2.1.Істотні умови, зміст договіру контрактації сільськогосподарської продукції.

Історичний досвід упорядкування дого­вірних відносин у сільському господарст­ві свід­чить, що договір контрактації широко вико­ристовувався в галузі виробництва та поста­чання сільськогосподарської продукції. Застосування цього договору регламентувалося, передусім, на рівні положень Цивільного ко­дексу Української РСР. Зокре­ма, згідно із ст. 254 зазначеного Кодексу дер­жавна закупівля сільськогосподарської про­дукції у колгоспів і радгоспів здійснювалася за договорами контрактації, які укладалися на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції та планів розвитку сільськогосподарського ви­робництва в колгоспах і радгоспах, а ст. 255 визначала вимоги щодо змісту договору контрактації. Існували також затверджені у встановленому порядку підзаконні норматив­ні акти, якими регламентувалися відносини з контрактації, зокрема Положення про поря­док укладання і виконання договорів конт­рактації сільськогосподарської продукції, які приймалися у 1966, 1976, 1983, 1987 рр.

Свого часу у спеціальній юридичній літе­ратурі досліджувалися поняття, особливості, суб'єктний склад та характерні ознаки дого­ворів контрактації сільськогосподарської продукції³⁴. Проте зазначені досліджен­ня здійснювалися у соціально-економічних і політичних умовах, що відрізняються від су­часних. Значно змінилась і правова база, зокрема, з набуттям чинності Цивільним та Господарсь­ким кодексами України.

Договір контрактації за юридичною при­родою є складною формою, він регулює то­варно-грошові, майнові та навіть організа­ційні відносини, що виникають у сфері сіль­ськогосподарського виробництва та регла­ментується нормами декількох правових галузей³⁵, Адже договір контрактації зв'язує закупівлі із сільськогосподарським виробництвом; через нього є можливість здійснювати вплив на планування виробни­цтва, на обсяг товарної продукції, на спеціалі­зацію, асортимент продукції тощо³⁶. Також через договори контрактації контрак­тант має право впливати на якість виготовленої сільськогосподарської продукції.

Правове регулювання укладення та вико­нання договорів контрактації здійснюється приписами Господарського та Цивільного кодексів України. Так, згідно із ч. 1 ст. 272 ГК України, державна закупівля сільськогосподарської продукції здійснюєть­ся за договорами контрактації, які уклада­ються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської про­дукції, а ч. 1 ст. 713 ЦК України визначає, що за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогоспо­дарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію та передати її у власність за­готівельнику (контрактанту) або визначе­ному ним одержувачу, а заготівельник зо­бов'язується прийняти цю продукцію й оп­латити її за встановленими цінами відпо­відно до умов договору.

Майже аналогічно визначається поняття «договір контрак­тації» і в законодавстві інших країн. Так, ст. 506 Цивільного кодексу Республіки Білорусь визначає, що договором контрактації вважається такий договір, згідно з яким виробник сільськогос­подарської продукції зобов'язується переда­ти вирощену (вироблену) ним сільськогос­подарську продукцію особі, яка здійснює за­купівлю такої продукції для переробки або продажу (заготівельнику)³⁷.

Відповідно до ст. 272 Господарського кодексу України договір контрактації сільськогосподарської продукції визначається як такий, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язу­ється передати заготівельному (закупівель­ному) або переробному підприємству чи ор­ганізації (контрактанту) вироблену ним про­дукцію у строки, кількості, асортименті, які передбачені договором, а контрактант зобо­в'язується сприяти виробникові у вироб­ництві зазначеної продукції, прийняти й оп­латити її.

Проаналізувавши дане поняття договору контрактації можна дійти висновку, що цьому договору притаманні наступні особливості:

1) він є своєрідним замовленням держави сільськогосподарському товаровиробнику на відповідну продукцію;

2) предметом такого договору завжди виступає сільськогосподарська продукція або продукти її переробки;

3) продавцями відповідно до такого договору виступають сільськогосподарські товаровиробники;

4) покупцями згідно з цим договором виступають державні органи або спеціально вповно­важені на це підприємства (установи);

5) на контрактанта покладаються певні обов’язки щодо сприяння виробнику, наприклад договором може передбача­тися надання матеріально-технічних та інших ресурсів сільськогосподарським товарови­робникам, необхідних для виготовлення такої продукції;

6) ціно­утворення на продукцію, що закуповується за таким договором, від­різняється від ціноутворення на цю саму продукцію при укладенні інших видів договорів.

Слід зазначити, що в законодавстві України чітко не визначено хто може виступати заготівельником, контрак­тантом за договором контрактації сільсько­господарської продукції. На відміну від цьо­го у законодавстві, наприклад, Російської Федерації під заготівельником розуміється комерційна організація або індивідуальний підприємець, який здійснює професійну підприємницьку діяльність із закупівлі сільськогосподарської продукції для її на­ступного продажу або перероблення.³⁸