- •Тема 1. Економічна природа бізнесу і підприємництва
- •1.1. Історичний розвиток поняття «підприємництво»
- •1.2. Бізнес і підприємництво
- •Елементи системи бізнесу
- •Сутність підприємницької діяльності
- •1.5. Функції та принципи підприємництва
- •1.6. Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності
- •1.7. Рушійні сили підприємництва
- •Рушійні сили розвитку підприємництва
- •1.8. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності
- •Поняття підприємницького середовища та його складові елементи
- •1.10. Етика підприємництва
- •Етичні норми: правила їх використання в управлінській сфері
- •Етичні норми у взаємовідносинах із діловими партнерами, конкурентами
- •Меценатство як прояв етичної поведінки
- •Етикет як сукупність форм, манер поведінки, правил ввічливості, що прийняті в тому чи іншому товаристві
- •Правила представлення і знайомства
- •Правила ведення ділових бесід
- •Правила ділового переписування
- •Правила ведення телефонних переговорів
- •Вимоги до зовнішнього вигляду, манер, ділового одягу
- •Вимоги до мови
- •Сучасний діловий протокол
- •2. Запитання для самоконтролю
- •3. Перелік рекомендованої літератури
- •Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню1
- •Органи, що видають ліцензії
- •Перелік побутових послуг, які підлягають патентуванню2
Економічна природа бізнесу та підприємництва. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни «Основи бізнесу» для студентів ІІІ курсу денної форми навчання спеціальності «Економіка підприємства» спеціалізації «Економіка підприємництво на ринку товарів та послуг», «Економіка проектів».
(Укл. Н. В. Доброва, І . А. Допіра. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2011р. - 80с.)
Укладачі: Н. В. Доброва, канд. екон. наук, доцент
І. А. Допіра, старший викладач
Рецензенти: О. С. Літвінов, канд. екон. наук, доцент
(зовнішній рецензент)
Л. М. Гейко, канд. екон. наук, доцент
Н. В. Сментина, канд. екон. наук, доцент
Коректор: А. О. Ковальова
ЗМІСТ
Стор. |
Вступ………………………………………………………………….. ..……..3 |
Тема 1. Економічна природа бізнесу та підприємництва |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
елементи ………………………………………………………………………..….35 |
|
2.. Запитання для самоконтролю ………………………………………………...68 |
Додаток 1. …………………………………………………………………………75 |
Додаток 2. ………………………………………………………………. ………..78 |
Додаток 3. ……………………………………………………………….………...80 |
|
ВСТУП
Бізнес — динамічній процес, у результаті якого відбуваються різноманітні факти. Саме цей процес складає предмет курсу “Основи бізнесу”. Наука про бізнес вивчає наукові основи, принципи і методи, форми господарювання, аналіз економічного стану підприємства. Вона вказує шляхи формування ринкового середовища і умови її вдосконалювання.
Вивчення курсу потребує поглибленого розуміння закономірностей функціонування ринкової економіки, логіки функціонування системи господарювання в кожній області суспільного виробництва та інтеграції її в загальну систему ринкових відносин.
Перший випуск конспекту лекцій допоможе студентам більш точно усвідомити основні питання теми «Економічна природа бізнесу і підприємництва», тобто допоможе у розкритті сутності, принципів і напрямків специфіки бізнесу в різних сферах за умов ринкових об'єднань, що формуються у національній економіці. Тут розкриваються основні теоретичні аспекти сутності бізнесу і підприємництва; елементи системи бізнесу; підприємницьке середовище.
Дисципліна «Основи бізнесу» має за мету здобуття знань і умінь для якісної організації та управління бізнесом.
Для більш повного засвоєння матеріалу необхідно ознайомитися з рекомендованими літературними джерелами.
У програмі дисципліни містяться два блоки: фундаментальний, що спрямований на активізацію науково-методологічних знань, та прикладний, що містить практичні завдання, завдяки яким студенти максимально залучаються до реальних умов організації власної справи та управління підприємницькою діяльністю.
Контроль роботи і оцінка успішності студентів відбуваються на основі урахування поточного рейтингу студентів (виконання завдань на практичних заняттях), індивідуального завдання та модульних контрольних робіт.
Тема 1. Економічна природа бізнесу і підприємництва
План
Історичний розвиток поняття «підприємництво».
Бізнес і підприємництво.
Елементи системи бізнесу.
Сутність підприємницької діяльності.
Функції та принципи підприємництва.
Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності.
Рушійні сили підприємництва.
Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.
Поняття підприємницького середовища та його складові елементи.
Етика підприємництва.
1.1. Історичний розвиток поняття «підприємництво»
Історія підприємництва розпочинається вже із середньовіччя. На той час купці, торговці, ремісники були починаючими підприємцями.
Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва почалися у XVII ст., хоча співтовариства підприємців, які складалися з ремісників, купців, лихварів, з'явилися значно раніше. Вперше поняття «підприємець» у науковий обіг увів англійський економіст Річард Кантільйон. Р. Кантільйон зробив також систематичний аналіз підприємництва. Він розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював, завжди присутній у ньому елемент ризику. Р. Кантільйон визначав підприємця як людину, яка за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов'язання щодо витрат, не знає, за якими цінами може відбутися реалізація. До підприємців він зарахував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбачуваності цін. Тому головною рисою підприємця Р. Кантільйон вважав готовність до ризику.
Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом XVIII—XIX ст. зробили відомі західні економісти А. Сміт, Ж.Б. Сей, А. Маршалл, Й. Шумпетер та ін.
Адам Сміт перебував під значним впливом Річарда Кантільйона і фізіократів. Він багато говорив про роботодавців, майстрів, купців і підприємців, але не приділяв ніякої уваги бізнесменам, які відігравали на диво малу роль у його аналізі економічних процесів. Більше того, складається враження, що А. Сміт вважав ці процеси такими, що самоініціюються та самопідтримуються. А. Сміту була притаманна схильність до переоцінки значення праці й недооцінки бізнесу, в рамках якого здійснювалася праця. Він намагався поставити знак рівності між власниками капіталів і бізнесменами і вірив, що за наявності капіталу, праці та сировини бізнес виникає спонтанно. Підприємець, за висловом А. Сміта, є власником, який іде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець планує, організовує виробництво та розпоряджається його результатами.
У XVIII ст. подальше осмислення поняття підприємництва здійснював французький економіст Жан Батіст Сей, який пов'язував підприємництво з організацією людей у межах виробничої одиниці. Він мав особистий досвід у сфері бізнесу, образно сприймав його, чого були позбавлені інші класичні економісти. Для Ж.Б. Сея підприємець — це людина, яка організовує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він ставив підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів. Зокрема, Ж.Б. Сей вважав, що підприємець — це економічний агент, який комбінує фактори виробництва (землю, капітал та працю).
Альфред Маршалл ототожнював підприємництво з менеджментом. У фундаментальній праці «Принципи економікс» (1890 р.) А. Маршалл особливо наголосив на інноваційному моменті та активній ролі самого підприємця у застосуванні нових машин і технологічних процесів.
Апогеєм у розробці теорії підприємництва стали праці австро-американського економіста й соціолога Йозефа Шумпетера. Концепція підприємництва Й. Шумпетера ґрунтується на трьох головних засадах:
— функція підприємництва полягає, головним чином у революціонізації та реформуванні виробництва шляхом використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків, реорганізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є "здійснення нових комбінацій" факторів виробництва або різні нововведення;
— підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом та ін.) і тому «розподіляється» серед різних спеціалістів. Статус власника не виступає у Шумпетера визначальною властивістю підприємця;
— підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації.
У центр своєї теорії економічного розвитку Й. Шумпетер поставив підприємця, у якому втілені принципово нові підприємницькі якості, що стали рушієм економічного науково-технічного прогресу XX ст. Підприємницьку функцію він ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація — дітище підприємництва, а підприємець — творець інновації.
Процес виробництва Й. Шумпетер розглядав як певну комбінацію сил і засобів, а завдання підприємця вбачав у тому, щоб своєчасно і правильно комбінувати їх. На його думку, квінтесенція підприємницької діяльності полягає у тому, щоб ефективно здійснювати п'ять типів «нових комбінацій».
1. Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ.
2. Упровадження нових способів виробництва.
3. Відкриття й освоєння нових ринків збуту.
4. Використання нових джерел отримання сировини чи напівфабрикатів.
5. Проведення реорганізації у певній галузі чи створення промислових організацій нового типу.
Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і на роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець — це активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.