43. Діяльність Верховної Ради України в 1994-2002 рр.

44. Парламентські вибори в Україні 2002 року. Українські парламентські вибори 2002 року відбулися 31 березня. Половина депутатів Верховної Ради обиралися на пропорційній основі в загальнодержавному окрузі, іншу половину було обрано в одномандатних округах. Прохідний бар'єр для партій і блоків складав 4 %. У мажоритарних округах діяла система відносної більшості.

З 33-х політичних партій і блоків, які брали участь у виборах, 6 партій пройшли встановлений 4 % бар'єр і зарезервували місця у парламенті:

Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» 23,57 %

Комуністична партія України 19,98 %

За єдину Україну! 11,77 %

Блок Юлії Тимошенко 7,26 %

Соціалістична партія України 6,87 %

Соціал-демократична партія України (об'єднана) 6,27 %

При цьому західні області та північні області віддали перевагу блоку Наша Україна, Південні та східні регіони — Комуністичній партії України, Донецька область віддала перевагу блоку За єдину Україну!,Соціалісти мали перевагу у ряді районів Полтавської та Черкаської областей.

Реформатори на чолі з Ющенком отримали очевидну більшість, набравши близько 24% голосів виборців і залишивши позаду комуністів (20,5%) та виборчий блок "За єдину Україну!", який підтримує український президент Леонід Кучма.

Як вважають спостерігачі з Північної Америки і Європи, треті парламентські вибори за часів незалежності України відрізнялися від попередніх не лише кількісними показниками, але й якісною стороною. Наприклад, у Київській та Львівській областях, де пропрезидентський блок не мав майже жодних шансів на перемогу, виборцям у масовому порядку не давали змоги проголосувати.

У зв'язку з цим ні в кого не було сумнівів стосовно можливої фальсифікації результатів, але те, що вона матиме такі масштаби, передбачити спромігся лише дехто. Новим явищем стала активна роль, яку зіграла в передвиборній кампанії Росія. Провідні російські політики заявляли про свою підтримку пропрезидентського союзу. Інші впадали в стару радянську риторику, чіпляючи на блок Ющенка ярлики націоналістів, пов'язаних зі злочинами, скоєними в роки Другої світової війни. Більш доречним було б звинувачення в "космополітизмі". В блоці Ющенка є багато росіян та євреїв. Орієнтуючись на Європу, він пропонує збалансовану в соціально-політичному плані економічну політику.

Незважаючи на це в нього нема можливостей, які б дозволили йому здійснити свої ідеї. Навіть якщо він об'єднається з партією "Батьківщина", яка набрала сім відсотків голосів, він однаково не матиме більшості у Верховній Раді, яка нараховує 450 депутатів. Таким чином, у найближчі два з половиною роки все залишиться по-старому: парламент буде розколотий як ніколи раніше, а партії блокуватимуть своїх опонентів. У найкращому випадку опозиція зможе перешкодити внесенню змін у Конституцію, що позбавить Кучму можливості втретє балотуватися на пост президента в 2004 році. В цьому, власне, і можна вбачати значення перемоги Ющенка на виборах.

45. Президентські вибори 2004 року. Згідно з діючим на той час Законом "Про вибори Президента України", вибори відбувалися за системою абсолютної більшості: для перемоги слід було набрати абсолютну більшість голосів від числа тих, хто взяв участь у голосуванні. У випадку, якщо жоден кандидат не набирає такої кількості голосів, передбачався другий тур через 3 тижні, в якому мали брати участь двоє кандидатів, які набрали найбільше голосів. Для перемоги у другому турі досить було набрати більше голосів, ніж набрав суперник.

Передвиборча кампанія

Для участі в президентській кампанії зареєстровано 26 кандидатів.

Технічні кандидати

Така величезна кількість кандидатів, переважна більшість з яких фактично не мали шансів на перемогу, призвела до появи поняття «технічний кандидат». Роль «технічних кандидатів» широко обговорювалась у ЗМІ. Основною метою «технічного кандидата» було використання ефіру та квот у виборчих комісіях на користь іншого кандидата або відбирання голосів у начебто спорідненого з ним за поглядами кандидата.

Передвиборча кампанія очима ЄC

22 червня 2004 року Моніторинговий Комітет Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) закликав органи української влади провести виборчий процес з абсолютною неупередженістю та дотриманням стандартів Ради Європи, дозволити всім кандидатам змагатись на чесній і рівноправній основі.

15 вересня 2004 схвалено заяву Моніторингового Комітету ПАРЄ стосовно президентських виборів в Україні. Комітет висловлює жаль з приводу того, що його попередні заклики, схоже, були проігноровані. Співдоповідачки Комітету щодо України, пані Северинсен та пані Вольвенд, повернувшися з чергової поїздки зі збору фактів у Донецьку та Дніпропетровську, виклали свої висновки стосовно поточної передвиборчої ситуації, які, на їх думку, залишають підстави для серйозної стурбованості. Комітет наголосив, що результати президентських виборів та висновки міжнародної спільноти стосовно того, як вони були проведені, стануть важливою перевіркою рішучості України по-справжньому дотримуватись європейських стандартів та цінностей.

[ред. Результати моніторингу виборчої кампанії

Комітет виборців України, який проводив моніторинг виборчої кампаніі з березня 2004 року, перед першим туром виборів опублікував звіт про ситуацію щодо передвиборчої кампанії. (З повним текстом звіту можна ознайомитись на офіційному сайті КВУ [http:/www.cvu.org.ua]). За підсумками моніторингу КВУ констатував незаконне втручання органів влади у виборчий процес, використання адмінресурсу на підтримку кандидата від влади та для протидії іншим кандидатам, тиск на ЗМІ та громадські організації, недостовірність списків виборців. КВУ висловив ряд рекомендацій органам влади та засобам масової інформації щодо усунення зазначених у звіті порушень.

Передвиборчі «технології»

Під час передвиборчої кампанії один з основних претендентів на посаду президента, опозиційний кандидат Віктор Ющенко, неодноразово заявляв про факти стеження за ним та замаху на його життя.10 вересня 2004 року, після кількаденного перебування під спостереженням українських лікарів, Віктор Ющенко у важкому стані був госпіталізований Віденською клінікою «Рудольфінерхауз». Після його повернення в Україну, виходячи зі стану його здоров'я та ушкоджень організму, було висунуто версію про отруєння. 21 вересня Генеральна прокуратура України, за заявою керівника виборчого штабу Віктора Ющенко Олександра Зінченка, порушила кримінальну справу за статтею 112 Кримінального кодексу (замах на життя державного або громадського діяча) для «повного й об'єктивного розслідування» обставин отруєння кандидата у Президенти. Потім кримінальна справа була передана для розслідування в СБУ, після чого знов була повернута в Генпрокуратуру. 25 жовтня 2004 року, перед першим туром голосування, прокуратура обнародувала висновки комісії українських експертів, які констатували, що погіршення стану здоров'я Ющенка було обумовлене «активізацією латентної вірусної герпетичної інфекції», і кримінальна справа була припинена.

[ред.] Перший тур 31 жовтня 2004

10 листопада 2004 — Центрвиборчком оголосив остаточні результати виборів:

  Віктор Ющенко набрав 11 125 395 голосів, (39,87 %).

  Віктор Янукович набрав 10 969 579 голосів, (39,32 %).

  Олександр Мороз набрав 5,81 %

Петро Симоненко — 4,97 %.

Цей день був останнім терміном, передбаченим законодавством для оголошення остаточних результатів виборів. Існує думка, що ЦВК спеціально зволікала, намагаючися якимось чином знівелювати той успішний для опозиції факт, що Ющенко опинився на першому місці.

Другий тур 21 листопада 2004

  Національний екзит-пол (Проводився консорціумом: КМІС, Центр Разумкова, Фонд «Демократичні ініціативи» методом анонімного анкетування): Віктор Ющенко набрав 54 % голосів, Віктор Януковичнабрав 43 % голосів.

  24 листопада — ЦВК оголосив результати виборів: Віктор Ющенко — 46,69 % голосів; Віктор Янукович— 49,42 % голосів. Значна частина народу України, уряди Канади, США та багатьох країн Європи не визнали ці результати. Натомість керівництво Росії заявило про своє визнання таких результатів.

11 грудня австрійська клініка «Рудольфінерхауз», куди лідер української опозиції Віктор Ющенко був госпіталізований, офіційно заявила, що політик був отруєний діоксинами. «В останні 24 години ми завершили роботу над аналізами крові й у нас не залишилося жодних сумнівів. Безперечно, мова йде про спробу отруєння діоксинами», — повідомив директор клініки Міхаель Цимпфер. Держдепартамент Сполучених Штатів зробив заяву, в якій висловив серйозну стурбованість у зв'язку з інформацією про те, що версія про отруєння Віктора Ющенка знайшла лікарське підтвердження.

11 грудня 2004 року Генеральна прокуратура України скасувала власну постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з отруєнням лідера української опозиції Віктора Ющенка.

Переголосування другого туру 26 грудня 2004

3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав результати другого туру недійсними, у зв'язку з численними системними порушеннями на користь Віктора Януковича. Суд вирішив призначити переголосування другого туру на 26 грудня 2004 року. Під час цього переголосування більшість голосів, за висновками ЦВК (склад якої було змінено), отримав Віктор Ющенко.

Передвиборчий штаб Віктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка з другого туру, ініціював новий судовий позов. 20 січня 2005 року Верховний Суд України відхилив скаргу кандидата у Президенти Віктора Януковича, за відсутністю доказів, і розблокував процес офіційного вступу Віктора Ющенка на посаду Президента. У той же день ЦВК офіційно оприлюднила у пресі результати переголосування: Віктор Ющенко — 51,99 % голосів; Віктор Янукович — 44,20 % голосів.

Інавгурація

23 січня 2005 — Інавгурація президента Ющенка.

У неділю, 23 січня 2005 року о 12:00 розпочалось урочисте засідання Верховної Ради, на якому прийняв присягу новообраний Президент України Віктор Ющенко. Після цього відбулася військова церемонія вМаріїнському палаці.

О 13:30 Віктор Ющенко виступив з урочистою промовою на майдані Незалежності в Києві, де були присутніми не менше ніж півмільйона українців.

Після виступу на майдані Незалежності відбувся офіційний прийом Президента України Віктора Ющенка в Маріїнському палаці.

46. Внутрішня та зовнішня політика України в період президентства В. Ющенко. Президент - пылкий сторонник европейской и евроатлантической интеграции Украины, вступления в ВТО. Выступает за создание единой поместной украинской православной церкви, поддерживает существование единого государственно языка - украинского.

Уже занимая президентский пост, летом 2005-го, В.Ющенко попадает в эпицентр скандала, связанного с роскошной жизнью его старшего сына Андрея. Пристальное внимание к членам семьи вызвало болезненную и бурную реакцию Президента, которая, в свою очередь, плохо отразилась на его имидже демократа и ухудшила отношения с украинским журналистским сообществом. Позже В.Ющенко активно критиковали за подверженность влиянию ближайшего окружения (так называемых "любих друзів"), недостаточную жесткость в реализации предвыборных обещаний и неспособность объединить очевидных и потенциальных политических союзников.

В.Ющенко был и остается сторонником ревизии политической реформы. Поддержанная парламентом в разгар "оранжевой революции" и вступившая в действие 1 января 2005 года она превратила Украину в парламентско-президентскую республику, заметно ограничив полномочия Президента и расширив возможности Верховной Рады. Вторая половина 2006 года и первая 2007-го ознаменовались для главы государства жестким противостоянием с правящей парламентско-правительственной коалицией в формате "Партия регионов - СПУ -КПУ" и лично Премьером В.Януковичем и спикером Верховной Рады Александром Морозом. Битва за "торжество демократии", часто напоминающая просто борьбу конфликтующих сторон за власть, сопровождалась несколькими президентскими указами о досрочном роспуске парламента V созыва, инициированной коалицией тяжбой в Конституционном Суде, несколькими коррупционными скандалами, связанными с судьями КСУ, перипетиями вокруг кресла Генпрокурора Украины, достижением, разрывом и снова достижением политических договоренностей. Решающей из них стало согласие противоборствующих сторон на проведение внеочередных парламентских выборов 30 сентября 2007 года.

Результат пропрезидентского блока "Наша Украина - Народная самооборона" на осенних выборах, вопреки ожиданиям Ющенко, не впечатлил. В новой, не без проблем созданной парламентской коалиции из-за большего числа собранных мандатов первая скрипка досталась БЮТ. Соответственно, и должность Премьер-министра - тоже. Ее прогнозировано заняла Юлия Тимошенко. Леди Ю практически сразу стала для главы государства раздражителем №1. Уже во второй раз украинцы стали зрителями ожесточенного поединка между Президентом Ющенко и Премьером Тимошенко за их, зрителей, симпатии. Поединка, в котором отнюдь не все правила и действия - образец корректности и порядочности (впрочем, для политики это неудивительно). И пока схватка, по замерам социологов, проходит не в пользу Президента.

По замыслу В.Ющенко, после выборов на базе НУНС должна была быть сколочена новая пропрезидентская партия. Однако и на этом фронте не все гладко: парламентская фракция блока разрывается между несколькими центрами влияния. И, похоже, в большей степени тяготеет не к Банковой. Именно поэтому февраль 2008-го ознаменовался выходом Виктора Балоги, главы Секретариата Президента и "серого кардинала" Ющенко, выходом из костяка НУНС - партии "Народный Союз "Наша Украина" (НСНУ). За ним потянулись некоторые нардепы-"нашеукраинцы", известный партийный строитель и замглавы СекретариатаРоман Бессмертный. По мнению экспертов, "исход" политиков из НСНУ свидетельствует о том, что команда В.Ющенко приступает к созданию нового пропрезидентского политического проекта, главной задачей которого станет не столько успех на очередных парламентских выборах, сколько победа нынешнего хозяина Банковой на следующих выборах главы государства.

Майже одночасно представники нової влади – а точніше, блоку Наша Україна виконали три досить важкі завдання. При цьому пан Порошенко, на долю якого випало найбільш легке та найменш важливе з них, елегантно скористався випадком задля зайвого «підколу» пані Тимошенко. Все більш чітко прослідковується поділ влади на зовнішньо та внутрішньо орієнтованих політиків. Причому президент явно потрапляє до першої категорії, а прем’єр – до другої. Віктор Андрійович Ющенко, фактично, взяв на себе головним чином представницькі і дипломатичні функції, що видно навіть по його діям всередині країни – зокрема, поїздках по регіонах. Тут він майстер, так що у виконанні цих функцій проблем нема. Хоча і його рейтинг вони, можливо, і не так збільшують – наш народ набагато більше цікавиться внутрішньою політикою. От наприклад, м’ясом та бензином. Тим часом більша частина Кабміна занята внутрішнім господарюванням – от, наприклад, забезпеченням населення цими самими стратегічними ресурсами. Поки що, як бачимо, у семи няньок дитя без догляду. На додачу у коментарях урядовців до Нацбанку з приводу останнього скачка курсу гривні взагалі відлунням звучав зойк «Ви там що, подуріли?!» Міністр економіки Сергій Терьохін навіть не приховував, що для нього дії Нацбанку стали не меншим сюрпризом, ніж для простих громадян, і що він теж ці дії, м’яко кажучи, не схвалює. А у той же час прем’єр із посмішкою розповідала, що це насправді дуже корисно. З огляду на такі авантюри у безпосередній зоні дії уряду, ситуація у внутрішній політиці, як і професійність тих кадрів влади, викликає деякі сумніви – особливо у порівнянні із зовнішньополітичними здобутками. І все ще досі залишається темною конячкою справжня роль, що відведена секретарю Ради нацбезпеки. Зараз він, фактично, виконує функції, подібні до функцій віце-президента у країнах, де є такий інститут. Принаймні, твердження пані Тимошенко про те, що «секретар є лише секретарем» пан Порошенко вже спростував останнім візитом. Скоріш за все, такі функції – представника президента там, куди останній просто не встигає чи не може їхати, а також функції гирі для врівноваження уряду – збережуться за ним і надалі. Чи долучаться до них принципово нові – покаже час. А тим часом ми можемо порадіти, що перший принциповий крок у зовнішній політиці, який ми все ніяк не могли зробити вже років з десять, вже зроблено. На черзі інші.

Універсал національної єдності

Універса́л націона́льної є́дності було підписано 3 серпня 2006 р. у ході другого засідання Загальнонаціонального круглого столу (запропонований Президентом України для подолання полiтичних розбiжностей мiж партiями Верховної Ради). Створення універсалу було ініційовано під час першого засідання Загальнонаціонального круглого столу, яке проходило 27 липня 2006. 

Зокрема, в Універсалi декларується: 

Забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергоносіїв, впровадження енергозбережних технологій;

Продовження курсу євроінтеграції України з перспективою вступу в ЄС, невідкладний початок переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС;  Взаємовигідне співробітництво з НАТО відповідно до Закону "Про Основу національної безпеки України"; 

Рішення питання про вступ у НАТО за результатами всеукраїнського референдуму.  Універсал підписано усіма політичніми силами Верховної Ради, крім БЮТ, а КПУ — із застереженнями. Передбачалось, що текст Універсалу ляже в основу програми дій коаліційного уряду. 

Робота над узгодженням тексту Універсалу велася з 27 липня по 3 серпня 2006. Робоча група від Партію регіонів пропонувала свій варіант документа — Пакт національної єдності, відрізняється від президентського Універсалу позицією по НАТО, мовним питанням, відносин із Росією.

47. Загострення українсько-російських взаємин. Газова криза в Україні. 48. Парламентські вибори в Україні 2006, 2007 року. 49. Політична реформа в Україні: досягнення та проблеми. 50. Вибори Президента України 2010 р.