Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді повні.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
17.08.2019
Размер:
495.1 Кб
Скачать
  1. Проаналізуйте економічні закони та категорії.

Кожна наука у процесі пізнання об'єктивної реальності займається систематизацією фактів, подій, процесів, щоб виявити певні причини і наслідкові зв'язки між ними та відкрити і сформулювати економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.). Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.

Економічні закони відображають внутрішні, найсуттєвіші, стабільні, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності між економічними процесами і явищами. Вони як і закони природи мають об'єктивний характер і виражають причинно-послідовний зв'язок між компонентами явища, що вивчається. Економічні закони є такими не тому, що комусь так захотілося, а тому, що людина, виробляючи продукти та надаючи послуги, використовує закони природи, причому засоби виробництва - це створені нею (людиною) механізми їх застосування.

Сукупність економічних законів утворює систему економічних законів, яка охоплює їх різні групи і типи. Виділяються такі основні групи законів:

1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:

– всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);

– загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);

– специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);

– стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).

2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).

3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем. Економічною наукою вже відкрита і пізнана значна кількість законів економічної діяльності людей. Певна їх частина виникне та буде діяти на вищих етапах розвитку економічної системи й буде об'єктом дослідження наступних поколінь вчених економістів.

Пізнання економічних законів має на меті відобразити у свідомості людей об'єктивну економічну реальність, щоб використати ці знання у своїй практичній господарській діяльності. У зв'язку з цим існує декілька форм їх пізнання та використання.

Емпірична форма пізнання та використання економічних законів наявна тоді, коли люди, не усвідомлюючи суті цих законів, використовують їх у своїй господарській діяльності інтуїтивно, несвідомо.

Наукова форма пізнання та використання економічних законів базується на свідомому використанні відкритих і пізнаних законів розвитку та функціонування економічної системи, що забезпечує більшу ефективність господарської діяльності людей.

Використання економічних законів охоплює також певні рівні.

1. Науково-теоретичний рівень передбачає науковий аналіз економічних процесів і явищ, відкриття й формулювання економічних законів, їх тлумачення та формування концепції розвитку економічної системи країни.

2. На державно-управлінському рівні інститути державної влади, опираючись на провідні концепції, розробляють відповідні правові акти та положення, визначають програми соціально-економічного розвитку суспільства та засоби їх реалізації на основі врахування дій економічних законів.

3. Господарсько-практичний рівень використання економічних законів наявний у практиці господарювання економічних суб'єктів.

Задача: Визначаємо дохід підприємства:

2000 * 650=1300000 грн.

Визначаємо витрати на одиницю продукції:

340+210=560 грн.

Визначаємо прибуток на одиницю продукції:

650-560=90 грн.

Визначаємо прибуток підприємства:

2000*90=180000 грн.

Тести

варіанта

Завдання

1

Завдання

2

Завдання

3

Завдання 4

Завдання 5

3

Б

Б

Б

В

Г

Варіант 4.

  1. Охарактеризуйте попит та пропозицію як складові елементи ринкової системи.

Ринкове регулювання здійснюється на основі законів попиту, пропозиції, співвідношення попиту і пропозиції.

Попит — це форма вираження потреби в життєвих засобах, що визначається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відображує причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту, який має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту, зниження ціни — його зростання.

Залежність між ціною і попитом відображує крива попиту D.

Р

Б

А

D

Q

Вона має нахил, який свідчить про зворотну залежність між двома змінними: ціною за одиницю товару (Р) і обсягом його продажу (Q), тобто чим нижча ціна, тим більша кількість товарів може бути куплена покупцями. Причому кожна додаткова купівля однорідного товару зумовлює зниження його граничної корисності.

Пропозиція — це кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною. Вона відображує результати господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути у певному обсязі і в певний час доставлені на ринок.

Якщо ціна знижується, то підприємець одержує менше коштів від реалізації, і навпаки, у разі її зростання за такої самої кількості товарів і послуг виручка є більшою. Отже, закон пропозиції на відміну від закону попиту ґрунтується на прямій залежності між ціною й обсягом товарів і послуг. Зміна ціни у кожний конкретний момент, як правило, зумовлює зміну обсягів товарів і послуг, вироблених (наданих) за тих самих витрат виробництва.

К

S

рива пропозиції ілюструє дію закону пропозиції, тобто чим вища ціна товару за однакових інших умов, тим більше його може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку.

Р

B

A

Q

Пропозиція товару визначається всією кривою пропозиції S. Переміщення кривої пропозиції вправо означає збільшення пропозиції, а вліво – її зменшення.

Точка В на кривій пропозиції S відповідає більш високому рівню ціни Р, який склався на ринку, і обсягу продажу товарів Q, ніж в точці А. Зниження ціни відповідає скороченню обсягу продажу товарів . Переміщення по кривій пропозиції вгору чи вниз відбувається при зміні ціни, тобто відображає зміну обсягу пропозиції.

Задача: Визначаємо сукупність непрацездатного населення:

    1. 2.5+3 =5.5 млн. осіб

Визначаємо робочу силу країни:

25 – 5.5 =19.5 млн. осіб

Визначаємо рівень безробіття: Рб = Безробітні/Робоча сила *100%

4/19.5 *100%=20.5 %

Тести

варіанта

Завдання

1

Завдання

2

Завдання

3

Завдання 4

Завдання 5

4

В

А

Б

Г

Б

Варіант 5.

  1. Проаналізуйте економічні потреби і інтереси.

Кінцевою метою будь – якого виробництва є створення товарів для задоволення потреб. У кожної людини є потреби, тобто бажання володіти засобами, які дозволяють припинити почуття недостачі чогось необхідного для підтримання розвитку організму і людської особистості.

Потреба – це економ. категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. Потреби суб’єктивні, тобто кожна людина сама вирішує, чи є в неї будь – яка потреба.

Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням товарів і послуг.

Економічні потреби – це бажання споживачів придбати і використати різні товари і послуги, які приносять їм корисність.

В своїй сукупності економічні потреби є безмежні, тобто повністю задовольнити їх неможливо. Розвиток і задоволення потреб залежить від ступеня зрілості економічної системи.

Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати.

За суб’єктами потреби поділяють на:

а) - індивідуальні(їжа, одяг);

- колективні (потреби колективу підприємства);

- суспільні (зниження інфляції, правові).

б) - домогосподарства;

- підприємства;

- держави.

За об’єктами потреби класифікують на :

А) - породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні);

- соціальні;

Б) - матеріальні і духовні;

В) - першочергові і непершочергові;

За ступенем реалізації економічні потреби бувають:

- абсолютні (максимально можливі);

- реальні (дійсні) – які задовольняються за певного розвитку економіки;

- платоспроможні – які можуть задовольнити відповідно до існуючих доходів.

Так виділяють ієрархію потреб відповідно їх вагомості (піраміда Маслоу):