3. Організація проведення робіт з технологічної підготовки виробництва

У промисловості функціонують 3 системи організації ТПВ: централізована, децентралізована, змішана. Вибір системи організації технологічної підготовки виробництва залежить у першу чергу від типу виробництва.

Централізована система організації ТПВ передбачає концентрації всіх технологій підприємства у відділі головного технолога. Перевагою її є більш широка можливість поліпшення організації інженерних робіт, їх механізації та автоматизації. Ця система застосовується в масовому серійному виробництві.

Децентралізованою називається система ТПВ, при якій весь комплекс технологічної підготовки виконується силами цехових тех.- нологів або цехових технологічних бюро. Відділ головного технолога

при цьому здійснює обмежене число загальних функцій, а саме:

а) методичне керівництво ТПВ;

б) типізація технологічних процесів;

в) стандартизація оснащення;

г) дотримання технологічної дисципліни на підприємстві. Ця система застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництві, де є великий об’єм робіт з технологічної підготовки через часту зміну об’єктів виробництва.

При змішаній системі організації ТПВ штат технологів ділиться на 2 частини:

1. відділ головного технолога, який розробляє технологію на стабільну, основну продукцію підприємства;

2. цехові технологи, що розробляють технологію на частозмінювану і разову продукцію.

Змішана система застосовується переважно на серійному виробництві.

Відділ головного технолога машинобудівного підприємства з серійним типом виробництва може складатися з таких підрозділів:

• бюро розробки технологічних процесів, що включає групи:

а) по видах робіт (різання, штампування, зварювання, лиття); б) по конструктивно однорідних деталях і складальних одиницях;

• бюро організаційного проектування, що займається проектуванням предметно-замкнутих дільниць, потокових і автоматичних ліній;

• конструкторське бюро проектування спеціального технологічного оснащення включає групи, що спеціалізуються по видах робіт;

• бюро трудових і матеріальних нормативів;

• бюро технічної документації;

• бюро планування ТПВ;

• технологічне бюро підготовки та впровадження заходів щодо діючого виробництва, яке здійснює модернізацію й удосконалення діючих технологічних процесів;

• технологічні лабораторії.

4. Основні напрямки підвищення ефективності технологічної підготовки виробництва

Для скорочення циклу системи створення й освоєння нової

продукції, підвищення економічної ефективності створюваної техніки існують різноманітні конструкторські, технологічні, організаційно- економічні шляхи:

1. терміни технічної підготовки виробництва можуть бути значно скорочені за рахунок механізації й автоматизації трудомістких обчислювальних, графічних, пошукових, множинних та інших робіт, характерних для більшості етапів конструкторської і технологічної підготовки виробництва;

2. істотним напрямком прискорення і підвищення якості технічної підготовки виробництва є використання автоматизованих інформаційно-пошукових систем (ІПС). Конструктор, приступаючи до нової розробки, вивчає, користуючись фондом, накопиченим в ІПС, найбільш сучасні елементи конструкції, принципи дії, патенти, стандарти, тим самим значно скорочуючи тривалість етапів проектування і забезпечуючи сучасні і перспективні вимоги до конструкції;

3. удосконалення організаційних форм систем створення й освоєння нової продукції, зокрема поліпшення організації спільної роботи конструкторів і технологів з перших стадій проектування і вироблення спільних конструкторсько-технологічних рішень;

4. уніфікація, стандартизація і типізація конструкторських, технологічних і організаційних рішень;

5. комплексний аналіз технологічності конструкції у процесі проектно-конструкторських робіт і технологічної підготовки виробництва;

6. використання функціонально-вартісного аналізу як методу системного дослідження виробу, спрямованого на оптимізацію співвідношення між споживчими властивостями виробу та затратами на його розробку, виробництво та використання;

7. моделювання процесів створення й освоєння нової продукції, що передбачає паралельно-послідовне виконання науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, технологічної підготовки й освоєння виробництва;

8. застосування сіткових методів планування і управління у системі створення й освоєння нової продукції.