5. Індивідуальна робота
СТУДЕНТІВ
Індивідуальна робота студентів сприяє глибшому оволодінню предметом курсу, підвищенню, розширенню їх ерудиції, закріпленню навичок науково-дослідницької роботи. Зважаючи на це самостійна робота студентів має органічно поєднувати ті її види, які вимагають уваги, з тими, що стимулюють творчий пошук та мислення. Це дозволить усебічно підготувати студента до самостійної праці. Результатом раціонально організованої та систематично виконуваної індивідуальної роботи повинно стати формування якісно нового рівня наукової підготовки студента, вміння вільно орієнтуватися в системі політологічних знань.
Відповідно до “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з політології може включати: написання етюдів, есе, рефератів, їх презентацію; анотацію та реферування прочитаної додаткової літератури; бібліографічний опис літератури; складання тезауруса з окремих тем політології та інші форми роботи. За рішенням кафедри як індивідуальна може бути зарахована участь у роботі студентського наукового гуртка (проблемної групи) з політології, студентських наукових конференцій (з опублікуванням тез), конкурсах, олімпіадах.
Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється на альтернативній основі за власними інтересами і попереднім узгодженням з викладачем. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студента здійснює викладач – керівник індивідуальної роботи студента. За індивідуальну роботу студент має можливість отримати максимально 10 балів.
6. Критерії оцінювання успішності
СТУДЕНТІВ
Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з політології здійснюється на основі результатів ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ за 100-бальною шкалою. Завдання ПМК та індивідуальна робота студентів оцінюється від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на ПКЗ, – від 0 до 50 балів.
ПКЗ з політології провадиться у формі іспиту з вузлових питань, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані політологічні знання із сучасними політичними й правовими проблемами.
Конкретний перелік питань і завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання екзаменаційних завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводяться до студентів на початку навчального року. Екзаменаційний білет, як правило, складається з трьох питань.
До відомості обліку підсумкової успішності вносяться сумарні результати в балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.
Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку відповідно до такої шкали:
Оцінка
за шкалою ECTS
Визначення
Оцінка
за національною шкалою
Оцінка
за 100- бальною шкалою, що використовується в НЮАУ
А
ВІДМІННО – відмінне виконання, лише з незначною кількістю помилок
5
90 – 100
В
ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
4
80 – 89
С
ДОБРЕ – у цілому правильна робота
з певною кількістю незначних помилок
75 – 79
D
ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
3
70 – 74
Е
ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
60 – 69
FX
НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перескладати
2
35 – 59
F
НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, обов’язкий повторний курс
1 – 34
7. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ
ДО ІСПИТУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ПОЛІТОЛОГІЯ”
1. Предмет політології. Основні категорії і закони політичної науки.
2. Функції і методи політології.
3. Основні історичні етапи становлення політичної доктрини.
4. Головні ідеї західної політології: американської, французької, німецької, італійської.
5. Політика як соціальне явище. Політичні відносини – об’єкт політичного аналізу.
6. Феномен влади: сутність, джерела, різновиди, її соціальні ознаки.
7. Природа політичного панування і види легітимності влади (за М.Вебером).
8. Структура політичної влади: суб’єкти, об’єкти, функції та ресурси.
9. Сфери політичного впливу в соціумі; структура “політичного поля” (за П. Бурдьє).
10. Взаємодія політичного і правового в механізмі державної влади. Принципи розгалуження влади в державі.
11. Поняття політичної системи, її функції та механізм дії (Д. Істон, Г. Алмонд).
12. Структурна характеристика політичної системи суспільства.
13. Класифікація політичних систем (історичний критерій): імперія, конфедерація, суверенна національна держава.
14. Автократія, тоталітаризм і демократія – специфіка політичного устрою.
15. Англо-американська, євро-континентальна, доіндустріальна політичні системи: порівняльний аналіз.
16. Проблеми демократичної модернізації політичного устрою України.
17. Політичний режим: сутність, види, механізми здійснення влади.
18. Демократичний політичний режим: риси й різновиди (ліберальна, конкурентна, плюралістична, національна, “транзитивна” демократія).
19. Система суб’єктів політики: соціальні й інституціональні. Об’єкти політичного впливу.
20. Сутність політичної еліти, її соціальні ознаки та структура.
21. Концепції елітизму в сучасній політології.
22. Плюралізм елітарних груп соціуму. Закон “циркуляції еліти” (В. Парето).
23. Соціальні функції та “рольовий” склад еліти в суспільстві.
24. Механізми рекрутування еліти: за системою “гільдій” і “антрепренерський”.
25. Моделі політико-правової взаємодії “еліти влади” та контреліти в Україні.
26. Держава – головний інститут політичної системи: ознаки, атрибути, функції.
27. Типології держав у політичній доктрині. Система політико-правових інститутів державності.
28. Політична теорія про форми держави: специфіка правління, територіальної організації, режиму.
29. Правова й соціальна держава; сутність, принципи та особливості.
30. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, функції.
31. Структура й параметри громадянського суспільства: інститути, організації, рухи, асоціації.
32. Розвиток громадянського суспільства в Україні. Демократичні практики українського соціуму в політиці.
33. Феномен лідерства, його природа й механізми. Концепції політичного лідерства в науковій традиції.
34. Модель “ідеального лідера”: особистісні й соціальні якості, функції та історичне покликання.
35. Типології (класифікації) лідерів за критеріями: тип легітимності, політичний стиль, іміджеві ознаки, характер, методи правління (керівництва) тощо.
36. Технологія й “образи” авторитарного лідерства (Н. Макіавеллі, Д. Волкогонов).
37. Соціально-політичні й правові чинники висування політичних лідерів у сучасній Україні.
38. Основні сфери реалізації політичних практик: державна, правова, ідеологічна, економічна, соціальна, культурна, інформаційна, етнічна, міжнародна тощо.
39. Правова політика держави: види й цілі, суб’єкти й методи реалізації.
40. Соціально-економічна політика: державні пріоритети і стратегії політичних партій. Інформаційна політика та її вплив на життя соціуму.
41. Сутність етнополітики. Політико-правовий аналіз вирішення національного питання в Україні.
42. Сутність “геополітики” та її концепти. Геополітичні стратегії сучасних держав.
43. Політична партія: ознаки й функції. Типології партій за різними критеріями.
44. Характеристики політичних партій: структура, ідейно-політична платформа, методи діяльності, соціальна база й електорат.
45. Партійні системи сучасності: порівняльна характеристика. Зумовленість типу партійної системи і технологій політичного представництва.
46. Громадсько-політичні рухи та об’єднання, їх відмінності від партій і специфіка діяльності.
47. Розвиток партійної системи сучасної України. Зміст політико-партійних зв’язків і правові основи діяльності партій.
48. Сутність ідеології та її вплив на державотворення і партійне будівництво.
49. Зумовленість ідеології та політичної практики: тенденції “надідеологізації”, “деідеологізації” та “реідеологізації”.
50. Політичні доктрини неоконсерватизму й неолібералізму: сутнісний аналіз.
51. Сучасні радикальні ідеології – неокомунізм, неофашизм.
52. “Демократичний соціалізм” – ідеологія і практика сучасної соціал-демократії.
53. Політичний процес: зміст і стадії розвитку. Проблема політичної наступності.
54. Форми і способи реалізації політичного процесу: революція, реформа, війна, путч, бунт, конфлікт, політичні кампанії, акції тощо.
55. Політична трансформація, модернізація, модифікація. Специфіка політичних процесів у посттоталітарних державах.
56. “Західний” і “незахідний” політичний процес: порівняльна характеристика.
57. Політичні кампанії: сутність, різновиди, цілі та суб’єкти.
58. Виборча кампанія: політичні стратегії, мобілізаційні тактики щодо електорату, інформаційні технології.
59. Політична культура: сутність, структура, функції. Взаємовплив “правої” і “лівої" політичної культури.
60. Ціннісні критерії визначення рівня політичної свідомості й культури.
61. Плюралізм видів політичної культури в соціумі, її класифікації.
62. Політична субкультура: чинники виникнення, носії, типологія.
63. Характерні особливості політичної культури української політичної еліти й суспільства.
64. Політична поведінка як спосіб політичного буття: моделі й стереотипи. Політичний абсентеїзм.
65. Суб’єкти й акти політичної поведінки. Політичні статуси та “ролі”.
66. Протестні форми політичної поведінки. Політико-правова оцінка екстремізму.
67. Політична участь: зміст, форми, мотивація, соціальне призначення.
68. Різноманіття видів політичної участі: пасивна й активна, конвенційна й неконвенційна, автономна, мобілізована, “ангажована” та ін.
69. Опозиція як політичний феномен: види, форми й засоби опозиційних дій. Стан опозиції в Україні.
70. Політичні технології: сутність і види. Стратегія й тактика у змісті політичних технологій.
71. Політичне рішення: методи підготовки та реалізації (популізм, елітизм, демократизм, консерватизм, радикалізм).
72. Технології політичного менеджменту та політичного маркетингу.
73. Лобізм як технологія політичного тиску, його суб’єкти, види й методи дії.
74. Глобальні проблеми людства: різновиди і шляхи вирішення.
75. Глобалізація сучасного світу: зміст, тенденції, наслідки.
76. Міжнародна політика. Політична складова системи міжнародних відносин.
77. Суб’єкти й механізми функціонування світової (міжнародної) політики.
78. Міжнародна безпека й національний інтерес у зовнішній політиці. Міжнародні пріоритети України у світовому співтоваристві.