- •Экономика п-я (вопросы)
- •1. Роль економічних знань для прийняття управлінських рішень в умовах формуючого ринку.
- •2. Підприємство - основна ланка промисловості. Функціонування підприємств як самостійної виробничої системи
- •3. Організаційно-правові форми і особливості підприємств.
- •4. Фонди підприємства і їх розподіл на виробничі і невиробничі, основні і оборотні.
- •5.Поняття, склад, структура і оцінка основних засобів
- •6.Методи обліку і оцінки основних виробничих фондів.
- •7.Знос і амортизація основних засобів
- •8.Порядок визначення і нарахування амортизаційних відрахувань. Прискорена амортизація.
- •9.Показники, що характеризують наявність і рушення основних фондів
- •10.Показники і шляхи поліпшення використання основних фондів.
- •11.Оцінка та ефективність використання нематеріальних активів
- •12.Поняття і склад оборотних коштів підприємства. Джерела їх формування. Кругообіг оборотних коштів.
- •13.Нормування оборотних коштів
- •14.Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів
- •15. Кадри промислових підприємств, їх склад і структура, показники чисельності
- •16. Рух персоналу та його показники
- •17. Показники продуктивності праці, резерви і шляхи її підвищення.
- •18. Сутність, функції заробітної плати
- •19. Принципи організації оплати праці і задачі її вдосконалення в нових умовах господарювання
- •20. Тарифна та безтарифна моделі оплати праці
- •Безтарифна система оплати праці.
- •21. Форми і системи заробітної плати. Розрахунок індивідуальних і бригадних розцінок оплати праці.
- •22.Контрактна система оплати праці. Мотивація праці.
- •23. Державне регулювання оплати праці
- •24. Загальна характеристика витрат та їх класифікація
- •25. Собівартість продукції. Кошторис виробництва. Види собівартості.
- •26.Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статями. Нормативний метод калькулювання витрат.
- •27.Значення і суть класифікації витрат на виробництво продукції по елементах витрат.
- •28.Основні фактори зниження собівартості .Вибір варіанту технологічного процесу.
- •29.Основи ціноутворення. Основні етапи формування ціни.
- •Визначення мети ціноутворення.
- •Види цін, порядок їх визначення.
- •1. Залежно від особливостей процесу купівлі-продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:
- •2. За способом встановлення ціни поділяються на:
- •3. За типом модифікованих цін:
- •4. За системою франкування цін
- •Ціни в умовах ринку. Цінова еластичність.
- •Види прибутку і методи його розрахунку.
- •Рентабельність та показники її розрахунку
- •Ефективність як економічна категорія
- •Класифікація цілей оцінки ефективності за суб’єктами та об’єктами
- •Класифікація видів і форм прояву ефективності
- •Система показників оцінки ефективності
- •38. Особливості оцінки ефективності інвестицій
- •39. Розрахунок економічного ефекту нової техніки довготривалого застосування Визначення порівняльної ефективності нової техніки.
- •Порядок розрахунку економічного ефекту заходів нтп і вибір кращого варіанту
- •41. Економічне обґрунтування витрат на нову техніку в умовах ринку. Особливості визначення економічного ефекту від впровадження результатів нддкр.
- •Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства
23. Державне регулювання оплати праці
Державне регулювання оплати праці є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і гарантій в оплаті праці на основі ухвалення певних законодавчих і нормативних актів та контролю за їх дотриманням органами влади. Головною метою державного регулювання оплати праці Є створення необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою усіх притаманних їй основних функцій (відтворювальної, мотивуючої, стимулюючої, регулюючої та соціальної), а також стримування необґрунтованого зростання заробітної плати, не пов'язаного з обсягами виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг).
Передовсім держава зобов'язана реалізувати норми і гарантії щодо права найманого працівника на отримання заробітної плати, розмір якої забезпечував би йому і членам його сім'ї достатній життєвий рівень, як це передбачено ст. 48 Конституції України. Оплату праці держава регулює прямими і непрямими методами.
Пряме регулювання — це безпосереднє встановлення визначених кількісних параметрів і норм заробітної плати, що є обов'язковими для підприємств незалежно від форм власності й господарювання. Сфера такого регулювання встановлена Законом України «Про оплату праці». Відповідно до цього закону таке регулювання проводиться за допомогою:
— встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників бюджетного сектора економіки, а також керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності;
-регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно із переліком, який визначається Урядом;
- оподаткування доходів працівників;
- використання систем індексації трудових доходів;
-компенсації працюючим втрати частини заробітку через затримання його виплати;
-забезпечення соціальних гарантій працівникам (пенсії, стипендії, виплати за лікарняними та по безробіттю);
-фінансування витрат на освіту, науку, культуру та охорону здоров'я.
Одним із основних напрямків удосконалення державної оплати праці є обґрунтований розрахунок і періодичний перегляд мінімальної заробітної плати на національному рівні.
Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язкова на всій території України для підприємств всіх форм власності і господарювання.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:
вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;
загального рівня середньої заробітної плати;
продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості, в розрахунку на працездатну особу.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік, визначеним шляхом переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ним органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладання Генеральної угоди.
Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги за згодою сторін колективних переговорів.
Мінімальний розмір ставок заробітної плати, як мінімальні гарантії оплати праці, визначається Генеральною угодою.
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадку, передбаченому законодавством, — п’ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам. При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
розмір і підстави відрахувань із заробітної плати;
сума заробітної плати, що належить до виплати.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою працівника.
Контроль за дотриманням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють:
Міністерство праці й соціальної політики;
фінансові органи;
органи державної податкової інспекції;
професійні спілки та інші органи (організації), які представляють інтереси найманих працівників.
Непрямі методи державного регулювання оплати праці опосередковано впливають на рівень, структуру, диференціацію й динаміку змін заробітної плати. Ці методи реалізуються через визначення загальної економічної стратегії, пріоритетів соціальної політики. Механізмом непрямих методів регулювання зарплати є застосування систем:
інновацій та інвестицій; оподаткування зовнішньоекономічних відносин, ціноутворення, антимонопольних та антиінфляційних заходів;
науково-методичного забезпечення формування тарифної системи, вдосконалення тарифно-кваліфікаційних довідників, проведення єдиної політики тарифікації робіт. Важливим завданням держави є також регулювання соціально-трудових відносин на різних рівнях господарювання і створення умов для конструктивного соціального партнерства у сфері оплати праці, забезпечення соціального захисту населення, запобігання масових трудових конфліктів.