- •§ 1. Поняття та підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •§ 1. Поняття та підстави юридичної відповідальності за ... Правопорушення
- •§ 1. Поняття та підстави юридичної відповідальності за ... Правопорушення
- •§ 1. Поняття та підстави юридичної відповідальності за ... Правопорушення
- •§ 2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 3. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 3. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
§ 3. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення
а бо іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326); застосування зброї масового знищення (ст. 439); екоцид (ст. 441).
Екологічні злочини необхідно відрізняти від екологічних адміністративних проступків. Ступінь небезпеки цих злочинів є більшою, ніж адміністративних проступків.
Об'єктом екологічних злочинів є суспільні відносини, що стосуються охорони навколишнього природного середовища, охорони і використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Таким чином, екологічні злочини посягають на два родових об'єкти: навколишнє природне середовище як певну сукупність екосистем і природних об'єктів та екологічну безпеку як певний (оптимальний) стан природного середовища, що забезпечує йому і людині сприятливі (нормальні) умови для життєдіяльності та розвитку1.
Об'єктивна сторона цих злочинів виражається у злочинному діянні (дії чи бездіяльності), що порушує екологічний правопорядок, негативних наслідках такого діяння та причинним зв'язком між ними. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11).
Суб'єктом екологічних злочинів є фізична осудна особа, яка вчинила відповідний злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік для всіх екологічних злочинів настає з 16 років.
Суб'єктами екологічних злочинів є громадяни України, іноземці та особи без громадянства.
У випадках притягнення до кримінальної відповідальності за екологічні злочини службових осіб, які вчинили їх з використанням свого службового становища, дії цих осіб можуть кваліфікуватися також і за відповідними статтями КК України, якими передбачена відповідальність за службові злочини.
Суб'єктивна сторона екологічних злочинів характеризується психічним ставленням особи до вчиненого діяння, тобто її виною. Остання може бути у формі умислу чи необережності. Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа
Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. — К., 2002. — 169.
349
Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення
у свідомлювала суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання.
Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння) дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (ст. 25).
Для класифікації екологічних злочинів можна використовувати різні критерії. З погляду функцій, які ними виконуються, що мають відношення до природокористування і охорони навколишнього природного середовища, екологічні злочини можна поділити на три категорії: спеціальні, суміжні і додаткові. Спеціальні склади екологічних злочинів переважно містяться в окремому розділі КК України «Злочини проти довкілля». Суміжними складами злочинів у сфері охорони навколишнього природного середовища і природокористування вважаються такі, що виконують екологічні функції за певних обставин об'єктивного порядку (наприклад, статті 270, 274, 292, 326). До додаткових складів можна віднести злочини, які за своєю природою не є екологічними, але за певних обставин можуть бути використані у сукупності з екологічними складами (наприклад, статті 367, 364, 365). Передбачені цими статтями злочини можуть бути застосовані до службових осіб, які своїми діями чи бездіяльністю сприяли заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу або окремим його компонентам.
За критерієм об'єкта захисту склади екологічних злочинів поділяють на: злочини, спрямовані на порушення екологічних правил діяльності, безпосереднім об'єктом яких є порядок діяльності (наприклад, статті 236, 237, 2348, 253); злочини, що посягають на окремі природні ресурси (наприклад, статті 239—244, 254); злочини, що посягають на об'єкти флори і фауни як складову частину навколишнього природного середовища, умови біологічного різноманіття і збереження біосфери Землі (наприклад, статті 245, 246, 248-250).
350