права.
- •Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •Поняття та види земельних правовідносин.
- •Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •Земля як об'єкт права власності на землю.
- •Суб'єкти права власності на землю.
- •Право приватної власності на землю.
- •Право комунальної власності на землю.
- •Право державної власності на землю.
- •Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •Зміст права власності на землю.
- •Основні права й обов'язки власників земельних ділянок та межі їх належного здійснення.
- •Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •Право постійного землекористування.
- •Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •Земельні сервітути, їх юридична природа та засади правового регулювання.
- •Правовий режим земельних сервітутів
- •Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових інтересах.
- •Правовий режим зон, що підлягають спеціальній охороні як вид обмеження прав на землю.
- •Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами. (Розділ 4, глава 19 зку).
- •Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами.
- •Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
- •Умови і порядок передачі земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
- •Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення.
- •З моменту державної реєстрації
- •Землі державної чи комунальної власності
- •Інші умови
- •З моменту державної реєстрації
- •Землі державної чи комунальної власності
- •Інші умови
- •Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •Купівля-продаж земельних ділянок
- •Договір міни земельної ділянки
- •Дарування земельної ділянки
- •Спадкування земельної частки (паю) або земельної ділянки
- •Правове регулювання договору купівлі-продажу земель ділянки.
- •Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах.
- •Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок.
- •Правове регулювання застави земельних ділянок.
- •Загальна характеристика гарантій прав на землю.
- •Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів.
- •Органи, що вирішують земельні спори, порядок їх розгляду та вирішення.
- •Система органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів. (п. 62 -64 одна відповідь).
- •Повноваження органів загального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів спеціального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів виконавчої влади особливої компетенції в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Умови та порядок встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •Планування використання і охорони земельних ресурсів: загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •Правові засади районування земель.
- •Правові засади зонування земель.
- •Поняття і зміст землеустрою.
- •Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.
- •Державний земельний кадастр та значення його ведення.
- •Складові частини державного земельного кадастру.
- •Державний контроль за використанням і охороною земель.
- •Державні органи із здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх основні функції.
- •Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.
- •Моніторинг земельних ресурсів та його значення.
- •Поняття і зміст правової охорони земельних ресурсів.
- •Особливості правової охорони земель при здійсненні господарської діяльності.
- •Правова охорона ґрунтів: стандартизація та нормування в галузі охорони ґрунтів; відтворення родючості ґрунтів та рекультивація порушених земель.
- •Правовий режим екологічно уражених земель.
- •Правові вимоги щодо консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель.
- •Правова характеристика змісту економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •Правові засади проведення оцінки земель.
- •Правові засади плати за землю: вплив плати за землю на раціональне використання та ефективну охорону земельних ресурсів.
- •Пільги щодо плати за землю та умови і порядок їх застосування.
- •Умови та призначення відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •Склад земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за правопорушення у земельних відносинах.
- •Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
- •Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •Суб'єктний склад власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення.
- •Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів.
- •Поняття та склад земель житлової та громадської забудови.
- •Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови: умови і порядок надання та вилучення земель у містах та інших населених пунктах.
- •Правові вимоги щодо використання земельних ділянок для індивідуального житлового, господарського і гаражного будівництва.
- •Використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва.
- •Особливості використання земельних ділянок державного та комунального житлового фонду.
- •Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •Правовий режим земель природно-заповідного фонду.
- •Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення.
- •Правовий режим земельних ділянок та природних об'єктів, що мають особливу наукову цінність.
- •Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення.
- •Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення.
- •Поняття і склад земель рекреаційного призначення.
- •Правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів.
- •Поняття і склад земель історико-культурного призначення.
- •Правовий режим земель історико-культурного призначення.
- •Спеціальні правові режими земель історико-культурного призначення.
- •Правовий режим охоронних зон пам'яток культури.
- •Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •Умови і порядок надання земель лісогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення.
- •Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
- •Особливості загального і спеціального використання лісових ресурсів на землях лісогосподарського призначення.
- •Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •Правовий режим земель транспорту: правова регламентація транспортного землекористування в залежності від видів транспорту.
- •Особливості використання та охорони земель, наданих морському та річковому транспорту.
- •Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв'язку.
- •Правовий режим земель, наданих для потреб забезпечення оборони країни та іншого призначення.
Органи, що вирішують земельні спори, порядок їх розгляду та вирішення.
Чинний ЗК дещо змінив систему органів, що можуть розглядати та вирішувати земельні спори. Відповідно до ст. 158 ЗК такі спори вони вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Причому зазначена норма передбачає певне розмежування компетенції цих органів. Так, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
Розгляд і вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів не позбавляє учасників спору права на звернення до суду. Згідно з ч. 5 ст. 158 ЗК у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом. Приймаючи до уваги різке збільшення кількості земельних спорів, ускладнення їх розгляду та практичної актуалізації змісту було б доцільним прийняття спеціального законодавчого акту про їх розгляд і вирішення. Детальне законодавче врегулювання умов та порядку розгляду і вирішення земельних спорів є нагальною потребою практики сучасного реформування земельних відносин.
Вирішення земельних спорів судами нині є досить поширеним. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за загальним правилом, розмежування між судами загальної юрисдикції підвідомчості земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Так, загальним судам підвідомчі земельні спори в разі, якщо хоча б однією з осіб, які беруть участь у справі, є громадянин. Господарськими судами вирішуються земельні спори за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, а також громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Виходячи з відповідних положень Конституції, ЗК, ЦПК та ГПК, а також зазначеної постанови, судам підвідомчі справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про право громадян на земельну частку (пай) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, використання при цьому земельних ділянок із меліоративними системами; про розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ, організацій; про визнання недійсною відмови у розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського й особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаража; про визнання недійсною відмови в наданні у постійне користування земельних ділянок юридичним особам; про визнання незаконною відмови у продажу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності громадянам і юридичним особам, які мають право на набуття цих ділянок у власність, а також іноземним державам; про вирішення спорів, пов'язаних з орендою землі; про встановлення та припинення дії земельних сервітутів; про примусове припинення права на земельну ділянку з передбачених законом підстав; про недійсність відмови у розгляді заяви про погодження місця розташування об'єкта, щодо якого порушується питання про вилучення (викуп) земельної ділянки; про вирішення спорів щодо проведення розвідувальних робіт на землях, що перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб; про вирішення майнових спорів, пов'язаних із земельними відносинами, в тому числі про відшкодування власникам і землекористувачам збитків, заподіяних вилученням (викупом) визначених угідь, обмеженням їх прав або порушенням земельного законодавства; про відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, укладених із порушенням встановленого законом порядку; про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки чи про звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав; про вирішення спорів стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей; про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної ЗК компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.
У п. 4 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду передбачено, що суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.
Безумовно, наведений перелік земельних спорів, що розглядаються і вирішуються у судовому порядку не є вичерпним. Так, з прийняттям Закону "Про розмежування земель державної та комунальної власності" з'явилась нова категорія земельних спорів, що розглядаються органами судової влади. Спори щодо розмежування земель державної та комунальної власності, як правило, виникають між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування різного рівня. Такі спори підлягають розгляду та вирішенню господарськими судами.
Особливості вирішення земельних спорів господарськими судами, що виникають між підприємствами, установами та організаціями як юридичними особами, передбачені у ГПК. Однак при їх розгляді та вирішенні мають застосовуватися не тільки процесуальні норми, а й норми матеріального права. Це, зокрема стосується розгляду та вирішення земельних спорів, що виникають у фермерському господарстві. Зрозуміло, що земельні спори громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, підвідомчі судам загальної юрисдикції. Проте, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їх земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для розширення господарства, підвідомчі господарським судам.
На особливості розгляду та вирішення земельних спорів господарськими судами звертається увага в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 30 листопада 2007 р. № 01-8/918 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок". Також слід також звернути увагу, що коли одним з учасників земельного спору є іноземний суб'єкт права або підприємство, що належать іноземним інвесторам, міжнародним організаціям ra об'єднанням, такий спір може розглядатися господарським судом при наявності договору між сторонами про його розгляд у господарському суді. Це пов'язано з особливостями юрисдикційного статусу іноземних підприємств та допустимістю застосування до них процесуальних норм національного законодавства.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" підвідомчі судам спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті. При розгляді земельних спорів про захист прав власників земельних ділянок, стороною в яких є громадянин, застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Якщо для певних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням права власності на землю чи користування нею, законом встановлено інші строки вирішення до суду за вирішенням спору, застосовуються встановлені строки.
Вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування здійснюється відповідними радами відповідно до повноважень, що прямо передбачені у земельному законодавстві. Вони закріплені для обласних рад — ст. 8, для Київської і Севастопольської міських рад — ст. 9 та для сільських, селищних, міських рад — ст. 12 ЗК. При цьому органи місцевого самоврядування згідно з ч. 3 ст. 158 ЗК вирішують земельні спори, які виникають відносно земель відповідних населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності або у користуванні громадян, тобто межові спори, та спори відносно додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Зазначимо що межові спори і спори, що виникають у зв'язку із відхиленнями від правил добросусідства, є відносно новими видами спорів. Критерії визначення меж земельних ділянок та зміст вимог відносно добросусідства передбачені у гл. 17 ЗК. Так, спори щодо додержання правил добросусідства, тобто обирання власниками і землекористувачами таких способів використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні-запахи, шумове забруднення тощо), підлягають розгляду відповідними органами місцевого самоврядування. Що стосується спорів щодо розмежування меж районів у містах, то їх вирішення носить самоврядний характер.
Вирішення земельних спорів органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів зберігає свої адміністративні ознаки і здійснюється держаними органами. Це визначається самою категорією спорів, до яких віднесені земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та щодо земельних сервітутів. Виникнення таких спорів може мати місце, наприклад, у випадках відхилення від вимог змісту земельних сервітутів, передбачених гл. 16 ЗК, реалізації права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, закріплених у гл. 16-1 ЗК, або недотримання обмежень встановлених нормами гл. 18 ЗК.
Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЗК органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори.
При розгляді земельного спору, сторони наділені усіма процесуальними правами, передбаченими для учасників судового процесу.
Виконання рішень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів с кінцевою метою їх розгляду та вирішення. Тому зазначені органи повинні вжити реалістичних заходів щодо виконання рішення вже на стадії його прийняття. Згідно з ст. 161 ЗК рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів або органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Проте оскарження зазначених рішень в суді призупиняє їх виконання.
Виконання рішення щодо земельних спорів, за положеннями ЗК, здійснюється органом, який прийняв це рішення. При цьому, виконання рішення щодо земельних спорів не звільняє правопорушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства. Виконання прийнятого рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його строк може бути продовжений вищестоящим Органом або судом. Таким чином, земельному законодавству відомо не тільки призупинення виконання прийнятих рішень та продовження строку їх виконання на підставі судового оскарження , а й оскарження вищестоящому органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування.
Поняття та функції управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів.
Управління у сфері використання та охорони земель слід розглядати як організаційно-правову діяльність уповноважених органів із забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України.
Термін "функція" (від лат.functio- виконання, здійснення) означає обов'язок, коло діяльності, призначення, роль. Функції управління - це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дають можливість здійснювати певний вплив на об'єкт управління з метою вирішення поставленого завдання, це також напрями управлінської діяльності, що мають правовстановлюючий, правозабезпечуючий чи правоохоронний характер.
Визначення змісту функцій управління та їх чітка класифікація необхідні для розробки раціональних основ системи управління. Функції державного управління у відповідній сфері розрізняють за критеріями: за органами, що їх здійснюють; місцем і значенням в управлінському процесі; юридичними наслідками, які тягнуть за собою їх здійснення, тощо. В. В. Горлачук поділяє функції управління на основні і спеціальні.
До основних належать:
- планування;
- координація;
- організація;
- регулювання;
- контроль.
Ці функції притаманні всім системам управління.
До спеціальних функцій відносять такі:
- надання і вилучення земель; моніторинг стану земельних ресурсів і динаміки його змін;
- ведення державного земельного кадастру;
- землеустрій; справляння плати за землю;
- державний контроль за раціональним використанням і охороною земель;
- вирішення земельних спорів; притягнення до юридичної відповідальності та інші.
Відповідні функції становлять зміст управління у галузі використання та охорони земель.
Суб'єктом управління у галузі використання та охорони земель є система уповноважених органів, які відповідно до земельного законодавства здійснюють організаційно-правову діяльність щодо забезпечення раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони. їх розрізняють за обсягом і характером компетенції. У сфері земельних відносин певні управлінські функції мають органи загальної, міжгалузевої, галузевої і спеціальної компетенції.
До органів загальної компетенції, що здійснюють відповідні управлінські функції, належать Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради та місцеві державні адміністрації.
Одним з найважливіших органів міжгалузевого управління у сфері охорони і раціонального використання земель є Міністерство екології та природних ресурсів України, яке здійснює державне управління земельним фондом у комплексі з усіма іншими природними ресурсами (водами, надрами, лісами, атмосферним повітрям, флорою і фауною). Певні управлінські функції щодо земельного фонду мають у межах своєї компетенції також Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний комітет лісового господарства України, Державне космічне агентство України, Державний комітет України по водному господарству, деякі інші центральні органи виконавчої влади.
Галузеве управління земельним фондом здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до відання яких належить відповідна частина земельного фонду, що не залежить від територіального розміщення земель. Органом спеціальної компетенції у сфері земельних відносин є Державне агентство земельних ресурсів України.