- •1 Загальна характеристика та класифікація гормонів
- •2 Транспорт гормонів
- •3 Молекулярно-клітинні механізми дії гормонів
- •4 Отримання і практичне використання гормонів
- •Структура окситоцина, визначенна Дю Виньо з співпрцівниками
- •5 Біотехнологія гормонів
- •6 Характеристика білково-пептидних представників гормонів
- •7 Якісні реакції і кількісне визначення гормонів
- •Питання для перевірки
- •Список використаної літератури
2 Транспорт гормонів
Транспорт гормонів у крові залежить від їх розчинності. Гідрофільні гормони (наприклад, білково-пептидні) транспорту-ються у вільному стані. Стероїдні і тиреоїдні гормони транспортуються в комплексі з білками плазми крові:
специфічними транспортними білками (транспортні низькомолекулярні глобуліни, тироксинзв’язуючий білок, транскортин - білок для транспорту кортикостероїдів);
неспецифічними транспортними білками - альбумінами.
3 Молекулярно-клітинні механізми дії гормонів
Існують два основні механізми дії гормонів:
мембранно-цитозольний;
цитозольний.
Мембранно-цитозольний механізм дії характерний для білково-пептидних гормонів і похідних амінокислот.
За фізико-хімічними властивостями це гормони, які не здатні проходити через біліпідний шар плазматичної мембрани в цитозоль. Саме тому для них рецептори знаходяться на поверхні клітини. Реалізацію дії цих гормонів у клітині забезпечують специфічні молекули, які утворюються в цитозолі у відповідь на дію гормону. Ці молекули називають месенджерами, або вторинними посередниками дії гормону. Месенджер є повноважним представником гормону в клітині. Вторинними посередниками дії гормонів можуть бути такі молекули, як цАМФ, цГМФ, ІТФ (інозитолтрифосфат), ДАГ (диацилгліце-рол), іони Са2+.
Нижче наведена таблиця, в якій подані гормони і відповідні вторинні посередники дії цих гормонів у клітині.
|
Вторинний посередник |
Приклади біорегуляторів |
1 |
цАМФ |
Глюкагон, АКТГ, ТТГ, гонадотропіни, гона-доліберин, тироліберин, МСГ, вазопресин та інші |
2 |
цГМФ |
α-передсердний Na уретичний пептид, аце-тилхолін, серотонін, NO, брадикінін |
3 |
ІТФ, ДАГ, Са2+ |
Гастрин, тироліберин, вазопресин, ангіотензин ІІ, паратгормон, лейкотрієни |
Мембранно-цитозольний механізм дії гормонів реалізується дуже швидко. Це пояснюється каскадною організацією процесів - клітинна відповідь досягається через послідовність активації ферментів. На кожному новому етапі в геометричній прогресії зростає кількість активованих молекул - лавиноподібна активація. Такий каскад нагадує піраміду, на вершині якої одна молекула гормону, а у основи - велика кількість молекул активо-ваних ферментів.
Са2+-месенджерова система
Іонам Са2+ належить центральна роль в регуляції багатьох клітинних функцій. Як месенджер Са2+ може функціонувати самостійно (не лише у складі фосфоінозитидної системи).
Зміна концентрації внутрішньо-клітинного вільного Са2+ є сигналом для активації або інгібування ферментів, які в свою чергу регулюють метаболізм, скорочувальну і секреторну активність, адгезію, клітинний ріст.
Джерела Са2+ можуть бути внутрішньо- і позаклітинні. Вони постачають Са2+ у відповідь на нейрогормональні сигнали. Са2+ зв’язується з кальмодуліном і комплекс Са2+-кальмодулін акти-вує Са2+-кальмодулін-залежну протеїнкіназу. Ця протеїнкіназа фосфорилює внутрішньоклітинні ферменти - “мішені”, тим са-мим регулює їх активність, що призводить до певної біохімічної або фізіологічної відповіді.