Висновки
Проаналізувавши адміністративні правопорушення як вид поводження людей, можна дійти висновку, що головне в цьому поводженні - те, що воно суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіює чи здатне заподіювати шкоду правам і інтересам громадян, колективів і суспільства в цілому, перешкоджає поступальному розвитку суспільства. Правопорушення розрізняють за своєю спрямованістю, за імовірністю настання шкідливих наслідків і їхньої ваги, за характером їхніх мотивів, що викликали, за цілями правопорушень та ін. Незважаючи на всі ці розходження, правопорушення складають одну групу явищ у соціальному і правовому відношеннях, тому що мають єдину сутність і подібні юридичні ознаки.
На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з «духу закону», протиправні дії повинні бути чітко сформульовані діючими правовими нормами. З цього погляду правопорушення можна говорити лише в рамках і з поліції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного чи іншого правопорушення, а нерідко і точний перелік протиправних діянь, що встановлює. Такого роду «формалізм» протиправності забезпечує ясність і єдність вимог, пропонованих до всіх громадян і організацій.
Загальне поняття складу адміністративної провини має дуже важливе теоретичне і практичне значення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ. Воно є необхідною щаблем в процесі пізнання конкретних складів адміністративних провин, теоретичною основою для розкриття їхнього змісту і правильного застосування на практиці законодавства про адміністративні правопорушення.
Список використаних джерел
Вінник,О.М. Господарське право [Текст]: навчальний посібник / О.М.Вінник// Європейський університет. – К.:Вид–во Європейський університет, 2009.– 456 с. – ISBN 936–8772–38–6
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 05. 02. 2012 р № 80732-10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua. – Назва з домашньої сторінки
Податковий кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 2 грудня 2010 р. № 2755#VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 92. – Ст. 3248.
Кримінальний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. № 2341–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001.– № 25–26.