14.2. Приводи та підстави для порушення кримінальної справи

Закон визначає, що прокурор, суд, слідчий та органи дізнання можуть порушити кримінальну справу тільки за наявнос­ті для цього законного приводу та достатньої підстави. Ст. 94 КПК України називає приводи або джерела, із яких вказані особи дізнаються про скоєний злочин або про підготовку до скоєння злочину. Ними є:

— заяви громадян, організацій, установ, посадових осіб;

— повідомлення представників влади, громадськості та окре­мих громадян, які затримали підозрюваного на місці скоєння злочину або з речовими доказами;

— явка з повинною;

— повідомлення в засобах масової інформації;

— безпосереднє виявлення органами дізнання, слідчим, су­дом, прокурором ознак злочину.

Важливим моментом для порушення кримінальної справи є попередження особи, що зробила заяву, про кримінальну відпо­відальність за свідомо неправдивий донос. За заявою складається протокол, в якому зазначається місце, час подання заяви, повне найменування органу, посадової особи, яка прийняла заяву, прізвище, ім'я, по батькові заявника, підписка про те, що особа була попереджена про відповідальність за неправдивий донос. Потім викладається зміст заяви із зазначенням усіх відомих обставин справи та доказів. Протокол підписують заявник та особа, що йо­го склала. Всі письмові заяви завжди повинні бути підписані осо­бами, що їх зробили, інакше заяви вважаються анонімними. За­кон установлює, що анонімні заяви теж можуть перевірятися, але питання про порушення кримінальної справи вирішується не за ними, а за результатами перевірки, на що потрібен час.

Якщо особа з'явилася з повинною, то необхідним є встанов­лення її особистості, після чого складається протокол про явку з повинною. Протокол підписують особа, що з'явилася з пови­нною, та посадова особа, яка має право на порушення криміналь­ної справи.

Підставами для порушення кримінальної справи є наявність у фактах, про які надійшли повідомлення, ознак складу злочину та наявність даних, які вказують на те, що ці факти мали місце в дійсності.

До моменту порушення кримінальної справи ніхто не має права виконувати передбачених Кримінально-прецесуальним кодексом ніяких слідчих дій, зокрема: допиту, обшуку, виїмки, експертизи.

До порушення кримінальної справи при затриманні підозрю­ваного повинен бути проведений особистий обшук. Крім того, у невідкладних випадках до моменту порушення кримінальної справи дозволяється провести огляд місця, де було скоєно право­порушення. Після цього, якщо буде достатньо підстав, справа по­винна бути порушена негайно.

У митних органах безпосереднє виявлення ознак такого зло­чину як контрабанда має свої особливості. Органи зізнання не­залежно від будь-яких заяв і повідомлень (тобто приводів, за­значених у п. 1 ст. 95 КПК) мають можливість під час митного огляду безпосередньо виявити ознаки контрабанди або підготов­ки до неї, замаху на контрабанду. Такі додаткові можливості виникають під час:

• здійснення митного контролю посадовими особами митних органів у межах їх службових функцій;

• застосування для митного контролю технічних засобів, за­лучення спеціалістів та експертів інших відомств, пошукових со­бак тощо;

• особистого догляду громадян, стосовно яких є аргументо­вані підстави вважати, що вони переміщують через митний кор­дон, або перебуваючи в зоні митного контролю чи в транзитній зоні міжнародного аеропорту, переховують на собі предмети контрабанди;

• перевірки обставин надання фізичним та юридичним особам митних пільг;

• митного оформлення товарів і предметів, що перебувають тимчасово на зберіганні у приміщеннях і на території підпри­ємств та організацій.

Ознаки контрабанди можуть бути виявлені безпосередньо при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил. Зокрема, під час опитування осіб про ці порушення; при адмініст­ративному затриманні особи, що порушила митні правила; при виконанні митних обстежень, експертизи; при вилученні предме­тів і документів, що є безпосередніми об'єктами порушення мит­них правил; при здійсненні перевірки зовнішньоторговельної ді­яльності юридичної особи тощо.

Необхідно підкреслити вимоги закону відносно того, що пере­вірка матеріалів, які сигналізують про скоєні злочини або про го­тування до них, повинна бути націлена тільки на виявлення об­ставин, які підтверджують наявність злочинного діяння. Вона не повинна перетворюватися на збирання матеріалів, що підтверд­жують скоєння злочину конкретною особою. Це — завдання по­переднього розслідування.

Таким чином, для порушення кримінальної справи необхідна наявність приводу і достатньої підстави, тобто обґрунтованих да­них, які вказують на те, що факт, який містить ознаки злочинного діяння, мав місце.

Треба мати на увазі, що закон перелічує (ст. 5 КПК) обстави­ни, що виключають можливість порушення кримінальної справи. Зокрема до них належать:

• відстутність самого факту скоєння злочинного діяння;

• відсутність у діянні складу злочину;

• не досягнення особою, що скоїла діяння, віку 16 років. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кримінального кодексу не є злочином дія чи бездіяльність, які хоча формально і містять ознаки якого-небудь діяння, передбаченого Особливою частиною КК, але через свою малу значимість позбавлені характеру суспільної небезпеки.

У випадках, коли правопорушнику не виповнилося 16 років, органи дізнання та слідства відповідно до згоди прокурора мо­жуть, не порушуючи кримінальної справи, передати матеріали до комісії у справах неповнолітніх. Раніше матеріали передавали в товариські суди та громадські суди, щоб після провадження осо­бу брали на поруки.