Задача.

Розрахувати величину факторів на обсяг товарної продукції, визначити резерви збільшення обсягів продукції:

Показники	За планом	Фактично	Відхилення
1.Обсяг товарної продукції, тис.грн	5 500	5 450	-50
2.Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн	630	670	40
3.Виробничі площі, м2	14 500	13 700	-800
4.Кількість верстатів, шт	70	65	-5
5.Фондовіддача	8,73	8,13	-0,6
6.Випуск продукції на одиницю площі	380	400	20
7.Середньорічний виробіток одного верстата,грн.	78 571	83 846	5 275

1) ∆=Факт-План

2) Фв.=Стов./Всер.річ.

3) Вип.прод.=Стов./Свироб.*1 000

4)Вироб.сер.річ.=Стов./N*1 000

Стов.=Всер.річ.*Фв.

Стов.=S*Випуск прод.на 1S

Стов.=Кіл-ть верстатів*виробіток 1 верстата

1. Розрахунок з використанням величини основних фондів

Стов.=Всер.річ.*Фв.

1)Розрахувати вплив зміни Всер.річ.

∆Стов.=40*8,73=349,2 тис.грн.

Зміна основних фондів призвело до збільшення товарної продукції на 349,2 тис.грн.

2)Вплив зміни величини фондовіддачі

∆Стов.=670*(-0,6)=-402тис.грн.

∑∆=349,2-402=-52,8 тис.грн.

2. Розрахунок з використанням величини виробничої площі

Стов.=S*Випуск прод.на 1S

1)Вплив зміни виробничої площі

∆Стов.=(-800)*380=-304тис.грн.

Зміна виробничої площі зменшила товарну продукцію на 304 тис.грн.

2)Вплив зміни випуску продукції на одиницю площі

∆Стов.=13 700*20=274 тис.грн.

Збільшення випуску продукції призвело до збільшення товарної продукції на 274 тис.грн.

∑∆=-304+274=-30 тис.грн.

3. Розрахунок з використанням Квер.

1)Вплив зміни кількості верстатів

∆Стов.=(-5)*78 571=-392,86 тис.грн.

Зменшення кількості верстатів призвела до зменшення товарної продукції на 392,86 тис.грн.

2) Вплив зміни виробіток одного верстата

∆Стов.=65*(5 275)=342,86 тис.грн.

Збільшення виробітку одного верстата призвело до збільшення товарної продукції на 342,86 тис.грн.

∑∆=-392,86+342,86=-50

Резерви виробництва:

26 Аналіз відновлення основних фондів.

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукціїпевного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

• якості й складу сировини;

• трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

• інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

• асортиментно-структурних зрушень у випуску продук

• кількості та якості ремонтів устаткування;

• рівня організації праці й управління;

• інших причин. При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужнієш Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5-0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи щодо його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопо­стачання, зв'язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужнос­тей — особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужнос­тей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Ос­новні причини негараздів такі:

• неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

• конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякіс­ний монтаж;

• некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

• недостача кваліфікованої робочої сили;

• недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

• відсутність належного обсягу попиту на ринку;

• інші неузгодження й помилки в організації та управ­лінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей знач­ною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок . підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш "вузького" місця на ви­робництві. Виявлення та усунення таких місць — важливе завдання аналізу.

Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потуж­ностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагодженні дії та співробітництвобагатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка “вузьких” місць на підприємстві потребує значних капітальних вкладень і часу.

27 Оцінка використання фонду часу обладнання.

Ступінь залучення обладнання до виробничого процесу аналізується на основі таких показників:

1) коефіцієнта використання парку наявного обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві / кількість наявного обладнання);

2)коефіцієнта використання парку встановленого обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві / кількість встановленого обладнання).

У ході аналізу розраховують потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості задіяного обладнання. Для цього необхідно різницю між кількістю наявного та встановленого обладнання помножити на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.

Розрізняють екстенсивне (за часом) та інтенсивне (за потужністю) використання обладнання.

При проведенні аналізу екстенсивного використання обладнання застосовують баланс часу його роботи, який включає такі показники:

1) календарний фонд часу (Тк) ((кількість календарних днів за аналізований період) х (24 години) х (кількість одиниць встановленого обладнання));

2) режимний фонд часу (Тр) ((кількість робочих днів за аналізований період) х (кількість годин роботи щодня з урахуванням коефіцієнта змінності) х (кількість одиниць встановленого обладнання));

3) плановий фонд часу (Тпл) (відрізняється від режимного на час планового ремонту та модернізації обладнання);

4) фактичний фонд відпрацьованого часу (Тф).

Порівнюючи плановий фонд часу і фактичний, визначають позапланові простої обладнання. Щоб визначити їх вплив на випуск продукції, необхідно кількість станко-годин позапланових простоїв помножити на середній плановий виробіток продукції за одну станко-годину.

З метою характеристики використання часу роботи обладнання розраховують такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт використання календарного фонду часу: (Кк = Тф/Тк);

2) коефіцієнт використання режимного часу: (Кр = Тф/Тр);

3) коефіцієнт використання планового часу: (Кпл = Тф/Тпл).

Поряд з названими показниками розраховують питому вагу простоїв у календарному фонді часу (ПВпр = час простою / Тк).

Інтенсивне використання обладнання аналізується на основі зіставлення фактичних показників випуску продукції за одну станко-годину з плановими і з показниками попередніх періодів. Тобто, іншими словами, досліджується зміна випуску продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Обсяг продукції при цьому виражається не тільки у вартісних, але й у натуральних або умовних вимірниках.

Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт його інтенсивного навантаження, що розраховується за формулою:

Кінт = ГВф / ГВпл,

де ГВф, ГВпл – фактичний та плановий середньогодинний виробіток одиниці обладнання.

Узагальнюючим показником, призначеним для комплексної характеристики роботи обладнання, є коефіцієнт інтегрального навантаження. Він розраховується як добуток коефіцієнтів використання планового часу роботи обладнання та інтегрального навантаження обладнання:

ІК = Кпл x Кінт.

У ході аналізу досліджують динаміку названих показників, виконання плану та причини зміни.

Аналіз екстенсивного та інтенсивного використання обладнання рекомендується проводити окремо за новою і старою технікою. Це дає можливість визначити ефективність впровадження нової техніки і розробити заходи щодо поліпшення її використання.

Заключним етапом аналізу використання основних фондів є розрахунок резервів збільшення випуску продукції. Серед таких резервів виділяють: введення в дію невстановленого обладнання, заміну і модернізацію обладнання, скорочення цілоденних та внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності та інтенсивності використання обладнання.

Резерви збільшення випуску продукції у результаті введення в дію нового обладнання визначаються шляхом множення додаткової кількості обладнання на фактичний середньорічний його виробіток.

Резерви за рахунок скорочення простоїв розраховують шляхом множення відповідної кількості часу на кількість одиниць обладнання і на фактичний середній його виробіток за одиницю часу.

Підрахунок резервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності (тобто у результаті кращої організації виробництва) здійснюють шляхом множення його приросту на можливу кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток.

Щоб визначити резерви збільшення випуску продукції в результаті підвищення середньогодинного виробітку обладнання, необхідно спочатку з’ясувати можливості зростання виробітку за рахунок модернізації, більш інтенсивного використання техніки, впровадження заходів НТП. Отримані результати множать на можливу кількість годин роботи обладнання та на кількість одиниць обладнання.