- •Тема 2. Державна влада та державне управління
- •2. Державна влада як складова державно-владного механізму
- •3. Цілі державного управління
- •4. Функціональна структура державного управління.
- •5. Сутність і систематизація методів державного управління.
- •6. Організаційна структура державного управління.
- •7. Світовий досвід державного управління.
6. Організаційна структура державного управління.
Організаційна структура державного управління — об'єднує державні організації, їх персонал, матеріальні та інформаційні ресурси.
Ланка державно-управлінської системи (міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації тощо) – це органи державної влади, що характеризуються однаковим організаційно-правовим статусом і однорідністю здійснюваних управлінських функцій.
Основні вимоги побудови організаційної структури державного управління:
забезпечення мінімальної кількості рівнів у ієрархічній структурі управління;
спрощення організаційної структури управління;
забезпечення гнучкості організаційних структур управління;
оптимальне поєднання централізації і децентралізації управлінських функцій;
виключення дублювання функцій.
Визначальним фактором побудови організаційної структури державного управління виступає державний устрій.
Форма державного устрою — це спосіб територіально-політичної організації держави. Основними формами державного устрою є унітарна і федеративна держава.
Унітарна держава — єдина централізована держава, не розділена на самоврядні одиниці. Характеризується такими ознаками:
єдина територія;
єдина конституція;
єдина система вищих органів державної влади;
єдина система права і судова система (у тому числі — єдине громадянство);
єдиний державний бюджет, фінансова, податкова та інші системи;
усі зовнішні міждержавні відносини здійснюють центральні органи.
Різновиди унітарної держави: централізована і децентралізована унітарна держава.
Централізовані унітарні держави - держави, в яких підлеглість регіональних органів державному центру здійснюється за допомогою посадових осіб, що призначаються центром (Норвегія, Швеція, Фінляндія).
Децентралізовані унітарні держави - держави, в яких регіональні органи влади формуються незалежно від центру і діють самостійно під наглядом вищих урядових інститутів (Велика Британія, Нова Зеландія, Японія).
Унітарна держава може утворювати автономію в своєму складі.
Автономія - надання певним регіонам держави прав на самоврядування в адміністративній сфері.
Автономія, як правило, надається етнонаціональним спільнотам і тому вважається однією з форм самовизначення народу, гарантованого міжнародним правом.
Характерні ознаки автономії:
дія на території автономії разом з загальнодержавними законами і законів автономії з певного кола питань;
формування незалежно від центру власного автономного уряду і парламенту.
Автономія набуває певних ознак державного утворення (конституція, державна символіка, уряд, парламент), але цим не визнається.
Україна є унітарною державою, що має в своєму складі Автономну Республіку Крим (АРК). На другій сесії Верховної Ради АРК було прийнято Конституцію Автономної республіки Крим.
Представницьким органом АРК є Верховна Рада АРК (ВР АРК). Вона складається із 100 депутатів, які обираються на 4 роки на основі рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
До виконавчих органів АКР належать Рада Міністрів АРК (РМ АРК), республіканські міністерства і комітети, районні в АРК державні адміністрації. РМ АРК формується ВР АРК на строк її повноважень. РМ АРК очолює голова, який призначається ВР АРК з поданням Голови ВР АРК і за погодженням з Президентом України.
Імперія - об'єднання під жорсткою централізованою владою національно-територіальних або адміністративно-територіальних утворень. Імперії в своєму розвитку пройшли такі етапи існування: народження, піднесення, застій, криза, загибель. У сучасному світі імперій немає.
Федеративна держава — союзна держава, яка складається з відносно самостійних з політичного та юридичного поглядів державних утворень як членів федерації. Характеризується такими ознаками:
має федеративно-територіальний поділ;
суб'єкти федерації володіють відносною юридичною, політичною, економічною самостійністю;
суб'єкти федерації не володіють суверенітетом у повному обсязі і, як правило, не мають права на односторонній вихід із федерації;
суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації;
суб'єкти федерації мають своє законодавство, мають право видавати законодавчі та інші нормативні акти;
суб'єкти федерації мають свої системи органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Федеративні держави можуть бути побудовані за територіальним (США, ФРН, Канада) і етнотериторіальним принципом (Російська Федерація, Індія, Бельгія). Федеративні держави налічують від 2 (Бельгія) до 90 (РФ) суб'єктів федерації. Суб'єкти федерації мають різні назви: республіки, штати, кантони, провінції, землі.
Конфедерація — міждержавний союз, утворений шляхом підписання міжнародного договору, члени якого повністю зберігають свій державний суверенітет.
Основними ознаками конфедерації є такі:
відсутність єдиної території міждержавного союзу;
кожна держава — член конфедерації має власну незалежну систему органів влади й управління, самостійне громадянство, свою валюту, національну армію, незалежне законодавство і судову систему;
для координації дій держави члени конфедерації створюють один або декілька політико-адміністративних органів;
держави — члени конфедерації мають необмежене право виходу із союзу;
фінансові засоби конфедерації формуються із внесків членів союзу;
держави — члени конфедерації проводять спільну, узгоджену міжнародну політику;
юридично всі держави — члени конфедерації є рівноправними.
Конфедерації створюються з метою реалізації спільних інтересів: економічних, політичних, військових. Прикладом конфедерації є Європейський Союз, СНД.
В організаційних структурах, у тому числі державного управління, використовують такі організаційні основи, що формують відповідні типи структур: лінійна; функціональна; лінійно-функціональна/штабна; програмно-цільова; проектна та матрична; мережева.
Лінійна основа створює структуру, за якою переважає вертикальна підлеглість органів державної влади — ієрархічна піраміда.
Функціональна основа передбачає формування органів державної влади, пристосованих спеціально до виконання конкретних функцій управління.
Лінійно-функціональна основа забезпечує поєднання переваг лінійної та функціональної засад.
Програмно-цільова основа закладає в організаційну структуру орієнтацію на ціль, забезпечує комплексний системний підхід до вирішення певної проблеми.
Під проектною структурою розуміють тимчасову організацію, що створюється для вирішення конкретного комплексного завдання.
Матрична структура поєднує лінійну і програмно-цільову структури.
Мережевій організації притаманні такі характеристики: об'єднання державних, громадських та бізнес-організацій, які мають певний спільний інтерес.
Запобігання появі та усунення наведених організаційних патологій виступають важливою передумовою формування ефективних організаційних структур державного управління:
панування структури над функціями;
автаркія підрозділів – їх надмірна зосередженість на власних внутрішніх завданнях;
несумісність особи з функцією;
бюрократизація організації.