7.4. Світовий досвід успішного реформування грошових систем

Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох краї­нах, значно відрізнялися за своїми цілями, глибиною реформуван­ня існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, під­готовчими заходами тощо.

Розглянемо приклади успішного реформування грошової си­стеми.

Німеччина. Про фактичний розпад грошової системи Німеччи­ни у період Першої світової війни та повоєнні роки засвідчує те, що купівельна спроможність марки внаслідок інфляції впала у 1923 р. більше як в один трильйон разів у порівнянні з 1913 р. В обігу пе­ребувало 496 квінтильйонів марок, які практично нічого не були варті. Йдеться про фактичну нуліфікацію грошового обігу. Зміст реформи 1924 р. зводився до обміну нової німецької рейхсмарки на старі у співвідношенні 1: 1 трлн. Водночас завдяки отриманню іноземних позичок було впроваджено систему золотого та інвалют­ного забезпечення (у розмірі 40 %) нової емісії, що зумовило необ­хідну стабілізацію грошового обігу.

Однією з найрадикальніших за змістом грошових реформ кон­фіскаційного типу вважається реформа, проведена в Західній Ні­меччині у червні 1948 р. Тоді криза в економіці охопила всі ланки виробництва. Але найсильніше вона вдарила по грошовій системі, яка фактично повністю занепала. Проводилася масштабна конфі­скація. В перший день реформи (20 червня 1948 р.) усі громадяни, які проживали на території, що в 1949 р. увійшла до складу Захід­ної Німеччини, незалежно від їх становища в суспільстві, одержа­ли можливість поміняти 40 рейхсмарок за курсом 1 : 1 на нові гроші — німецькі марки. В серпні за цим же курсом було здійсне­но обмін ще 20 марок. За таким же принципом було переоцінено й банківські рахунки: 70 % їхньої суми було анульовано, 20 % — переведено на строкові (на 20 років) сертифікати, 10 % — перера­ховано в нову грошову одиницю. У підсумку — в процесі реформи було анульовано 93,5 % грошових рахунків і готівки, що перебу­вала на руках населення. Водночас було анульовано і внутрішній державний борг.

Ефект реформи був надзвичайно високим. Отримавши повно­цінну грошову одиницю, економіка зразу ж почала працювати. Якщо на початку 1948 р. промислове виробництво в західних зонах становило лише 53 % від рівня 1936 p., то вже у другій половині того ж року ця цифра сягнула 73 %, а в листопаді 1947 р. — 100 %. Та головне — стабілізувався ринок, розпочався реальний процес економічного відтворення і розвитку.

Росія. Історичним прикладом відкритої девальвації може слу­гувати грошова реформа 1839—1843 pp. у Росії. Знецінені асигна­ції були обмінені за курсом 3 руб. 50 коп. за один срібний рубель на кредитні квитки, які, своєю чергою, підлягали розміну на зо­лото і срібло за номінальною вартістю. Таким чином, тимчасова стабілізація рубля була досягнута шляхом відкритої девальвації: за один рубель асигнаціями власники їх отримали тільки близько 29 коп. сріблом.

Автором грошової реформи в Росії 1895—1897 pp. був фінансист і державний діяч граф С. Вітте. Від початку Кримської війни в Росії використовувалася вкрай неефективна система обігу нерозмінних на золото паперових грошей. Отже, головною метою реформи була перебудова грошової системи на принципах золотого монетаризму. Підготування впродовж майже 10 років до такої перебудови було пов'язане не лише із запровадженням відповідних інституційних змін, а й з нагромадженням необхідного золотого запасу, подолан­ням бюджетного та платіжного дефіциту тощо.

Початком реформи стало впровадження 1895 р. в обіг золотого рубля, що обмінювався на паперові купюри за таким курсом: один золотий рубель до півтора кредитного (паперового) рубля. В 1896 і 1897 р. номінальна вартість золотого рубля двічі переоцінювала­ся. Прихована девальвація сталася в 1897 р. у Росії. Вона вияви­лася в тому, що був запроваджений розмін кредитних білетів на золоті монети, номінально карбованець за карбованець, але при цьому золотий вміст рубля було знижено на третину — з 26,1 до 17,4 частки чистого золота. Всі банкноти, що перебували в обігу, стали розмінними на золото. їх емісія на 92 % забезпечувалася зо­лотим запасом, який на кінець 1897 р. оцінювався у 1247 млн руб. Нова конвертована в золото грошова одиниця Росії відразу отри­мала надзвичайно високу довіру у світі.

Класичною за змістом та економічними наслідками вважається реформа в Росії 1922—1924 pp. Вона відновила зруйновану на той час систему золотодевізного (паперового) стандарту. Принципове значення цієї грошової реформи полягає насамперед у тому, що вона довела можливість запровадження нової грошової одиниці та її подальшої стабілізації в умовах глибокої економічної кризи та повного дисбалансу господарських зв'язків. У 1921 р. промислове виробництво на території колишнього СРСР скоротилося більше як у сім разів, а загальний індекс цін зріс більше як у 30 тис. разів проти 1913 р. Економічна ситуація залишилася практично незмін­ною, і в першій половині 1922 р. роздрібні ціни зросли майже у 50 разів, а витрати державного бюджету на 96 % покривалися емісією.

Існувало два варіанти виходу з ситуації. Перший: оздоровлення фінансів і грошової системи можливе лише на засадах загальної економічної стабілізації. Тому здійснення радикальних перетво­рень у грошово-кредитній системі за наявних економічних умов неприпустиме; воно не дасть бажаних результатів і є передчасним. Другий: лише на ґрунті глибокої структурної грошової реформи можна сподіватися на подолання кризових процесів в економіці та на її реальне оздоровлення. До реалізації було обрано другу по- мицію. Важливо зважити й на те, що успіх реформи, котра розглЯ' дається, здебільшого визначався коректністю її механізму. Це була реформа паралельного типу.

Грошова реформа 1922—1924 pp. була багатоступінчастою- Спочатку відбулися деномінації грошових знаків: у 1922 р. у спів' відношенні 1 : 10 000 та в 1923 p. 1 : 100. Таким чином, нова гро' шова одиниця в 1923 р. була прирівняна до 1 млн руб. дореформе' ного випуску.

Наприкінці 1922 р. було впроваджено в обіг нову грошову одй' ницю — червінець — банківський білет Державного банку. Емісій нової банкноти на 25 % забезпечувалася золотим запасом і

75 % —короткостроковими векселями та високоліквідними това'

рами споживчого ринку. Червінець почав прирівнюватися до з о' лотої дореволюційної десятирублевої монети, тобто до 0,774 ґ чистого золота. Він став розмінною й конвертованою грошової⁰ одиницею.

Важливе значення для стабілізації грошової системи мало скя" сування валютної монополії, запровадження валютних ринкі^р і вільної купівлі-продажу золота. Вилучення старих грошових кУ~ пюр здійснювалося протягом чотирьох місяців (до 1 липня 1924 р*) через їх викуп за курсом: один новий рубель за 50 тис. рублів гр°' шових знаків 1923 р. і 50 млрд рублів, що перебували в обігу грошової реформи.

Успіх грошової реформи 1922—1923 pp. зумовили й ефективі*¹ стабілізаційні заходи: всебічне сприяння приватному підприєї^' ництву й торгівлі, роздержавлення раніше націоналізованої вла^с' ності, проведення глибокої аграрної реформи, реформ банківсьК⁰' кредитної системи, цінової реформи, збалансування бюджетУ' лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. З метою підтри^' ки валютного курсу національної банкноти держава активно вД^а валася до валютної інтервенції, використовуючи для цього держ»^р ні запаси золота та іноземної валюти. Однак така система проісвУ вала недовго. Згортання непу наприкінці 20-х років минуло^⁰ століття супроводжувалося фактичною демонетизацією економік¹¹' її новим перетворенням на централізовану формально-грошоРУ економічну систему.

Естонія. Естонія намагалася проводити власну монетарну поЛ¹ тику вже зі середини 1990 р. шляхом лібералізації цін та опла'^ГІЇ праці. Як наслідок — купівельна сила рубля в Естонії була найм^еІІ шою в колишньому Радянському Союзі, що давало змогу захисї¹* ти внутрішній ринок республіки в умовах тотального дефіциту. той час в Естонії була проведена грошова реформа з уведенЯ*¹*⁴. в обіг повністю конвертованої національної валюти — естонсь^⁰¹ крони, обмінний курс якої був жорстко прив'язаний до курсу ні­мецької марки у співвідношенні 8:1. Грошова база забезпечува­лася золотовалютними резервами Банку Естонії.

Для безпосереднього керівництва підготовкою та проведенням грошової реформи в березні 1991 р. був створений Комітет з грошо­вої реформи. Естонська крона була введена в обіг 20 червня 1992 p., а починаючи з 1 вересня 1992 р. вона стала єдиним законним платіжним засобом на території Естонської Республіки. Обмін на крони здійснювався за курсом одна крона за десять радянських рублів. Після переходу Німеччини на євро до цієї валюти був прив'язаний і офіційний курс крони (1 євро = 15,6466 крони).

Саме Комітет з грошової реформи визначив строк обміну грошей і правила, за якими цей обмін має відбуватися. Обміняти гроші могли лише ті, хто попередньо перевірив наявність свого прізвища у списках, а сума готівкових коштів, що підлягала обміну, була обмежена 150 кронами на людину (проте банківські вклади насе­лення і всі кошти підприємств обмінювалися повністю).

На момент запровадження крони її курс був за різними оцінка­ми в 4—10 разів нижче розрахованого, згідно з паритетом купі­вельної спроможності, щодо основних конвертованих валют. За­ниження курсу крони передбачало створення сприятливих умов для подальших реформ та економічного зростання: підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції у порівнянні з до­рогим імпортом, поступове наближення внутрішніх цін до світо­вого рівня, формування рівноважної структури відносних цін.

Унаслідок проведення грошової реформи в республіці виникла принципово нова економічна ситуація. Найважливішою метою Банку Естонії стало забезпечення конвертованості крони та ста­більності обмінного курсу. Нове законодавство зміцнило довіру до естонської крони, що стимулювало приплив іноземних інвестицій. Конвертованість крони і прив'язка її курсу до німецької марки дозволили створити сучасну систему зовнішньоторговельних розрахунків, що мінімізувала курсовий ризик за торговельними операціями лише коливанням західних валют.

Уряд Естонії в березні 2009 р. ухвалив рішення про перехід на євро не пізніше 1 січня 2011 р. При цьому було наголошено, що Естонія здатна виконати всі призначені для цього умови, а обмін­ний курс естонської крони був стабільним з моменту введення в обіг національної валюти в 1992 р. Відповідно до вимог Міжнародного валютного фонду (МВФ), перехід на євро має відбуватися за існу­ючим обмінним курсом, тобто 15,64 крони за євро.

Словенія. Прикладом успішного здійснення грошової реформи у Словенії було запровадження національної грошової одиниці.

25 червня 1991 p. було проголошено мораторій незалежності Сло­венії. Прийнято пакет із шести законів щодо становлення власної грошової системи. Було надруковано купони без назви грошової одиниці за підписом Міністерства фінансів (Національного банку на той час ще не існувало).

У жовтні 1991 р. був ухвалений закон про національну валюту, яка отримала назву "толар". Грошова реформа відбувалась у два етапи. На першому етапі югославські динари обмінювали на сло­венські купони за курсом 1:1. На той час у Словенії був запрова­джений так званий політичний курс динара до німецької мар­ки — 1 : 13. Курс толара було оголошено у співвідношенні 1 : 32, проте це не дестабілізувало ситуацію. Народний банк Словенії узяв на себе функцію центрального банку, вилучивши всю динарову готівку і безготівкові баланси. Через тиждень, коли курс толара стабілізувався, здійснено його ревальвацію (1 динар : 0,8 толара), щоби захистити нову валюту від динарової інтервенції. Ці кроки було зроблено за порадою консультантів Європейського банку ре­конструкції та розвитку (ЄБРР) та американських фінансових кіл. Допомогу надавав також Федеральний банк Німеччини. Словени використали німецьку модель, пристосувавши її до своїх умов. Принципова відмінність введення національної валюти в Словенії полягає у забезпеченні внутрішньої конвертованості толара, що дало можливість ліквідувати внутрішній тіньовий ринок.

На другому етапі банк запровадив в обіг повноцінні купюри. Толар вдалося стабілізувати і зробити його конвертованим. Інфля­ція зменшилася з 20 до 4,0—1,5 % на місяць. Обмінний курс на­ціональної валюти стосовно вільноконвертованої було встановлено вищим за реальний паритет купівельної спроможності з метою зміцнення довіри до національної валюти і створення тим самим сприятливих умов для збільшення експорту.

У країнах, що входили до складу колишнього СРСР, проводи­лися грошові реформи в широкому значенні, метою яких була не лише перебудова, а й утвердження нової системи грошово-кредит- них і валютних відносин, адекватних умовам ринкової економіки.

Отже, без послідовного, цілеспрямованого курсу на грошово- валютну та кредитну стабілізацію неможливо забезпечити належ­ні умови для успіху трансформаційних процесів і стійкого еконо­мічного зростання. З іншого боку, існує необхідність глибоких структурних перетворень, прискорення інноваційних процесів в усіх сферах виробництва. Без цього зусилля, спрямовані на ста­білізацію грошового обігу, будуть марними.

Основні терміни і поняття

Грошова реформа, емісія грошей, грошові реформи в широкому розумінні, повні грошові реформи, структурні грошові реформи, грошові реформи у вузькому розумінні, грошові реформи частко­вого типу, формальні грошові реформи, деномінаційні грошові реформи, конфіскаційні грошові реформи, "шокові" грошові ре­форми, неконфіскаційні грошові реформи, одномоментні грошові реформи, грошові реформи паралельного типу, консервативні грошові реформи, деномінація, нуліфікація, девальвація, реваль­вація, інфляція, дефляція.

Запитання для самоконтролю

1. Які причини і мета грошових реформ?

2. Які ризики можливі при реформування грошової системи?

3. За якими критеріями оцінюється успішність реформи гро­шової системи?

4. Охарактеризуйте грошову реформу у вузькому і широкому розумінні.

5. З'ясуйте відмінності здійснення грошових реформ конфіска­ційного та неконфіскаційного типів.

6. У чому полягають особливості одномоментних і паралель­них грошових реформ?

7. Дайте загальну характеристику інструментів проведен­ня грошових реформ.

Тести

Оберіть із чотирьох наведених нижче варіантів одну правильну відповідь.

1. Здійснення грошової реформи має на меті:

а) стримування інфляційних процесів;

б) стабілізацію грошового обігу;

в) оздоровлення грошової системи;

г) обмін старих купюр на нові.

2. При розпаді колоніальних імперій здійснюється грошова реформа:

а) повна;

б) часткова;

в) деномінаційна;

г) одномоментна.

3. Консервативні грошові реформи передбачають:

а) структурну перебудову грошової системи;

б) введення в обіг нових грошей за короткий термін;

в) поступовий випуск в обіг нових грошових знаків;

г) зміну масштабу цін.

4. Впровадження купюри нового зразка з одночасним або посту­повим вилученням тієї, що функціонує, характерне для:

а) грошової реформи формального типу;

б) деномінаційної грошової реформи;

в) грошової реформи конфіскаційного типу;

г) грошової реформи неконфіскаційного типу.

5. Реформи в країнах Західної Європи, що пов'язані з випуском в обіг євро, — це перетворення:

а) перехідного типу;

б) паралельного типу;

в) у вузькому розумінні;

г) у широкому розумінні.

6. Грошова реформа, за якої диференціюється співвідношення обміну грошей, — це перетворення:

а) конфіскаційного типу;

б) неконфіскаційного типу;

в) паралельного типу;

г) одномоментні.

7. Деномінація як метод стабілізації валюти — це:

а) скорочення грошової маси внаслідок вилучення з обігу над­лишкових грошових знаків;

б) укрупнення грошової одиниці шляхом пропорційного обміну старих грошових знаків на нові;

в) ліквідація старих грошових знаків і випуск нових;

г) підвищення обмінного курсу національної валюти щодо іно­земної.

93