36. До елементів тарифної системи відносяться:

а) довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників;

б) тарифні сітки та тарифні ставки;

в) відрядні розцінки на виконання певного обсягу робіт;

г) надбавки та доплати до тарифних ставок;

д) шкала та розмір преміювання праці працівників;

е) схеми посадових окладів;

э) системи відрядної заробітної плати;

ж) показники, умови та шкала преміювання.

37. Призначення тарифних ставок полягає у наступному:

а) диференціації заробітку залежно від умов праці, її інтенсивності, видів робіт;

б) встановлення абсолютного розміру оплати праці за одиницю часу (годину, день, місяць);

в) використання для розрахунків відрядних розцінок за виготовлення певного обсягу робіт (операції, деталі, вузла, послуги );

г)визначення фактичної заробітної плати працівнику за умов погодинної оплати праці;

д) визначення абсолютного розміру доплат за роботу в понаднормовий час у розрахунковий період.

38. Доплати, що не мають обмежень і виплачуються незалежно від сфери трудової діяльності, встановлюються за:

а) роботу в понаднормовий час;

б) простій не за провиною працівника;

в) сумісництво робіт та професій;

г) багатозмінний режим роботи;

д) скорочену тривалість робочого часу особам, що не досягли 18 років.

39. Погодинна оплата праці має такі системи:

а) пряму;

б) акордну;

в) преміальну;

г) прогресивну;

д) непряму;

е) регресивну.

40. Відрядна оплати праці застосовується за умов:

а) неможливості кількісного виміру витрат праці;

б) наявності кількісних показників роботи;

в) залежності результатів роботи безпосередньо від зусиль конкретного працівника;

г) можливості точного обліку результатів праці;

д) необхідності стимулювання якісних показників праці і недоцільності нормування робіт.

41. Для визначення розцінки за умови оплати праці за індивідуальною прямою відрядною системою необхідно мати такі дані:

а) годинну тарифна ставку;

б) денну тарифну ставку,

в) норма виробітку за зміну,

г) відпрацьований фактично робочий час;

д) фактично виконаний обсяг робіт за зміну.

42. Індивідуальна пряма відрядна система оплати праці має такі недоліки:

а) не стимулює різкого зростання продуктивності праці, є складною для використання;

б) знижує особисту матеріальну зацікавленість у результатах праці;

в) не заохочує робітника у покращенні якісних показників виробництва (економії ресурсів, якості продукції);

г) слабо відображує взаємозв’язок між обсягом виробленої продукції та розміром заробітної плати;

д) не стимулює зацікавленість робітника у високих кінцевих результатах діяльності всього колективу.

43. Для розрахунку непрямої відрядної розцінки необхідно мати:

а) годинну тарифну ставку за розрядом робітника, праця якого оплачується за цією системою;

б) норму виробітку для об’єкта обслуговування (планове завдання) на годину;

в) середній рівень виконання норм (виробничих завдань) усіма об’єктами, що обслуговує допоміжний робітник;

г) відрядний заробіток основних робітників, яких обслуговує допоміжний робітник;

д) середню тарифну ставку основних робітників, яких обслуговує допоміжний робітник.