3. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом. Дисциплінарна відповідальність настає в тих випадках, коли з вини працівників і посадових осіб допускаються порушення з охорони праці, які не тягнуть за собою важкі наслідки і не могли їх викликати. Дисциплінарна відповідальність - це відповідальність також і за порушення трудової дисципліни, стягнення, як правило, накладаються відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку у вигляді: зауваження, догани, суворої догани, переведення на нижчеоплачувану роботу терміном до 3-х місяців, зміщення на нижчу посаду на той самий строк, звільнення. Крім перерахованих видів стягнень можуть бути застосовані і інші заходи впливу такі як позбавлення частково або повністю премій, додаткових відпусток і т.д. Адміністративна відповідальність визначена законодавством України про адміністративні правопорушення. До цього виду відповідальності притягуються особи, які вчиняють дії, заборонені законодавством, або в рівній мірі проявляють бездіяльність. Встановлено такі види адміністративних стягнень: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став об'єктом правопорушення, позбавлення спеціального права (права виконувати будь-яку діяльність), виправні роботи, адміністративний арешт. Матеріальна відповідальність полягає у відшкодуванні часткового або повного шкоди, заподіяної робітникам або службовцям підприємству при виконанні трудових обов'язків. Ця відповідальність не виключає притягнення винних до дисциплінарної або кримінальної відповідальності. Розрізняють обмежену матеріальну відповідальність, яка визначається в межах однієї третини місячної тарифної ставки (окладу), двох третин середнього місячного заробітку, а також середнього місячного заробітку, і матеріальну відповідальність у повному розмірі. Кримінальна відповідальність настає в тому випадку, коли дії чи в рівній мірі бездіяльності могли спричинити або спричинили за собою нещасні випадки з людьми або інші тяжкі наслідки.

4. Фінансування охорони праці. Основні принципи і джерела.

Стаття 19 Розділу ІІІ Закону України про Охорону Праці:

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Закон встановлює мінімальні рівні витрат роботодавців на ОП:

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 % від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.