2.Розташування запірної арматури.

Засувки на газопроводах встановлюють або в колодязях, або безпосередньо в землі із захисними кожухами.

При встановленні засувок безпосередньо в землі (рис.1) влаштовують захисний кожух для сальника і шпинделя з виводом керування засувкою (привода) на поверхню.

Рис.2 Засувка в захисному кожусі

Рис.3 Установка засувок в захисному кожусі в грунті Н—глибина закладання газопроводу

Для захисту уривода засувки від пошкоджень транспортом влаштовують металеві ковери на цегляній, бетонній або іншій твердій основі.

Такі ж ковери влаштовують для захисту трубок гідравлічних приводів, гідравлічних затворів і конденсаційних горшиків, встановлених в грунті.

Залежно від призначення і кількості відключаючих пристроїв|устроїв|, що розміщуються в колодязях, останні мають різні| монтажні схеми (рис.4).

Рис.4 Монтажні схеми (І— III) колодязів на газовій мережі 1 і 2— засувки|; 3 — компенсатори

ПРИМІТКА: Оскільки в період експлуатації в колодязях може накопичуватись газ, здатний утворювати з повітрям вибухонебезпечну суміш, кількість засувок, які розташовуються у колодязях, на мережі низького тиску слід обмежувати, встановлюючи їх лише у разі гострої необхідності.

Витікання газу з газових мереж виявляють за допомогою контрольних трубок, установлених над зварними стиками газопроводів через кожні 100 м мережі.

Під час періодичного огляду газопроводів обхідники, відкриваючи кришки ковера і трубки, визначають за запахом або спеціальними приладами, чи є витікання газу в місці встановлення контрольної трубки, яку перевіряють. Якщо виявлено витікання газу, негайно вживають заходи щодо його ліквідації.

Наявність на стальних газопроводах струмів, що спричиняють електричну корозію труб, визначають за показами вольтметра, підключеного до виводів (контактних пластинок) контрольних пунктів, розміщених уздовж траси газопроводів на відстані 200 м один від одного.

3.Збір і видалення конденсату.

Як у природних, так і в штучних газах зазвичай|звично| є|наявний| деяка кількість водяної пари, яка при русі по газопроводах конденсуються на їх стінках.

Для збору|збирання| вологи і її видалення|віддалення| застосовують конденсаційні горщики, що встановлюються в найбільш низьких точках газопро­водів|.

Найбільш розповсюджене встановлення збірників конденсату на газопроводах низького тиску.

Конструкцію конденсаційного горщика вибирають в залежності| від кількості вологи, що утворюється при відомому вмісті газу, і величини тиску|тиснення| в мережі|сіті|.

ПРИМІТКА: Поява води в конденсаційних горщиках газопроводів низького тиску|тиснення| свідчить про наявність нещільності в з'єднаннях|сполученнях|.

Поширені конструкції збірників конденсату наведено на рис.5.

Детальна конструктивна схема конденсатозбірника наведена на рис.6.

Він складається з корпусу, ковера, подушки, на яку встановлюють ковер, і трубки для видалення конденсату.

Рис.5 Конструкції конденсатозбірників на газовій мережі.
А) циліндричної форми	Б) у вигляді трійника		В) для труб з мм			Г) для труб з мм
1-корпус; 2-патрубок; 3-відвідна труба; 4-електрозаземлення; 5-бетонна подушка; 6-ковер; 7-кран-«пробка»;8- контактна пластина; 9- газопровід.			1-газопровід; 2- електрод заземлення; 3-ковер; 4-контактна пластина; 5-стояк (труба для зливу води в гідрозатворі; 6-гідрозатвор
.
Рис.6 Збірник конденсату на газопроводах низького тиску: 1 - корпус 2 - труба для видалення конденсату; 3 - електрод заземлення; 4 - подушка під ковер; 5 - ковер; 6 - контактна пластина різниці потенціалів «труба-грунт»