Висновки

Отже, в ході дослідження можна зробити такі висновки, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;

2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;

3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.

Закон розмежовує види примусу, що застосовується до певних категорій хворих осіб у разі вчинення ними суспільне небезпечного діяння. На відміну від примусових заходів медичного характеру, які застосовуються до неосудних та обмежено осудних, примусове лікування застосовується до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ч. 1 ст. 96). Застосування такого примусового лікування є правом, а не обов'язком суду. Відповідно до закону примусове лікування застосовується поряд із призначеним покаранням.

КК 1960р. передбачав примусове лікування лише хронічних алкоголіків і наркоманів. КК 2001р. не конкретизує категорії осіб, до яких може бути застосоване примусове лікування. Але при цьому в ч. 1 ст. 96 вживається узагальнене поняття - особи, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Підставою для застосування примусового лікування є сукупність таких умов: 1) особа вчинила злочин і засуджена до певного (будь-якого) покарання; 2) у неї є наявною хвороба, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Кримінальне законодавство, на відміну від адміністративного, традиційно не встановлює строків примусового лікування алкоголіків і наркоманів. Видається, що ці строки мають бути однаковими, тобто не можуть перевищувати дванадцяти місяців (з урахуванням продовження строку примусового лікування).

Перелік використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. // www.rada.gov.ua.

2. Кримінальний кодекс України 2001. - К., 2001.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Істина. – 2001. – 416с.

4. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995р. № 62/95-ВР (остання редакція від 8 жовтня 2011р.).

5. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» // (Нова редакція від 15 січня 2011р., підстава 2861-17).

6. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000р. № 1489-III (остання редакція від 19 жовтня 2007р., підстава 1033-16).

7. Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001р. № 2586-III (остання редакція від 11 червня 2009р., підстава 1254-17).

8. Положення про порядок здійснення помилування Президентом України, затверджено Указом № 902/2010 від 16.09.2010р.

9. Порядок проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами. Затверджений наказом МОЗ та МВС № 158/417 від 16 червня 1998р.

10. Постанова ПВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 3 червня 2005р. № 7 // ВВСУ.

11. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одісей», 2007. – 1184с.

12. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. Вид.4-те, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 376с.

13. Левенець І.В. Судова психіатрія: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 328с.

14. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник 5-те вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – 848с.