- •4 Поняття світогляду ,його сутністьі структура
- •5 Специфіка філ Стародавньої Індії
- •6Філлософія Китая
- •7 Антична філософія,її загальні характеристики!!!
- •8Натурурофілософія досократики
- •9 Антична філософія,її загальні характеристики(Сократ,Демокрит,Платон)
- •10Елліністична філософія!!
- •11 Філософія середніх віків
- •12Схоластика як суперечка номіналізму та реалізму
- •13 Філософія епохи Відродження
- •14 Основні ідеї,принципи філософіі Просвітництва.
- •15 Проблема методу пізнання у філософіі Нового часу.
- •16 Німецька класична філософія
- •17 Філосовськи погляди Канта
- •18 Філософія Гегеля
- •19 Проблеми сутності й існування,відчудження і свободи,життя і смерті у філ екзистенціалізму.
- •20. Психоаналіз Фрейда
- •21.Релігійна філософія у xXст
- •22.Марксизм як філосовсько-політичне вчення.
- •23.Позитивізм та його різновиди.
- •24.Фомування не класичної філософії в Захдній Європі на межі……
- •25.Розвиток Філософської думки в Украіні у …..
- •26.Г.Сковорода-засновник української класичної філософії
- •27Проблема звільнення людини і нації у творах т.Г Шевченка,Лесі Українки,і.Франка
- •30 Поннятя матерії як об’єктивної реальності
- •31Рух як невідємний атрибут матерії.Різноманітність форм руху.
- •32 Простір і час як форми існування обєктивної реальності
- •33 Діалектика як теорія і метод
- •34 Категорії діалектики
- •37 Похлдження,розвиток і сутність свідомості
- •41 Природа і призначення процесу пізнання.Субєкти і обєкти пізнання.
- •42 Поняття істини.Її види та шляхи досягнення.
- •43 Поняття науки.Специфіка наукового пізнання
- •44 Методи наукового пізнання
- •45Поняття суспільства.Філосовська концепція розвитку людства.
- •46Суспільна свідомість:будова,структура,рівні,форми.
- •49.Рушійні сили і субєкти історичного процесу.
- •50 Філосовське осмислення поняття держави.
- •51 Поняття соцілної структури суспілства.
- •52.Соціальний прогрес,його сутність та критерії..
- •53Цінності та їхня роль у житті людини
- •54 Поннятя культури.Матеріальна та духовна культура
- •Матеріальна культура
- •Духовна культура
- •58 Філософське осмислення біологічного та соціального в людині.
- •59Глобальні проблеми людства.
- •60 Кризи сучасної цивілізації і шляхи іі подалання.
12Схоластика як суперечка номіналізму та реалізму
Середньовічна філософія увійшла в історію філософської думки під назвою схоластики. Головна ознака схоластики полягає у тому, що вона свідомо розглядає себе як науку, поставлену на службу теології, як служницю теології. Проте, незважаючи на її абстрактну обмеженість та апологетизм, вона зробила крок вперед у розробці логіко-гносеологічної та етичної проблематики, яка є досить актуальною для сьогодення /напр., вчення про духовний світ людини/.Вчення про людину. Це вчення Фоми Аквінського грунтується на уявленні про єдність душі і тіла в кожній особі. Душа нематеріальна і не субстанціальна, вона отримує свою завершеність тільки через зв'язки з тілом. Особистість для Фоми Аквінського є найблагороднішою у всій розумній природі. За Ф.Аквінським розум вищий від волі, але любов до бога набагато важливіша за пізнання його. Фома Аквінський /1125/2б-1274 рр,/ - один із найвидатніших представників середньовічної філософії. Як і його вчитель, Фома Аквінський намагався обгрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на вчення Арістотеля. При цьому вчення Арістотеля було пристосоване таким чином, щоб воно не вступало у протиріччя з догматами церкви. Вчення про буття. Під буттям Фома Аквінський розуміє християнського бога, який актом своєї волі створив світ і речі, що в ньому існують. Реалізм наполягав на істотності, реальності, саме єдності триєдиного бога. Номіналізм же справді реальними вважав "лики" /іпостасі/ трійці. Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність /буття/ існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Згідно з їх вченням, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. Номіналізм.- В протилежність середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття /т.зв. універсалії/ - лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленнях. Основними представниками цього напряму були: Д.Скот, І.Расцлін, У.Оккам.
13 Філософія епохи Відродження
Починаючи з ХУ ст. в соціально-економічному і духовному житті Західної Європи відбувається ряд змін, які ознаменували початок нової епохи, котра увійшла в історію під назвою епохи Відродження. Ці зміни були пов'язані насамперед з процесом секуляризації /звільнення світського життя від релігії та церковних інститутів/ і відбувалися спочатку досить повільно і по-різному протікали у різних країнах Європи. Нова епоха утверджує відродження античної культури, античного способу життя, античного мислення, звідси і нова назва "Ренесанс", тобто "Відродження". В дійсності ренесансна людина і ренесансна культура та філософія суттєво відрізняються від античної. Хоч Відродження протиставляє себе середньовічному християнству, але воно виникає як інтеграція розвитку середньовічної культури, а тому несе в собі ще й такі риси, котрі не були притаманними античності. Найважливішою характерною рисою світогляду епохи Відродження була орієнтація його на мистецтво, на свободу індивідуальних здібностей. Якщо середньовіччя було зорієнтоване на релігію тобто Відродження - це епоха художньо-естетична. Коли у центрі уваги античності було природно-космічне життя, а в середні віки - бог і священна ідея спасіння то в епоху Відродження в центрі уваги - людина. Тому філософське мислення цього періоду називають антропоцентрістськимВ епоху Відродження зростає цінність окремої людини. Тому не рідко ми зустрічаємо думку про те, що в цей час формується поняття особистості та індивідуальності. Поняття "особистість та індивідуальність" потрібно розрізняти. Індівідуальність - це категорія естетична, особистість - категорія морально-етична. Якщо ми розглядаємо людину з точки зору її відмінностей від інших людей, то в цьому випадку єдиним критерієм цінності може бути критерій оригінальності. Що я стосується особистості, то в ній головне - це здатність розпізнавати добро і зло і поводитись згідно з ним. Особистість передбачає також здатність нести відповідальність за свої вчинки.