5. Принципи управління

Розглядаючи поняття і визначення принципів управління, необхідно звернути увагу на різне трактування вченими сутності та значення принципів управління.

Стосовно принципів управління визначено, що вони є встановле­ними людьми правилами поведінки, якими користуються різні суд 'єкти управління (суб'єюпивна категорія), також вони відображають об 'єктивно існуючі зв 'язки і залежність різних аспектів, елементів і сторін в управлінських відносинах (об 'єктивна категорія). Отже, прин­ципи управління - це не положення, якими керуються суб'єкти на влас­ний розсуд. Основними для управління можуть виступати тільки поло­ження, які відображають існуючі взаємозв'язки і залежності в управлін­ських відносинах. При такому розумінні принципи управління вже не можуть бути розглянуті лише як довільні управлінські установки суб'єктів управління.

Ураховуючи спрямованість і роль принципів в управлінській прак­тиці, сформульовані вимоги до них: 1) точно відображати об 'єктивні передумови: зв 'язки і залежності різних елементів в управлінській: від­носинах; 2) відображати дії, необхідні для створення умов настання певної події, потрібної для досягнення мети управління; 3) мати зручні для практичного застосування форми вираження.

Безумовно, принципи мають бути сформульовані у вигляді керівних правил, норм поведінки, закріплені у наукових концепціях, щоб ними могли користуватися на практиці суб'єкти управління. Зміст принципів мусить відображати якісні й суттєві управлінські зв'язки в системі. При цьому між конкретним змістом і формою вираження цих управлінських начал існує такий зв'язок, що жоден аспект не може бути заздалегідь виділений як пріоритетний. Такі характеристики мають розглядатись тільки одночасно і в єдності. Ігнорування однією із цих складових, спро­ба виділити головне, значуще в їх змісті призводить до втрати методоло­гічного значення і ролі основних управлінських начал.

Принципи управління визначають вимоги до системи, структу­ри, організації і процесу управління. У принципах управління знаходять своє вираження основні вимоги, що висуваються до побудови органів управління і методів здійснення функцій управління.

Принципи соціального управління пропонується розглядати як нормативні начала, що є своєрідним відображенням законів і закономі­рностей суспільного розвитку, соціальних потреб, цінностей, законів і закономірностей управління, в основному закріплені в юридичних актах у вигляді керівних правил та норм поведінки, які відповідають цілям дія­льності системи управління й визначають вимоги до системи, струк­тури, організації та процесу управління.

Аналізуючи співвідношення принципів управління і права, можна зробити висновок, що і принципи права, і принципи управління своїм джерелом мають ціннісні основи суспільства, відображають суттєві та стійкі аспекти його розвитку.

На рівні загальноправових принципів і загальних принципів управ­ління існує якісний, об'єктивно зумовлений зв'язок, який полягає в то­му, що загальні принципи управління є специфічним відображенням вимог правових начал в управлінській діяльності.

Принципи права і управління, зберігаючи свою специфіку, пе­ребувають у динамічному взаємозв'язку, активно впливають одне на одного.

Функціонування єдиної системи принципів державного управ­ління передбачає існування її складових елементів (окремих прин­ципів як компонентів єдиної системи або окремих підсистем) з різ­ними функціональними характеристиками. Чим більш детально та диференційовано подано єдину систему принципів державного управління, тим глибше і наочніше сприймається предмет дослі­дження, що становить об'єкт системного аналізу.

Спираючись на класифікацію принципів управління, запропо­новану Г.В. Атаманчуком та іншими управлін­цями, можна зробити висновок, що практично управління пішло шляхом конкретизації складових частин (системи та структури) і розробки принципів складових частин управління.

Цей варіант систематизації принципів управління найбільш повно змальовує принципову модель механізму управління. Тут виділяють загальні, структурні та спеціальні принципи.

Загальносоціальні принципи державного управління поділя­ються на політичні, економічні, соціальні, ідеологічні, правові під­групи. Ці підгрупи є головними, визначають елементи системи державного управління, принципи галузей управління.

До загальносоціальних принципів державного управління, пов'язаних з політичною системою, можна зарахувати: демокра­тизм, поділ влади, визнання людини вищою цінністю, публічність, єдність законодавчої і виконавчої влади, співвідношення держав­них і недержавних засад, поєднання інтересів особи і суспільства тощо.

До загальносоціальних, пов'язаних з ідеологічною системою, можна зарахувати принципи: культурності, моральності, справед­ливості, урахування громадської думки тощо.

До загальносоціальних, що відображають правові особливості державного управління, зарахуємо принципи: верховенства права, верховенства закону, законності, пріоритетності прав і законних інтересів громадян, правової впорядкованості й особистої відпові­дальності тощо.

До загальносоціальних, пов'язаних з економічною системою зарахуємо принципи: змагальності, конкуренції, стимулювання то­що.

До загальноуправлінських, характерних для систем управління з погляду їх існування і функціонування, можна зарахувати прин­ципи: об'єктивності, наукової обґрунтованості, системності, випе­реджального розвитку теорії стосовно практики, відповідності, ефективності (оптимальності), саморегульованості тощо.

Якщо природа державного управління відбивається в загаль­них принципах, що впливають на всі групи елементів системи управління, то природно, що в кожній групі елементів діятимуть якісь свої специфічні закономірності, відносини і взаємозв'язки, які впорядковують і структурують групи елементів.

Закономірності, відношення і взаємозв'язки організації груп елементів державного управління, відкритих та осмислених нау­кою, на нашу думку, можна розглядати як джерела для формування структурних принципів. Дані принципи мають свою специфіку в кожній з груп елементів, оскільки місце і роль цих груп в системі онтологічних елементів державного управління зумовлюють їх особливу побудову. Отже, структурні принципи державного управління можна поділити на такі підгру структурно-цільові, що відображають закономірності, від­носини і взаємозв'язки раціональної побудови дерева цілей держа­вного управління;

• структурно-функціональні, що характеризують закономір­ності, відносини і взаємозв'язки функціональної структури держа­вного управління;

• структурно-організаційні, пов'язані із закономірностями, відносинами і взаємозв'язками організаційної структури державно­го управління;

• структурно-процесуальні, що дають уявлення про основні (визначальні) закономірності, відносини і взаємозв'язки раціональ­ного та ефективного ведення управлінської діяльності органів дер­жавної влади і місцевого самоврядування.

До третьої групи принципів зарахуємо спеціальні, що характе­ризують специфіку виду державно-управлінських відносин (відно­син, що виникають в державному управлінні або галузі та відобра­жають своєрідні, іноді унікальні закономірності, відносини і взає­мозв'язки організації тих або інших управлінських елементів), а саме: державної служби, роботи з персоналом управління, інфор­маційного забезпечення, технологізації, адміністративного процесу тощо.

Зазначені вище принципи взаємопов'язані й зумовлюють один одного як усередині окремих груп, так і в усій їх сукупності. Дослі­дження й використання в практичній діяльності передбачає сприй­няття принципів як певної системи, в якій місце кожного з них пев­ною мірою показує його функціональну роль у пізнанні й характе­ристиці державного управління.

Принципи соціального управління взаємопов'язані й зумов­люють один одного як усередині окремих груп, так і в усій їх суку­пності; їх дослідження й використання в практичній діяльності пе­редбачає комплексний підхід; сприйняття принципів як певної сис­теми, в якій місце кожного з них, певною мірою, показує його фун­кціональну роль у пізнанні й характеристиці державного управлін­ня.