Зупинка № 2. Площа Ринок № 6 – палац Констянтина Корнякта, резиденція короля Яна ііі Собеського.

На фасаді будинку – родинний герб родини Собеських, який вперше згадується у 1379 році, а по Лакієру, початок цього герба відносять до часу Болеслава Хороброго. Назва герба („Яніна”) стало також назвою зірки альфа Щита в сузір’ї Щит, присвяченому Яну Собеському. Опис герба, його історію та перелік, родин які його носили можна знайти в класичних польських гербовніках. Цей герб використовувався пізніше кожною австрійською владою

Купець-виноторговець, за походженням грек з острова Крит, Костянтин Корнякт, отримав дворянство з рук короля Речі Посполитої Сігізмунда II Августа за свою вірну службу на посаді особистого королівського секретаря.

Наступний король Стефан Баторій спеціальним декретом дозволив Корнякту спорудити на площі Ринок у Львові палац з шістьма вікнами – привілей, який у місті на Магдебурзькому праві не можна було купити за жодні гроші, тільки отримати за особливо видатні заслуги перед містом та державою. Авторами палацу, зведеного 1580 року, стали італійські архітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин.

Спадкоємці дуже швидко пустили багатий маєток Корнякта за вітром. У середині XVII століття палац Корнякта перейшов до родини польського короля Яна ІІІ Собеського і відтоді почав називатися Королівською кам’яницею. 1686 року саме тут, в будинку Корнякта, було підписано „Вічний мир” між Росією і Польщею.

1908 року будівлю викупило місто і тут вже майже сто років працює Львівський історичний музей. 12 вересня 1908 року до 225-ї річниці розгрому Яном III Собеським турків під Віднем у палаці Корнякта відкрився музей, який на честь цієї події дістав назву Національного музею імені короля Яна III. Після радянської реорганізації тут розмістився центральний корпус Львівського історичного музею. Родзинка експозиції палацу Корнякта – так звані „королівські зали”, мебльовані в стилі львівських палаців XVIII-XIX століть.

У будівлі після ренесансної перебудови збереглася готична зала – єдина українська пам’ятка світської готики XV століття. Також тут працює антикварний магазин. Надзвичайною атракцією палацу Корнякта є Італійське (або Венеційське) подвір’я, напрочуд схоже з типовими двориками Флоренції і Рима. Вже у XVIII столітті тут ставили п’єси Шекспіра. У цьому подвір’ї у теплу пору року працює кафе, тут відбуваються традиційні концерти, фестивалі класичної і джазової музики, унікальна акустика створює незабутнє враження. У подвір’ї також можна оглянути прангер – ганебний стовп, біля якого у середньовіччі виконували покарання над злочинцями.

У подвір’ї палацу(Італійське подвір’я) знаходиться лев Лоренцовича

Історична довідка

Лев Лоренцовича – скульптурне зображення лева з щитом, найстаріше скульптурне зображення міського символу Львова. Лев Лоренцовича виготовлений з піщанику, датується XVI століттям. Спочатку був встановлений на мармуровому постаменті перед міською ратушею на площі Ринок. Назва „Лев Лоренцовича” відображає події 1619 року, коли член магістрату шляхтич Ян Юліан Лоренцовича відбив міського бургомістра Бартоломея Уберовіча. Львівського бургомістра викрав інший шляхтич, Немирич, за те, що бургомістр дозволив собі ув’язнити Немирича за підбурювання львів’ян до заколоту. У 1874 Льва Лоренцовича налаштовані патріотично студенти-поляки спробували перенести на курган Люблінської унії, який будували на Високому замку. Багатотонну скульптуру змогли донести лише до кінця сучасної вулиці Максима Кривоноса і там залишили. Пізніше поліція перенесла скульптуру до основи кургану. Скульптура значно постраждала від вандалів, був практично повністю відбитий щит із зображенням львівського герба. У 2007 році лев Лоренцовича був перенесений від підніжжя Високого замку на консервацію. У 2009 році його встановлено у подвір’ї Королівської кам’яниці.

Зупинка № 3. Площа Ринок № 10. Палац Любомирських.

Н а фасаді будинку, який належав товариству „Просвіта” знаходиться меморіальна дошка на честь проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. По центру таблиці розміщено державний Герб України – Тризуб, по двох сторонах: герб Галичини – Лев, та Архангел Михаїл – давній герб України та Київського воєводства

Історична довідка

Гербом Галицько-Волинської держави був лев – рампант без корони на голові. Саме такі зображення маємо на печатках з першої половини XIV століття. Зокрема, саме лев був розташований як головний геральдичний елемент печатки Юрія І. Найраніше з відомих зображень лева зустрічається на печатці з грамоти 1316 року князів Андрія і Лева II; проте вважають, що ця печатка належала ще князеві Леву Даниловичу

Зупинка № 4. Площа Ринок № 14. Будинок Массарі.

Будинок – збудований у 1589 р., (арх. П. Римлянин, П. Щасливий) перебудований у ХІХ ст. На фасаді над входом герб Венеціанського консула Антоніо Массарі. Крилатий лев Святого Марка спирається на Євангеліє. Згідно з переказами мощі Святого Марка під час захоплення Візантії було перенесено до Венеції. Виготовлення герба на фасаді датується 1600 роком.

Зупинка № 5. Площа Ринок, 4 – „Чорна кам’яниця”

Чорна кам’яниця, житловий будинок № 4 на площі Ринок у Львові, архітектурна пам’ятка. Збудована 1577 р. (замовник – Томасо Альберті) арх. П. Красовським у стилі ренесансу. У 1875–1877 рр. відновлено аттик і портали, 1884 надбудовано 4 поверх. Фасад і наріжні пілястри вкриті тесаним каменем. Фасад оздоблено орнаментами і сюжетною різьбою. У Чорній кам’яниці тепер міститься історичний музей.

Першим власником цієї кам’яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва і тому її називали Київською. У кінці XVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського і вже у XVII столітті кам’яниця називалася „докторівською”. Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лавочка, на якій сидів охоронець.

С вою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря і світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами, хоча у 60-ї роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів. Таємничість цієї кам’яниці полягає і в тому, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковику внаслідок багаторічного опалення кам’яниці.

На фасаді вміщено гмерк (міщанський герб власників будинку). Посередині смерку зображений лев, який стоїть на мурах, в лапі він тримає меч.