2. Аналіз витрат на оплату праці.

У більшості галузей промисловості витрати на оплату праця мають значно меншу частку в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним з найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці. Тому аналізові витрат на оплату праці слід завжди приділяти першочергову увагу.

Оплату праці аналізують у двох напрямах:

1. аналіз фонду оплати праці як елемента витрат на виробництво на підставі спеціальної статистичної форми (1-ПВ);

2. аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, насамперед за самостійною статтею — заробітна плата виробничих робітників.

Перший напрям має явні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного за базовий період. Після цього досліджують причини такого відхилення. При цьому виявляють вплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності персоналам (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати працюючих (якісний фактор).

Для розрахунку можна використати спосіб абсолютних різниць, згідно з яким вплив першого з названих факторів визначають множенням відхилення від плану за кількістю працюючих на планову середню заробітну плату а вплив другого – множенням відхилення від плану із середньої заробітної платні на фактичну чисельність персоналу.

Середньорічна заробітна плата одного робітника залежить від дії таких факторів: кількості робочих днів у періоді, три­валості робочого дня (зміни), середньогодинної оплати. Ме­тодика розрахунку така сама, як і при визначенні впливу факторів на середньорічний виробіток 1 робітника.

Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників потрібно встановити співвідношення між різними видами оплати праці (почасова, відрядна, додаткова та ін.), а також виявити непродуктивні виплати. Серед останніх найбільш відомі такі:

1. доплати у зв'язку зі змінами умов праці;

2. доплати за роботу в понаднормативний час;

3. оплата цілодобових простоїв та годин внутрішньозмінних простоїв;

4. заробітна плата у складі браку продукції.

Крім того, у складі нарахованої заробітної плати можуть бути такі приховані суми, як оплата невиконаних технологіч­них операцій, невиготовленої готової продукції (приписки обсягів виробництва) тощо. Ці суми слід враховувати як ре­зерви економії фонду заробітної плати.

Зменшення непродуктивних виплат заробітної плати зо­всім не суперечить підвищенню основних тарифних розцінок і погодинної плати, особливо коли спостерігається відповід­не зростання продуктивності праці. Взагалі підвищення рівня заробітної плати на сучасному етапі — надзвичайно важли­вий економічний і соціальний фактор, проте він залежить не лише від продуктивності праці, а й має тісно узгоджуватися з фінансовим станом підприємства.

Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться спо­собом зіставлення фактично нарахованої заробітної плати нароста­ючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству (за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами). При аналізі вирішуються такі завдання: визначається абсолютна економія чи перевитрата фон­ду оплати праці; дається оцінка використання кошторису з оплати праці; виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію чи перевитрату фонду з оплати праці; обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці; пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат на оплату праці.

Таблиця 2. Аналіз витрат фонду заробітної плати, тис.грн

Фонд заробітної плати підприємства	За кошторисом	Фактично	(+/-)
Працівники основної діяльності (ПОД)	1413	1521,8	+108,8
В т.ч. робітники	984,6	1090,5	+105,9
Працівники обслуговуючих та інших господарств	42,5	43,7	+1,2
РАЗОМ	1455,5	1565,5	+110,0

Дані таблиці 34 свідчать, що підприємство допустило переви­трату фонду оплати праці на суму 110,0 тис.грн., в тому числі по працівниках основної діяльності — 108,8 тис.грн., працівниках об­слуговуючих та інших господарств — 1,2 тис.грн.

Аналіз оцінки ефективності використання коштів на оплату праці проводиться на підставі облікової інформації підприємств. Врахову­ючи, що фонд оплати праці працівників основної діяльності тісно пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, визначають не тільки абсолютну, а ще й відносну економію (переви­трату). Ця величина розраховується як різниця між фактично нарахо­ваною заробітною платою і кошторисом (плановим фондом), скоригованим на фактичний темп росту обсягу виробництва продукції і продуктивності праці.

Даючи оцінку перевитратам, необхідно враховувати: зростання інфляції, відсутність індексації, рівень споживання, добробут праців­ників, умови життя та інше.

Відхилення величини фактично нарахованої заробітної плати від планового рівня в цілому по підприємству і за категоріями пра­цівників залежить від зміни чисельності персоналу та середньої

заробітної плати.

При цьому розмір впливу зміни чисельності персоналу визна­чається множенням величини різниці між фактичною та плано­вою чисельністю на тарифну ставку або середню планову заробітну плату одного працюючого, а розміру впливу зміни заробітної пла­ти — множенням величин різниці між фактичною та плановою середньою заробітною платою одного працюючого на їх фактичну

чисельність.

Розмір оплати відряджень, оплати чергових відпусток і премії залежить від обсягу виробництва, а розмір погодинної оплати і різних видів доплат — залежить від чисельності персоналу. Відпо­відно до цих залежностей коригується фонд заробітної плати.

Аналіз використання фонду споживання за окремими групами і категоріями працівників основної діяльності свідчить наскільки зросли проти плану фактичні виплати різним категоріям працюючих із фонду споживання і преміювання та невиробничі втрати.

Виплата премій обгрунтована, коли стимулює кожного праців­ника і колектив в цілому на досягнення високих результатів вироб­ництва, зниження собівартості продукції.

Аналіз обсягу фонду оплати праці проводять в порівнянні з темпами росту продуктивності праці: темпи зростання продуктив­ності праці співвідносять з темпами росту заробітної плати.

Виграти на заробітну плату в собівартості одиниці продукції пода­ють одноелементною статтею «Витрати на оплату праці». Пропорційно сумі основної та додаткової оплати праці проводиться відрахування на соціальні заходи, при виділенні в собівартості окремою статтею.

Аналіз витрат на заробітну плату проводиться шляхом постатей­ного порівнянні фактичних витрат з плановими. При цьому відхи­лення, які виникають у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, структури асортименту продукції і рівня витрат в собівартості одиниці кожного виду продукції. Визначають аналогічно методиці аналізу матеріаль­них витрат.

Відхилення витрат на заробітну плату в собівартості одиниці продукції залежить від працемісткості виготовленої продукції і середньогодинної зарплати; розраховується шляхом множення різниці між фактичною і плановою працемісткістю на планову середньогодинну заробітну плату, або — множенням різниці між фактичною і плановою середньогодинною оплатою на фактичну працемісткість.

Відхилення додаткової заробітної плати виробничих робітників виникають у зв'язку зі змінами норм відрахувань в резерв оплати відпусток, основної заробітної плати виробничих робітників; пільг підліткам; перерви в роботі матерів-годувальниць; виконання гро­мадських і державних обов'язків; годинної заробітної плати; інших факторів.

Причини зміни норм часу та розцінок виявляють за первинними документами і зведеними регістрами.

Зміни норм часу і розцінок під впливом організаційних та техніч­них заходів оформляються повідомленнями. Дані повідомлень уза­гальнюються за видами продукції і структурними підрозділами в зведеннях зміни норм.

Закінчується аналіз заробітної плати підрахуванням резервів зни­ження собівартості продукції за рахунок скорочення непродуктивних виплат.

Обсяги відрахувань на соціальні заходи залежать від норм відрахувань і суми основної та додаткової заробітної плати.

Норми відрахувань на соціальні заходи: диференціюють за галузевою признакою; змінюють централізовано; залишають постійними протягом певного часу. Вплив зміни цього фактора розраховують шляхом множення різниці між фактичною і плановою нормою відра­хувань на планову суму основної і додаткової заробітної плати. Ана­логічно розраховується вплив і другого фактора.

Приклад вирішення задачі:

Розрахувати суму річного фонду погодинної оплати праці в базисному та звітному періодах та визначити вплив нижченаведених чинників на її розмір методом абсолютних різниць.

Вихідні дані для аналізу:

Чинники	Базис	Звіт
Чисельність робітників з погодинною оплатою праці (R)	400	420
Середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік, днів (Д)	250	245
Середня тривалість робітничої зміни, годин (Тчас)	8	7,8
Середньогодинна заробітна платня одного робітника, грн./год. (ЗПчас)	5,0	5,25