Тема 10. Характеристика напрямків і форм запобігання злочинності в Україні на сучасному етапі. Віктимологічна профілактика злочинів.

1. Діяльність правоохоронних органів та суду щодо запобігання злочинності: завдання, напрями, форми запобіжної діяльності:

• органів внутрішніх справ,

• органів прокуратури,

• суду,

• державної митної служби,

• державної податкової служби,

• служби безпеки,

• державної прикордонної служби,

• кримінально-виконавчої служби.

2. Державні органи та громадські інституції як суб’єкти протидії та запобігання злочинності.

3. Поняття та система віктимологічної профілактики злочинів.

Тема 11. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки

1. Виникнення віктимології. Розвиток віктимології за кордоном (аналіз вчення Г. фон Гентінга, Б.Мендельсона, Г.Елленбергера, Е.Фаттаха та інших).

2. Історія віктимології в СРСР та Україні (Л.В. Франк, В.П. Коновалов, Д.В. Рівман, В.Я. Рибальская, Я.І. Гілінскій, В.С. Мінская, Ю.М. Антонян та інші).

3. Загальна теорія віктимології. Предмет кримінальної віктимології.

4. Жертва злочину та суміжні поняття. Кримінально-правові основи вивчення жертв злочинів. Процесуальні основи вивчення жертв злочинів.

5. Класифікації жертв злочинів. Соціально-психологічна типологія жертв.

6. Поняття віктимізації та її властивості. Поняття віктимності, її основні властивості.

Література:

1. Ривман Д.В. Криминальная виктимология. С.-П., 2002, ст. 23-32.

2. Франк Л.В. Виктимология и виктимность. – Душанбе, 1972. – С. 53.

3. Франк Л.В. О виктимологии и виктимности // Сов. государство и право. – 1976. – №4. – С.74-79.

4. Антонян Ю.М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления. – М., 1973;

5. Ривман Д.В. К вопросу о социально-психологической типологии потерпевших от преступления // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью: Сб. науч. трудов. – Иркутск: Изд-во Иркутск. гос. ун-та, 1981. – С. 6.

6. Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступности. – Л., 1975. С. 106.

7. Минская В.С. Отрицательное поведение потерпевшего – одна из категорий советской виктимологии // Сов. государство и право. – 1980. – №7. – С. 136-139.

8. Филановский С.И. Влияние поведения потерпевшего на ответственность субъекта преступления // Сов. юстиция. – 1972. – № 14. – С. 13-14.

9. Дагель П.С. Уголовно-правовое значение поведения потерпевшего // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. – Иркутск, 1982. – С. 6-15.

10. Минская В.С., Чечель Г.И. Виктимологические факторы и механизм преступного поведения. - Иркутск: Изд-во Иркутск. гос. ун-та, 1988. – С.28.

11. Бэскинд Э. Энциклопедия личной безопасности. – М.: Аквариум, 1995. – 144 с.

12. Полубинский В.И. Правовые основы учения о жертве преступления. – Горький, 1979. – С.10.

13. Моисєєв Э.М., Джужа О.М. Проблеми кримiнальної вiктимологiї (кримiнологiчний, психологiчний та пенiтенцiарний аспекти). – К.: НТВ “Правник”, НАВСУ, 1998. – 126 с.

14. Веселуха В. Значение виктимологической профилактики в системе предупреждения преступности // Право Украины. – 1999. – №10. – С.67-70, 73.

15. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999. – С. 504-505.

16. Туляков В. Конституционные гарантии обеспечения прав потерпевших от преступлений // Юридический вестник (Одесса). – 1997. – № 4.