1. 4 Методи аналізу національної економіки Методи аналізу не:

• Загальнонаукові;

• Загальноекономічні.

Загальнонаукові

І. Формально-логічні, розглядають НЕ з погляду форми і змісту. Приватними методами формальної логіки є:

1. Аналіз і синтез;

   • Аналіз припускає розчленовування на прості складені складного об'єкта.

   • Синтез – об'єднання пізнаних, простих елементів.

2. Індукція і дедукція;

• Індукція – умовивід, що представляє собою рух від приватних фактів до узагальненого.

• Дедукція – від загального до частки.

  3. Порівняння. Порівняння НЕ здійснюється в рамках спеціального напрямку - компаративістика.

4. Гіпотеза.

ІІ. Діалектичні методи. Діалектична логіка об'єктом дослідження розглядає НЕ в русі і розвитку.

1. Рух пізнання. Рух пізнання від конкретного до абстрактного.

2. Єдність логічного й історичного. Кожна складна система

у своєму розвитку спочатку формує найпростіші базисні елементи, а потім - ускладнюється. Приклад: сутність грошей була розглянута на основі історичних форм вартості.

ІІІ. Спеціальні методи:

1. Моделювання. Моделювання припускає формалізацію зв'язків

у НЕ, адекватно структурі об'єкта і цілям дослідження. Обов'язковим етапом моделювання є верифікація моделі.

2. Кількісний підхід, дозволяє формувати показники 2 типів:

   • Показники потоку, що враховуються за визначений часовий

період;

• Показники запасу - враховуються на визначену дату.

  3. Екстраполяція – перенос тенденцій і зв'язків, що склалися в

минулому на поточний період і перспективу. Недолік – немо-

жливість обліку нових тенденцій.

4. Кореляційний аналіз - метод статистики, що показує тісноту

зв'язків між випадковими, нефункціональними показниками.

4. Факторний аналіз. Виявлення факторів, що визначають тен-

денцію розвитку НЕ;

4. Балансовий аналіз - кількісні зв'язки між ресурсами і їхніми

джерелами з однієї сторони і споживачами – з іншої.

1. 5 Інформаційне забезпечення моніторингу національної економіки

Інформаційне забезпечення аналізу НЕ ґрунтується на параметрах національного ринку:

1. Реальний сектор, ринок благ і послуг (попит пред'являють усі суб'єкти НЕ, а пропозиція - ПС);

2. Фінансовий ринок:

   • Ринок грошей (Попит пред'являють усі суб'єкти НЕ, а пропозиція –

ЦБ);

• Ринок цінних паперів (Попит пред'являє ДГ, а пропозиція - ПС і ДС);

Ринок ресурсів, ринок праці (Попит - ПС, пропозиція - ДГ);