- •Охарактеризуйте предмет, метод, функції політекономії.
- •Проаналізуйте економічні закони та категорії.
- •Ієрархія потреб за а. Маслоу
- •Задовольняються на 85% Задовольняються на 75% Задовольняються на 50% Задовольняються на 40% Задовольняються на 10%
- •Охарактеризуйте суть власності, її форми.
- •2. Структура власності, як будь – якої системи, різноманітна.
- •Мають такі особливості:
- •Ввп і внп можуть обчислені 3 методами :
- •Проаналізуйте державний бюджет, його складові.
- •Варіант 21. (не брать)
- •Основними елементами міжнародної валютної системи є:
Проаналізуйте економічні закони та категорії.
Кожна наука у процесі пізнання об'єктивної реальності займається систематизацією фактів, подій, процесів, щоб виявити певні причини і наслідкові зв'язки між ними та відкрити і сформулювати економічні категорії, закони і принципи.
Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.). Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.
Економічні закони відображають внутрішні, найсуттєвіші, стабільні, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності між економічними процесами і явищами. Вони як і закони природи мають об'єктивний характер і виражають причинно-послідовний зв'язок між компонентами явища, що вивчається. Економічні закони є такими не тому, що комусь так захотілося, а тому, що людина, виробляючи продукти та надаючи послуги, використовує закони природи, причому засоби виробництва - це створені нею (людиною) механізми їх застосування.
Сукупність економічних законів утворює систему економічних законів, яка охоплює їх різні групи і типи. Виділяються такі основні групи законів:
1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:
– всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);
– загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);
– специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);
– стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).
2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).
3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем. Економічною наукою вже відкрита і пізнана значна кількість законів економічної діяльності людей. Певна їх частина виникне та буде діяти на вищих етапах розвитку економічної системи й буде об'єктом дослідження наступних поколінь вчених економістів.
Пізнання економічних законів має на меті відобразити у свідомості людей об'єктивну економічну реальність, щоб використати ці знання у своїй практичній господарській діяльності. У зв'язку з цим існує декілька форм їх пізнання та використання.
Емпірична форма пізнання та використання економічних законів наявна тоді, коли люди, не усвідомлюючи суті цих законів, використовують їх у своїй господарській діяльності інтуїтивно, несвідомо.
Наукова форма пізнання та використання економічних законів базується на свідомому використанні відкритих і пізнаних законів розвитку та функціонування економічної системи, що забезпечує більшу ефективність господарської діяльності людей.
Використання економічних законів охоплює також певні рівні.
1. Науково-теоретичний рівень передбачає науковий аналіз економічних процесів і явищ, відкриття й формулювання економічних законів, їх тлумачення та формування концепції розвитку економічної системи країни.
2. На державно-управлінському рівні інститути державної влади, опираючись на провідні концепції, розробляють відповідні правові акти та положення, визначають програми соціально-економічного розвитку суспільства та засоби їх реалізації на основі врахування дій економічних законів.
3. Господарсько-практичний рівень використання економічних законів наявний у практиці господарювання економічних суб'єктів.
Задача: Визначаємо дохід підприємства:
2000 * 650=1300000 грн.
Визначаємо витрати на одиницю продукції:
340+210=560 грн.
Визначаємо прибуток на одиницю продукції:
650-560=90 грн.
Визначаємо прибуток підприємства:
2000*90=180000 грн.
Тести
№ варіанта |
Завдання 1 |
Завдання 2 |
Завдання 3 |
Завдання 4 |
Завдання 5 |
3 |
Б |
Б |
Б |
В |
Г |
Варіант 4.
Охарактеризуйте попит та пропозицію як складові елементи ринкової системи.
Ринкове регулювання здійснюється на основі законів попиту, пропозиції, співвідношення попиту і пропозиції.
Попит — це форма вираження потреби в життєвих засобах, що визначається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.
Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відображує причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту, який має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту, зниження ціни — його зростання.
Залежність між ціною і попитом відображує крива попиту D.
Р
Б
А
D
Q
Вона має нахил, який свідчить про зворотну залежність між двома змінними: ціною за одиницю товару (Р) і обсягом його продажу (Q), тобто чим нижча ціна, тим більша кількість товарів може бути куплена покупцями. Причому кожна додаткова купівля однорідного товару зумовлює зниження його граничної корисності.
Пропозиція — це кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною. Вона відображує результати господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути у певному обсязі і в певний час доставлені на ринок.
Якщо ціна знижується, то підприємець одержує менше коштів від реалізації, і навпаки, у разі її зростання за такої самої кількості товарів і послуг виручка є більшою. Отже, закон пропозиції на відміну від закону попиту ґрунтується на прямій залежності між ціною й обсягом товарів і послуг. Зміна ціни у кожний конкретний момент, як правило, зумовлює зміну обсягів товарів і послуг, вироблених (наданих) за тих самих витрат виробництва.
К
S
Р
B
A
Q
Пропозиція товару визначається всією кривою пропозиції S. Переміщення кривої пропозиції вправо означає збільшення пропозиції, а вліво – її зменшення.
Точка В на кривій пропозиції S відповідає більш високому рівню ціни Р, який склався на ринку, і обсягу продажу товарів Q, ніж в точці А. Зниження ціни відповідає скороченню обсягу продажу товарів . Переміщення по кривій пропозиції вгору чи вниз відбувається при зміні ціни, тобто відображає зміну обсягу пропозиції.
Задача: Визначаємо сукупність непрацездатного населення:
2.5+3 =5.5 млн. осіб
Визначаємо робочу силу країни:
25 – 5.5 =19.5 млн. осіб
Визначаємо рівень безробіття: Рб = Безробітні/Робоча сила *100%
4/19.5 *100%=20.5 %
Тести
№ варіанта |
Завдання 1 |
Завдання 2 |
Завдання 3 |
Завдання 4 |
Завдання 5 |
4 |
В |
А |
Б |
Г |
Б |
Варіант 5.
Проаналізуйте економічні потреби і інтереси.
Кінцевою метою будь – якого виробництва є створення товарів для задоволення потреб. У кожної людини є потреби, тобто бажання володіти засобами, які дозволяють припинити почуття недостачі чогось необхідного для підтримання розвитку організму і людської особистості.
Потреба – це економ. категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. Потреби суб’єктивні, тобто кожна людина сама вирішує, чи є в неї будь – яка потреба.
Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням товарів і послуг.
Економічні потреби – це бажання споживачів придбати і використати різні товари і послуги, які приносять їм корисність.
В своїй сукупності економічні потреби є безмежні, тобто повністю задовольнити їх неможливо. Розвиток і задоволення потреб залежить від ступеня зрілості економічної системи.
Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати.
За суб’єктами потреби поділяють на:
а) - індивідуальні(їжа, одяг);
- колективні (потреби колективу підприємства);
- суспільні (зниження інфляції, правові).
б) - домогосподарства;
- підприємства;
- держави.
За об’єктами потреби класифікують на :
А) - породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні);
- соціальні;
Б) - матеріальні і духовні;
В) - першочергові і непершочергові;
За ступенем реалізації економічні потреби бувають:
- абсолютні (максимально можливі);
- реальні (дійсні) – які задовольняються за певного розвитку економіки;
- платоспроможні – які можуть задовольнити відповідно до існуючих доходів.
Так виділяють ієрархію потреб відповідно їх вагомості (піраміда Маслоу):