Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Поняття і роль бюджету.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
247.06 Кб
Скачать
  1. Доходи бюджету сім’ї.

ГРОШОВІ ДОХОДИ - всі гроші, які отримані за певний період часу.

Сума доходів всієї родини - це сукупний дохід всієї родини. Ця сума також має назву номінальний дохід родини. Номінальний доход не показує точно рівень добробуту родини, тому що за одну й ту ж суму грошей можна купити різну кількість необхідних товарів.

Для більш точного оцінювання доходів родини економісти використовують поняття „реальні доходи". Реальні доходи - доходи родини з урахуванням зміни цін(інфляції). Величина реального доходу показує, яку кількість товарів та послуг можна купити за даний номінальний дохід.

Заробітна плата - це перший за значенням і найбільш розповсюджений вид доходу за виконану роботу. Крім цього - інші виплати, наприклад, премія.

Державна пенсія - щомісячна допомога, яку суспільство надає громадянину при досягненні певного віку або трудового стажу.

Допомога з непрацездатності — щомісячна допомога, якщо людина не може працювати з причини хвороби чи інвалідності.

"Стимулюючі виплати" - стипендії молоді, яка продовжує навчання після школи у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах.

І чимало інших доходів.

3. Витрати сімейного бюджету.

Грошові витрати - це всі витрати, що здійснені за певний період часу.

Споживчі витрати - переважаючий напрямок витрат грошей - більше 2/3 всіх витрат. Придбання продуктів харчування, одягу, предметів побутового та культурного призначення, оплата житла, комунальних, побутових та транспортних послуг, відпочинку.

Податки та інші обов'язкові витрати - з точки зору закону кожний, хто отримує доход - є платником податків, тобто повинен сплачувати податки і деякі обов'язкові платежі - зокрема, медичні та пенсійні страхові внески.

Збільшення заощаджень та придбання власності - більшість прагне відкладати деяку частину доходу. Таким чином вони відмовляються від споживання у теперішньому часі, „переносячи" його у майбутнє, заощадження може бути різною - це і запобіжні заходи на випадок фінансових ускладнень, прагнення заощадити на велику покупку, і просто бажання збільшити свій статок, багатство або статок близьких.

  1. Сімейні доходи. Мінімальний і оптимальний споживчий бюджет

Джерела формування сімейних доходів та їх використання

Кінцевим підсумком розподілу фонду особистого споживання є формування сімейних доходів членів суспільства. Сім'я являє собою групу осіб, які пов'язані родинними стосунками і спільно ведуть господарство для забезпечення сімейного споживання. Домашнє (сімейне) господарство утворює заключну фазу відтворення - споживання матеріальних благ і послуг. Ведення цього господарства здійснюється залежно від сімейного бюджету, що являє собою співвідношення між доходами і витратами сім'ї. Доходи формуються за рахунок заробітної плати (60-80% загальних джерел доходів), надходжень із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомога, дотації) та від особистого підсобного господарства.

Сімейний бюджет поповнюється також за рахунок виплат за паєм у кооперативних підприємствах, дивідендів (якщо в сім'ї є члени акціонерних товариств), доходів від індивідуальної трудової діяльності. Можуть бути й інші надходження - спадщина, аліменти, гонорар. У період переходу до ринкової економіки в умовах нестабільності та інфляції статистика збільшення номінальних доходів недостатньо характеризує рівень життя населення. У 80-х роках країна зіткнулася з наявністю бідності, критеріями якої є: доход на одного члена сім'ї (нижче прожиткового мінімуму) та структура домашнього споживання (зокрема, частка затрат на харчування), що має тенденцію до зростання. Бідність, малозабезпеченість має декілька рівнів і характеризується такими показниками:

1) прожитковим мінімумом;

2) гарантованим прожитковим мінімумом;

3) мінімальним споживчим бюджетом.

Розрізняють прожитковий мінімум фізіологічний і соціальний. Перший розрахований на задоволення тільки головних найелементарніших потреб і послуг. Другий, крім мінімальних норм задоволення фізичних потреб, включає витрати на мінімальні духовні і соціальні запити. Соціально-фізіологічний мінімум - нижня межа малозабезпеченості (бідності).

Гарантований прожитковий мінімум - це офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги. Він не може бути нижчим за фізіологічний прожитковий мінімум і не може перевищувати вартісну величину мінімального споживчого бюджету. Мінімальний споживчий бюджет як верхня межа бідності виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності. Він визначається суспільством як необхідний для збереження більш-менш допустимого рівня життя.

Згідно із Законом мінімальний споживчий бюджет визначається у середньому на душу населення на підставі системи "споживчих кошиків" для 13 статево-вікових груп. Наприклад, наприкінці 1996 р. вартість набору продуктів харчування на душу населення в середньому по Україні в державних цінах становила 51,85 грн., що значно перевищує фактичну мінімальну зарплату.

Вважається, що розрахований прожитковий мінімум забезпечує можливість придбання найнеобхідніших товарів та одержання послуг. Але ж треба мати на увазі, що "споживчий кошик" формується на основі державних цін на товари, а в умовах зростаючого дефіциту значну частину їх доводиться оплачувати за цінами "чорного ринку", за договірними цінами, кооперативними тощо. Це необхідно враховувати при обчисленні мінімального споживчого бюджету. Останній розраховується різними методами. Перший з них - статистичний - полягає в тому, що рівень і структура бюджету визначаються на основі аналізу фактичних статистичних даних сімей з найнижчим у даний час доходом на душу населення.

Другий метод - статистичний модернізований. Він передбачає розрахунок потреб у продуктах харчування на основі науково обґрунтованих мінімальних норм, а інших витрат - статистичним методом.

Науково-дослідні інститути використовують нормативний метод, який вимагає формування мінімального споживчого бюджету, виходячи із сукупності науково обґрунтованих нормативів споживання всього набору матеріальних благ і послуг.

Розраховується також оптимальний (раціональний) споживчий бюджет. Він відображає ту величину і структуру споживання матеріальних і духовних благ, які забезпечують найповніше й розумне задоволення потреб людини за даного рівня розвитку продуктивних сил. Цей бюджет є важливим критерієм оцінки фактичного рівня й структури споживання, розрахунку основного показника рівня життя - ступеня задоволення потреб населення, а також є основою прогнозування загального обсягу й структури матеріальних благ і послуг.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]