Іv. Загальні висновки

Єдиний Центр – політична партія, яка функціонує на засадах добровільності та рівноправності всіх її членів на всій території України. Вона займає специфічне місце в партійній системі України. Партія створена вже доволі давно, але активно почала діяти тільки останнім часом, тому проходить стадію становлення та початкового розвитку.

До складу Єдиного Центру входить 24 обласні, Київська і Севастопольська міські, Кримська республіканська організації, а також міські та районні організації.

Діяльність та структура партії визначені Статутом, Програмою та Політичною платформою Єдиного Центру, відповідно до яких партія визначила свої пріоритети та головні напрямки діяльності.

Єдиний Центр виступає за президентсько-парламентську форму правління, а також змішану виборчу систему: мажоритарний принцип на місцевому рівні і пропорційна система з відкритими списками при виборах до Верховної Ради.

Єдиний Центр наголошує на нагальності судової реформи і необхідності надання більших прав місцевому самоврядуванню. Аналітичні структури партії працюють над розробкою концепції енергетичної безпеки України та питанням врегулювання ринку землі.

Крім того, до пріоритетів даної партії відноситься податкова реформа та розробка концепції співробітництва з Росією. Єдиний Центр приділяє велику увагу підготовці до такого великого спортивного заходу як Євро-2012 і акцентує власну діяльність на законодавчій підтримці розбудови транспортної інфраструктури.

Обрана стратегія Єдиного Центру свідчить про бажання створити ефективні способи вирішення актуальних загальноукраїнських завдань та проблем, а також втілити в життя програмні завдання партії.

V. Рекомендації з удосконалення організації практики

Під час проходження політологічної практики відбулося закріплення теоретичних знань, які були отримані під час навчання, а також набуті практичні навички, які необхідні для роботи в політичних інститутах.

Дана політологічна практика надала можливість проаналізувати процес повсякденної діяльності політичної партії та її структурних підрозділів. Практика надала можливість отримати необхідний досвід, який підвищив фахову підготовку студентів-практикантів для їх подальшого професійного зростання.

Щодо вдосконалення політологічної практики, то необхідно наголосити на тому, що було б доцільно проводити таку форму отримання практичних навичок в два етапи. Починаючи з другого курсу і закінчуючи її на третьому, при збереженні місця практики. Такий формат надав би практиканту можливість до більш глибокого аналізу вибраного політичного інституту та підвищив би рівень відповідальності практиканта, а також надав би йому більше впевненості у власних діях.

Крім того, цілком доцільно було б надати можливість пройти практику в різних політичних інститутах, для того щоб практикант міг скласти більш чітке уявлення про діяльність політичної системи.

Цілком доречно було б збільшити термін проходження практики через те, що трьох тижнів недостатньо для засвоєння у повному масштабі діяльності та специфіки вибраного політичного інституту.

Дані зауваження є цілком доцільними у зв’язку зі збільшенням терміну магістерського навчання до двох років.

Насамкінець, потрібно визнати, що політологічна практика була організована на високому рівні і надала можливість для набуття і закріплення студентами-практикантами якостей фахівців-політологів.