124. Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу

125. Продуктивні фонди поділяються на основні і оборотні (з їх допомогою виробляються товари і послуги)

126. невиробничого призначення.

127. Основні виробничі фонди це засоби праці, які і беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносять свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму (будівлі, споруди виробничого призначення, устаткування, транспортні засоби )

128. Оборотні виробничі фонди - це предмети праці, які використовуються у виробництві. (виробничі запаси, незавершене виробництво (предмети праці у виробництві, півфабрикати, витрати майбутніх періодів. Фонди повністю споживаються в кож­ному виробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, що створюється, і в процесі вироб­ництва змінюють натуральну форму

129. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомо­гою саме цих фондів виробляється продукція (послуги).

130. Фонди обігу — це сукупність усіх засобів, які обслуговують сферу обігу: це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кош­ти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до про­дуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення.

131. Сукупність оборотних фондів і фондів обігу складають оборотні засоби.

132. Фонди невиробничого призначення використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо).

133. Фонди невиробничого призначення також поділяють на основні та оборотні.

134. За натурально-речовим складом основні виробничі фонди неоднакові Одні беруть безпосередньо участь у виробничому процесі (машини, верстати) тому їх називають активними. Інші (наприклад, будівлі) лише непряму участь – пасивні.

135. Основні виробничі фонду не вічні. Вони зношуються. Існують два види зносу: фізичний і моральний.

136. Фізичний знос — це матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості. В економічному значенні фізичний знос є частиною вартості засобів праці, яку вони переносять на вироблюваний продукт тією мірою, якою втрачають споживну вартість. Величина фізичного зносу засобів праці залежить від ряду чин­ників: якості матеріалів, з яких вони виготовлені, ступеню наванта­ження (кількості змін роботи на добу, тривалості змін, інтенсивності роботи тощо); кваліфікації працівників, своєчасного проведення ог­лядів і ремонту техніки; захисту від впливу атмосферних умов тощо.

137. Моральний знос основних фондів — це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або її зменшення.

138. Є дві форми морального зносу:

139. При першій формі відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до знижен­ня витрат праці на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінку основних фондів. Іншими словами, зменшується вартість основних фондів

140. При другій формі морального зносу з'являються нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики і експ­луатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці є два шляхи, які виз­начають використання старих засобів праці: їх треба модернізувати, тобто підвищити їхню продуктивність до рівня нових засобів праці; в разі неможливості модернізації старі засоби праці вилучаються з основних фондів. Безумовно, при цьому виникають певні втрати. Отже, при другій формі морального зносу відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу.

141. Амортизація основних фондів — це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляються. Знос і амортизація — поняття не тотожні. Амортизація може не збігатися з розміром зносу в окремі періоди року, оскільки основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація нараховується рівномірно рівними частками щомісяця. Відрахування на заміщення вар­тості зношеної частини основних фондів називають амортизацій­ними. З них створюється фонд амортизації.

142. Встановлений у законодавчому порядку річний відсоток заміщення вартості зношеної частини основних фондів називають нормою амортизації.

143. Високі темпи НТП, прискорення морального зносу основних фондів ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації – так здійснюється політика прискореної амортизації. Вона дає можливість швидше списувати вартість засобів праці, позбавлятися від морально застарілого устаткування.

144. Показники ефективності діяльності підприємства: Собівартість продукції, Валовий продукт, валовий доход, рентабельність.

145. У процес кругообігу й обороту фондів в умовах ринку грошові витрати підприємства відокремлюються від вартості у вигляді витрат і приймають форму собівартості.

146. До собівартості входять такі витрати:

1. Матеріальні затрати (без зворотних відходів – залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв)

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на державне соціальне страхування;

4. амортизація основних фондів

5. Інші витрати

124. На основі цього групування затрат державні підприємства визначають статті витрат виробництва і реалізації продукції при плануванні, обліку і підрахунках собівартості.

125. Стаття “матеріальні витрати” включає затрати на матеріали за цінами придбання, відсотки на кредит, націнки, надбавки, комісійні, винагороди, виплати постачальникам, на транспортування, зберігання і доставку продукції.

126. Стаття ”інші витрати” включає відсотки за кредити банків, платежі за страхування майна, витрати на відрядження, плата за пожежну, сторожу охорону, санепідемстанції, плата за пожежну й сторожову охорону, витрати на гарантійний ремонт й обслуговування, послуги зв’язку, обчислювального центру, за оренду, витрати на рекламу.

СТРУКТУРА ВАРТОСТІ ТОВАРІВ.

		Валовий доход
	Вартість спожитих засобів виробництва	Оплата праці	Валовий прибуток
	Собівартість
	Вартість

124. Собівартість — виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції

125. Собівартість — собівартість продукції під­приємства є одним з найважливіших показників ефективності виробництва.

126. У процесі її зниження виявляються майже всі складові підвищення ефективності виробництва: зростання продуктивності праці, економія матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення використання основних фондів.

127. Головними шляхами зниження собівартості продукції є такі:

1. механізація і автоматизація виробництва;

2. застосування прогресивних технологій;

3. прогресивні зрушення у структурі виробництва;

4. спеціалізація і кооперування виробництва;

5. удосконалення структури управління;

6. здешевлення утримання апарату управління;

7. раціональне розміщення виробництва;

8. зниження цін на засоби виробництва, економічне стимулюван­ня економії живої та уречевленої праці.

124. Зниження собівартості не завжди є доцільним. Будь-яке знижен­ня собівартості, що призводить до погіршення якості продукції, не є економічно виправданим. Наприклад, у меблевій промисловості іноді застосовують дешеву тканину для оббивання меблів. Це знижує со­бівартість продукції, але при цьому меблі слугують їхнім господа­рям значно менше. Таке зниження собівартості не можна вважати доцільним.

125. Валовий продукт підприємства – маса вироблених матеріальних благ і послуг у грошовому виразі за певний період (доба, місяць, квартал, рік тощо ) відображає обсяг затрат як живої, так і уречевленої праці у формі спожитих засобів виробництва й оплати праці.

126. Валовий продукт, який перейшов від виробника до споживача й обміняний на гроші, є реалізованим продуктом.