Періоди формування політичної карти світу

Назва. Часовий проміжок	Характерні риси
Стародавній світ. IV тис. до н. е.— кінець IV ст. н. е.	Утворення перших держав у кількох відокрем­лених центрах цивілізації (Близький Схід, Індостан, Східна Азія). Розширення держав і поява нових. Злиття окремих цйвілізаційних центрів. Зникнення більшості стародавніх держав
Середньовіччя. Початок V — середина XVII ст.	На початку — виникнення нових держав, які швидко розпадаються. Поступове об'єднання дрібних держав (централі­зація). У кінці — утворення перших колоніальних імпе­рій (Османської, Португальської, Іспанської)
Новий час. " Середина XVII — початок XX ст.	Поява нових колоніальних імперій, їхнє розши­рення і зміцнення. Колоніальний поділ усього світу між невеликою кількістю найсильніших країн. Початок нового переділу світу
Новітній час. Із 1914 р.

3. Етапи формування політичної карти світу в хх ст.

► Розповідь викладача

Оскільки в XX—XXI ст. зміни політичної карти відбувались із різною швидкістю та мали різний зміст, цей період дослідники поділяють на кілька менших часових відрізків — етапів.

Перший охоплює відрізок часу між початком Першої світової війни (1914 р.) і подіями, які передували Другій світовій війні (середина 30-х рр. XX ст.). Більшість змін, що відбулися на політичній карті світу, стали на­слідком Першої світової війни та Жовтневої революції. При цьому найбільші зміни в територіальному розподілі світу відбулись у ході Першої світової ві­йни та після її закінчення.

Головні кількісні зміни на політичній карті світу на цьому етапі були такими (викладач розповідає, а студенти записують у зошити):

1. зміна кордонів існуючих держав (територіальні втрати Німеччини, Болга­рії та Туреччини; збільшення території Румунії, Франції тощо);

2. утворення нових держав на місці Австро-Угорщини, яка розпалась (Ав­стрія, Угорщина, Чехословаччина), та національних окраїн Російської ім­перії (країни Балтії, Польща, Фінляндія), у тому числі таких, що існували нетривалий час (УНР, ЗУНР, Грузія, Вірменія тощо);

3. переділ колоніальних володінь Німеччини, який супроводжувався зміною їхніх кордонів (Того, Камерун).

Але поряд із кількісними змінами в цей час у світі відбувались і якісні зміни. Головними з них були:

1. поява перших соціалістичних країн (СРСР, Монголія, Танну-Тувинська Народна Республіка);

2. зникнення окремих колоніальних імперій (Німецька, Османська), зрос­тання у світі кількості країн із республіканською формою правління;

3. поява залежних країн нового типу — підопічних (підмандатних) терито­рій (Ліван, Палестина тощо).

Початок другого етапу частина дослідників датують початком Другої світової війни, а кінець — серединою 50-х рр. XX ст.

Головними кількісними змінами, які відбулись у територіальному розпо­ділі світу, були:

1. поява на нетривалий час численних маріонеткових (незалежних лише формально) держав, особливо в Європі (Хорватія, Словаччина, Маньчжоу- Го тощо) та короткочасне суттєве збільшення територій низки країн (Ні­меччина, Італія, Угорщина, Японія);

2. суттєві зміни кордонів багатьох країн за результатами Другої світової війни;

3. поява нових незалежних країн в Азії {Індія, Пакистан, Ізраїль, КНДР тощо) та Африці (Лівія).

Головними якісними змінами на політичній карті світу були:

1. продовження процесу зникнення колоніальних імперій (Японська);

2. формування світової соціалістичної системи, яка до середини 50-х рр. XX ст. налічувала вже 14 держав;

3. початок здобуття політичної незалежності колоніями або напівколоніями.

Третій етап тривав від середини 50-х до початку 80-х рр. XX ст. Головна його кількісна ознака — поява на політичній карті світу величезної кількос­ті держав унаслідок визволення колоній. Так, лише в 1960 р. здобули полі­тичну незалежність 17 африканських країн (пізніше цей рік назвали «роком Африки»). Унаслідок цих процесів припинили своє існування колоніальні імперії.

Четвертий етап розпочався наприкінці 80-х рр. XX ст. і триває до цього часу. Його особливістю є те, що кількісним змінам на політичній карті світу передували зміни якісні, головною з яких стала криза, а потім і крах світової соціалістичної системи.

• Розпад СРСР зробив можливим об'єднання деяких країн (Німеччина, Ємен).

• На карті світу з'явилася велика кількість самопроголошених державних утворень (наприклад Придністровська Молдавська Республіка і Косово в Євро­пі, Сомаліленд і Пунтленд в Африці, Арцах (сучасн. Нагірний Карабах), Абхазія і Південна Осетія в Закавказзі тощо).