Тема 4: Заземлення та захисні засоби

1. Визначення заземлення та занулення. ПУЕ.

2. Заземлення як засіб електробезпеки.

3. Загальні вимоги до заземлення.

4. Робота з приладами контролю опору.

5. Монтаж зовнішнього та внутрішнього заземлення. З'єднання проводів заземлення.

6. Напруга кроку та дотику.

7. Заходи по вирівнюванні потенціалів.

8. Заземлення переносних ел.пристроїв. Перевірка та вимір опору заземлюючих пристроїв.

9. ТБ при виконанні робіт.

Захисне заземлення - навмисне електричне з'єднання нетоковедучої частини ЕУ, які можуть опинитися під напругою, з заземлюючим пристроєм.

Заземлюючий пристрій - сукупність заземлювача і заземляючих провідників.

Опір заземлюючого пристрою - опір, що складається із опору розтікання заземлювача і опору заземлюючих провідників.

Виносне заземлення - заземлення, що розташовується на певній відстані від обладнання (не більше 1.. .2 км).

Контурне заземлення - заземлювачі розташовуються по контуру навколо обладнання і в безпосередній близькості, тому обладнання знаходиться в зоні розтікання струму.

Вирівнювання потенціала - метод пониження напруги дотику і кроку між точками електричного кола, до яких можливе одночасне доторкання або на яких може одночасно стояти людина.

Заземлювач - провідник або сукупність з'єднаних між собою провідників, що знаходяться в зіткненні з землею.

Занулення - навмисне з'єднання нетоковедучих частин ЕУ, які нормально не знаходяться під напругою, з глухо заземленою нейтраллю генератора чи тра­нсформатора в мережах трифазного струму, глухо заземленими виводами джерела однофазного струму, середньою точкою джерела в трьох провідних мережах постійного струму.

При замиканні на корпус занулення створює коло однофазного короткого за­микання. В результаті спрацьовує максимальний струмовий захист, і аварійний у часток кола відключається від струму. Крім цього, до спрацювання захисту струм короткого замикання викликає прерозподіл напруг в колі і, як наслідок, зниження напруги аварійного корпуса відносно землі. Таким чином, занулення зменшує напругу дотику і огранічує час її дії.

Напруга кроку - різниця потенціалів між двома точками на землі, величина відстані між якими дорівнює довжині кроку людини.

Напруга дотику - напруга, що виникає на тілі людини при одночасному до­торканні до двух точок на струмопровідних частинах.

Напруга дотику зростає по мірі віддалення від місця заземлення і за межами зони розтікання струму дорівнює напрузі на корпусі обладнання. Під зоною розтікання розуміють зону землі, за межами якої електричний потенціал, що виник при замиканні струмопровідних частин на землю, умовно прирівняний до нуля.

Нульовий захисний провідник - з'єднує занулені частини з глухо заземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму.

Частини, що підлягають заземленню: металеві корпуса електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, переносних електроспоживачів, приводи електричних апаратів - роз'єднувачі, вимикачі, каркаси щитів, пультів, шкафів, металеві конструкції ЕУ, конструкції, зв'язані з установкою еле­ктрообладнання, металеві кабельні конструкції, металеві корпуса кабельних муфт, металеві оболонки і броні силових і контрольних кабелів, стальні труби електропроводок, залізобетонні і металеві опори повітряних ліній елект­ропередач (ЛЕП) до 1 кВ, а також 35 кВ з малими струмами замикання на землю у всіх випадках, а при напрузі 3.. .20 кВ - тільки в населених пунктах.

Частини, що не підлягають заземленню: арматура ізоляторів всіх типів, відтяжки опор, кронштейни і освітлювальна апаратура при встановленні на дерев'яних опорах, обладнання, встановлене на заземлених конструкціях, електроприймачі напругою до і 000 В з подвійною ізоляцією, рейкові шляхи, що виходять за територію електростанції, підстанції, розподільчих пристроїв і промислових підприємств, знімні або частини, що відкриваються на металевих заземлених каркасах і камерах розподільчих пристроях.

Вимоги до заземлення: опір заземлювача з напругою до 1000В не повинен перевищувати 40м, з напругою вище 1000В - не менше 0.50м; в якості штучних заземлювачів використовують вертикальні електроди - відрізки труб, стержні, які вкручують або забивають у землю. На практиці найчастіше використовують не одиночні, складні заземлювачі, що складаються із сполошної полоси або сітки, розагітованої на глибині 0.5...0.8 м від поверхні землі, з приведеними до неї електродами; глибина заземлюючої ями повинна бути не менше 5 м, коли нижні слої землі являються добрими провідниками (наявність грунтових вод), опір заземлювача різко понижується при добавці до полоси довгих електродів, проникаючих у ці слої; діаметр заземлюючого провідника повинен бути не менше 6мм; довжина зварки заземлювача і провідника, що до нього підходить, повинна бути не менше трьох діаметрів цього провідника; довжина заземлюючого кабелю повинна бути не менше 2.5км.