3. Встановлення часу, місця, авторства, умов та мотивів походження літописа:

Літопис Самовидця складається із вступу, який оповідає про стан України перед Хмельниччиною, і двох головних частин:

• перша присвячена часам Хмельниччини й Руїни (до 1676 включно) й написана, правдоподібно, значно пізніше описуваних подій;

• друга — доведена до 1702 включно, становить Літопис у стислому розумінні цього слова, написаний на Лівобережжі, найповніше (з уваги на локальні новини) у Стародубі.

Відомо, що назва твору – умовна, оскільки його автор і досі точно не встановлений і документально не відомий, але, судячи зі змісту і форми викладу подій, він був їх очевидцем (самовидцем). Вважається, що він належав до козацької старшини й посідав якийсь час видатне становище в українському уряді. Дослідники віддавна намагалися встановити його ім'я. Це стало можливе після праць Вадима Модзалевського про Романа Ракушку-Романовського.

М. Петровський, М. Грушевськии та інші дослідники вважали, що автором літопису був козацький старшина Роман Ракушка-Романовський. Цей висновок виводиться насамперед із самого тексту. Самовидець бачив "конотопське чудо" 1652 р , був присутній при облозі Смоленська 1654 р , брав участь у поході військ Юрія Хмельницького 1662 р , у Чорній раді 1663 р., спостерігав за боєм військ Брюховсцького під Білою Церквою 1665 р , 1669 р. перебував у Новгород-Сіверському, коли гетьманом вибрали Д. Многогрішного тощо. Безпосередньо слова й самого автора в літописі доводять його присутність та спостереження за описуваними подіями. Такі слова в літописі як, наприклад, «яже видячи», «бо й сам там был и набрался страху немалого» та використання подібних висловів протягом всього джерела дають змогу переконатися в присутності автора на тих чи інших подіях. Неможливо оминути й фактор детальності опису. Як вже було згадано, значна кількість висвітлених в літописі подій є досить унікальними, враховуючи не використані в жодному іншому тогочасному джерелі частини опису, доволі детального та конкретного.

Як відомо з Інших джерел, старшина, котрий був свідком згаданих подій — це насамперед Роман Ракушка-Романовський. Однак це не є прямим свідченням.

Що стосується мотивів написання, то можна знову ж згадати спільний мотив написання будь-якого літопису, що визначається необхідністю записати основні моменти великих подій, що знаменували нову добу в історії народу.

4. Тлумачення джерела:

1. Характерні ознаки Літопису Самовидця:

Очевидною ознакою "Літопису Самовидця" є те, що перед нами — твір повністю світський. На відміну від літератури, створеної церковними книжниками церковнослов'янською чи близькою до неї мовою, "Літопис Самовидця" написаний світською українською книжною мовою, близькою до народно розмовної.

Причини війни автор вбачає в двох аспектах:

1. Релігійна причина: утиск православної віри;

2. Соціальна причина: козаків отягощеніє.

Окремо слід звернуто увагу на образ Богдана Хмельницького, досить незвичного для інших літописів цієї доби. Прихильного ставлення до особи Б. Хмельницького автор чітко і виокремленно не виказує, Хмельницький зображується як звичайна "смертна людина" (а не як національний Герой наступних літописів). В джерелі присутні нарікання і зображення вад гетьмана, але це не є негативним ставленням, бо, в той самий час, згадуються і успіхи Хмельницького. Ставлення автора до гетьмана, вірогідно, можна оцінити як нейтральне, ніж негативне чи, навпаки, позитивне.

Зазвичай дослідники приділяють більше уваги подіям у літописній розповіді, далі – постаті Б.Хмельницького, проте найменше – іншим учасникам руху. Саме останнє постає в полі нашого зору при погляді на літопис Самовидця. Основа літописної розповіді Самовидця – відповідно жанрового означення пам'ятки – оцінка перебігу минулих подій у хронологічній послідовності. Однак самі по собі події, без дійових осіб, які в цьому разі є ще й історичні постаті, неможливі. Тому з необхідності звертається літописець і до тих, хто вершив ці події, бодай стисло пошановуючи (або навпаки нарікаючи) за певні вчинки. Трапляється й так, що самі вчинки особи стають важливим вказівником до її оцінки або і самою характеристикою цієї особи. Необхідність звертання до тих чи інших осіб, впливавших на конкретні події, дає можливість зазначити досить масштабний список прізвищ історичних постатей. У такий список можуть увійти як гетьмани чи козацькі воєводи (Богдан Хмельницький, Іван Мартин Брюховецький, Яким Сомко, Юрій Хмельницький, Петро Дорошенко, Остап Гоголь, Василь Борковський, Іван, Григорій та Яков Самойловичи та ін.) так і польські та українські шляхтичі, татарські воєводи, російські діячі, єпископи, діячі культурної та просвітницької діяльності та ін. (наприклад: Олександр Конєцпольський, Тугай бей,Мартин Калиновський, Мефтодій, Василь Голіцин, Лазар Баранович та багато інших). Згадуваний список налічує досить велику кількість прізвищ за рахунок встановлення не тільки постатей, відігравших вирішальну роль в ході окремої події, а й особистостей, які займали суто незначну позицію в такій події. Подібний перелік можна скласти і до згаданих географічних одиниць, яким автор також приділяє свою увагу. Наприклад досить детально автор описує перехід Самойловича від Самари у 1687 році, називаючи при цьому велику кількість пройдених річок та урочищ: « Од Самари пойшовши, стали у Острой Могили, на річці Татарці, межи Плесами Великими. Одтоль пойшовши, ночували, перейшовши Вороную, а одтоль у вершину Осокоровської, где Терги од моря притягли річки, одтоль на Вольную, где Кримка-річка притягла од Конськой, а одтоль у вершини Московки Сухої, а одтоль ішли межи Кобилячкою і межи Литовською на вершину Кам'янки, а одтоль до Конської, а одтоль на піски Великого Лугу, где Мечеть Пустий стоїть, і там Янчул-річка, і там Торськії Піски, недалеко од Січі; і одтоль не йдучи далій, назад повернули з войськом зверху Великих Лугов против Кочогор, при Тивлища Татарського юже ішли коло Дніпра.»

Протягом літопису ми маємо змогу досить чітко побачити й позиції автора (більше стислі ніж розгорнуті, але все ж присутні), хоча, в той самий час, Самовидець намагається видати факти досить об’єктивно. Хронологічне викладення подій у джерелі доповнюється впливом позиції оповідача на конкретну подію, він дає можливість виокремити суто своє ставлення до існуючої проблеми, ідеї, історичної постаті чи будь-якого аспекту у джерелі. Прикладом таких оцінок може бути, як ми переконуємося, вельми несхвальна оцінка певних вчинків полковників (обвинувачує полковників у неправдивості та переступанні істини в разі настанови ними сотників), Самовидець дуже стримано оцінює діяльність Хмельницького, вказуючи на його вади чи зарозумілість, але не приховуючи симпатій до гетьмана, його військового і дипломатичного хисту. Негативне ставлення Самовидця до союзу Б. Хмельницького з татарами та навпаки дуже яскравий і болючий опис «отягощенія» козаків та ін.