Глибина різкості(отримання різкого зображення)

Для отримання різкого зображення предметів об’єктив повинен бути встановлений на певній відстані від плівки. Якщо це відстань дорівнює головному фокусної відстані об’єктива, різко зображуються найбільш вилучені предмети; для різкого зображення близько розташованих предметів відстань між об’єктивом і плівкою необхідно збільшити. Це переміщення об’єктива називається установкою на різкість або наведенням на різкість. Зображення предметів, що знаходяться на різних відстанях від камери, виходить на знімку неоднаково різким, що можна бачити в матовому гуртку дзеркального видошукача камери «Любитель». У той же час при установці на різкість будь-якого предмета по дзеркальному видошукача, легко помітити, що на матовому гуртку в центрі видошукача видно різке зображення не тільки цього предмета, але також і інших предметів, розташованих трохи далі від камери і трохи ближче до неї . Наприклад, направте камеру «Любитель» на книгу, поставлену на відстані 1,5 м. Обертаючи об’єктив видошукача, встановіть його в таке положення, щоб зображення книги було найбільш різким. Потім поставте ще дві книги – одну на відстані 1,4 м іншу – на відстані 1,7 м: їх зображення буде майже таким ж різким, як і зображення книги, що знаходиться на відстані 1,5 м, у так званої «точки наведення» . Однак, якщо пересунути крайні книги на відстань ближче 1 м і далі 2 м від камери, їх зображення буде видно в матовому гуртку видошукача різко, розпливчасті. Різкість знижується поступово, в міру віддалення від точки наведення; у відомих межах зменшення різкості залишається непомітним для ока. Тому на будь-якому знімку ми бачимо різке зображення того об’єкта, на який проводилася наведення, і майже таке ж різке зображення інших предметів, розташованих трохи ближче до камери і трохи далі від неї. Глибину простору, в межах якого всі предмети зйомки зображуються різко, називають глибиною різкості. Глибина різкості залежить:

а) від відстані між камерою і точкою наведення: при наведенні на об’єкти поблизу камери (при фотографуванні у великому масштабі) глибина різкості менше; при наведенні на віддалені об’єкти (при фотографуванні тих же предметів в дрібному масштабі) глибина різкості більше;

б) від фокусної відстані об’єктива: чим коротша фокусна відстань, тим більше глибина різкості;

в) від величини діючого відносного отвору об’єктива: чим менше отвір діафрагми, тим більше глибина різкості.

Залежно від умов і завдань кожної зйомки фотограф може декількома способами збільшити або зменшити глибину різко зображуваного простору, застосовуючи один із цих способів пли все одночасно. Щоб отримати на знімку однаково різке зображення різному віддалених предметів, можна зменшити отвір діафрагми, використовувати камеру з короткофокусні об’єктивом або збільшити відстань до об’єкту зйомки. При бажанні отримати різке зображення тільки одного з об’єктів зйомки, а решту передати менш різко або зовсім різко, можна збільшити отвір діафрагми, фотографувати камерою з довгофокусним об’єктивом або зменшити відстань між камерою і об’єктом зйомки. Глибину простору, який буде зображено на знімку різко, можна точно розрахувати за допомогою шкали глибини різкості. Пристрій цієї шкали і користування нею описано на сторінці підготовка до зйомки.

Експонувáння (опромінювання, засвічення) — процес опромінювання світлом фоточутливого матеріалу. Застосовується при використовуванні світла від рентгенівського діапазону до інфрачервоного. При експонуванні змінюються фізико-хімічні властивості матеріалу. Наприклад, у фотоемульсії (використовується в основному в чорно-білій і кольоровій аналоговійфотографії) відбувається розкладання з'єднань срібла на складові, атоми срібла осідають на підкладці. Оскільки срібло непрозоре для світла у видимому діапазоні, ми отримаємо картину, в якій темнота ділянок відповідатиме часу експонування і інтенсивності світла, що падає на дану ділянку.