Малюнок 1.1 Стенд для зняття характеристики амортизатора
Амортизатор установлюють на спеціальний стенд (мал.. 1.1). Вимірюючи зусилля стиску й відбою на різних режимах, одержують характеристику, а потім порівнюють неї з номінальної. Цей спосіб дозволяє найбільше вірогідно оцінити працездатність амортизатора, тому використається виробниками для випробувань і контролю якості своєї продукції, а також при сертифікації.
На станціях технічного обслуговування такий метод не застосовується через високу вартість устаткування й значної трудомісткості зняття й установки амортизаторів.
Метод коливань кузова, полягає в дослідженні загасання коливань кузова після його розгойдування й оцінює роботу підвіски тільки при малих швидкостях руху штока амортизатора. У більшості випадків дозволяє вірогідно встановити лише повну втрату його працездатності: якщо шток переміщається практично без опору або амортизатор заклинило, а також різницю станів амортизаторів однієї осі.
Підрахунок кількості коливань після розгойдування кузова є найпростішим і доступним способом, але й найменш точним. При справних амортизаторах після інтенсивного поштовху автомобіля вниз кузов повинен здійнятися, опуститися й при наступному підйомі зупинитися. Тобто коливання повинні припинитися за півтора періоду. Повністю несправні амортизатори дозволять кузову зробити більше трьох повних коливань униз. Якщо несправно тільки один з них, коливання кузова будуть частково гаситися іншими, що практично неможливо оцінити на око.
Малюнок 1.2 Датчик переміщення встановлений на колесі
Більше точна оцінка працездатності амортизаторів проводиться за допомогою спеціальних приладів і стендів.
Використання приладу з датчиком переміщення. Прилад складається із блоку, у якому розміщені ультразвуковий датчик, обчислювальний пристрій, що управляють клавіші, дисплей і друкувальний пристрій, а також джерело ультразвуку. Блок закріплюється на крилі автомобіля за допомогою присосків, а джерело кладе на підлогу поруч із колесом (мал. 1.2). На згадку пристрою попередньо вводять опорні дані (Результати вимірів, отримані на аналогічному автомобілі зі свідомо справними амортизаторами. Як правило, бази опорних даних поставляються виробником у комплекті з устаткуванням.) автомобіля. Крило із закріпленим блоком однократно штовхають униз. Прилад реєструє коливання й обчислює коефіцієнт (Число, що характеризує загасання коливань. Ніж швидше загасають коливання, тим більше значення коефіцієнта.) їхнього загасання (рис. 1.3). Якщо його значення лежить у межах:
від 100 до 65% - загасання коливань достатнє;
від 64 до 60% - загасання помірне;
від 59 до 0% - загасання недостатнє.
Малюнок 1.3 Стенд для проведення шок-тестера
Шок-тест (shock-test) проводиться на стенді, що складається з невеликого пневматичного підйомника й пристрою з підпружиненими важелями, що відслідковує вертикальні переміщення кузова (мал. 1.3). Автомобіль установлюють на платформу передніми або задніми колісьми. Важелі пристрою зачіпають знизу за колісні арки. Колеса випробуваної осі піднімають на висоту 10 див, а потім різко відпускають, викликаючи коливання кузова, а разом з ним і важелів. За результатами тесту комп'ютер стенда обчислює коефіцієнт загасання коливань для кожного амортизатора випробуваної осі (мал. 1.4). Якщо значення коефіцієнта становить:
від 22 до 65 - гасіння коливань достатнє;
від 16 до 22 - гасіння помірне;
від 0 до16 - гасіння недостатнє.
Гранично припустима відносна різниця (Різниця, ділена на більше значення. Наприклад, якщо один коефіцієнт дорівнює 60, а другий - 45, те їхня відносна різниця дорівнює (60-45)/60=0,25 або 25%.) між коефіцієнтами для амортизаторів однієї осі становить 22%.
/
Малюнок 1.4 Стенд для тестування методом гальмування
Різке гальмування з "клевком" проводиться, як правило, лише при експрес-діагностиці (Як правило, лінія експрес-діагностики встановлюється в зоні "приймання" станції технічного обслуговування й здійснює загальну поверхневу діагностику ходової частини. Крім випробувань амортизаторів перевіряє ефективність роботи гальмових систем і бічне відведення автомобіля при відпущеному кермовому колесі). Стенд (фото 4) складається із вмонтованих у підлогу платформ із датчиками, обчислювального пристрою й монітора. Для проведення вимірів автомобіль плавно заїжджає на платформи й різко загальмовується. При цьому кузов починає коливатися. Датчики фіксують зміна навантаження на платформи. По кількості й інтенсивності коливань обчислювальний пристрій оцінює ефективність роботи амортизаторів. Точність виміру цим способом невелика й залежить від конструкції підвіски автомобіля.
Метод коливань коліс
Такий метод точніше моделює реальні умови роботи амортизаторів і дозволяє детальніше визначити ступінь їхнього зношування. Він реалізується в лініях експрес-діагностики двома способами: амплітудно^-резонансним і EUSAMA (European Association Of Shock Absorber Manufacturer — Європейська асоціація виробників амортизаторів). В обох випадках автомобіль установлюється на спеціальні платформи, яким по черзі повідомляються вертикальні коливання коліс.
