Питання 16

Укуси комах, отруйних змій і скажених тварин

Одиничні укуси бджіл, ос, джмелів особливої небезпеки не представляють. Якщо в ранці залишилося жало, його обережно видаляють, а на ранку кладуть примочку з нашатирного спирту з водою або холодний компрес із розчину марганцевокислого калію, або в крайньому випадку просту примочку з холодної води.

Укуси отрутних змій і таких комах, як піщаний скорпіон, павук каракурт і тарантул, небезпечні для життя. Від їхніх укусів виникає пекучий біль, червоність, швидко з'являється набряклість. Одночасно із цим спостерігаються ознаки загального отруєння: занепад сил, м'язова слабість, запаморочення, нудота, блювота, слабкий пульс, іноді втрата свідомості.

Для того щоб перешкодити поширенню отрути в організмі людини, треба вище місця укусу накласти джгут або закрутку. Вкушену кінцівку опустити й спробувати видавити з ранки кілька крапель крові. Висмоктувати кров категорично забороняється, тому що в роті можуть бути подряпини або зруйновані зуби, через які отрута проникне в кров рятувальника. Відтягнути кров разом з отрутою з ранки можна за допомогою медичної банки, склянки або чарки з товстими краями. Для цього в банці (склянці або чарці) треба кілька секунд потримати запалену лучинку або ватку на паличці й потім швидко накрити нею ранку. Потерпілого від укусу змії або отрутних комах треба обов'язково направити до лікаря.

Сказом людина занедужує від укусу тварини (собаки, кішки, лисиці, вовка й т.д.) і при влученні його слини на подряпану шкіру або слизову оболонку. Якщо укушена кінцівка, то потрібно її опустити й швидко видавити кров з ранки. Потім місце укусу промити кип'яченою водою, накласти чисту пов'язку й негайно відправити хворого в лікарню або найближчий населений пункт, де є пастерівська станція. Тут йому зроблять спеціальні щеплення, які врятують його від смертельної хвороби - сказу.

Надання першої допомоги при утопленні. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов'язково потрапляє в легені (75-95% всіх утоплень). При рефлекторному звуженні в голосову щілину (сухе утеплення) вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% утоплень). Зустрічаються утеплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку. Утеплення може наступити при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.

Ознаки - у випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують зразу після занурення в воду, у початковий період після його підняття на поверхню відмічається загальмований або збуджений стан, шкіра і видимі слизові бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, потерпілого морозить. Верхній відділ живота - здутий, нерідко буває блювання шлунковим вмістом з проковтнутою водою.

Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігається протягом кількох днів. Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого становило не більше кількох хвилин і після витягнення з води не було свідомості, шкіра синюшна, з рота і з носа витікає піна рожевого кольору, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабий не ритмічний. Стан організму характеризується як агональний.

У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду на 2-3 хв. самостійне дихання і серцева діяльність як правило, відсутні, зіниці розширенні і не реагують на світло, шкіра синюшна. Всі ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті. При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, в агональному періоді відсутнє витікання піни з рота, у випадку ж клінічної смерті її тривалість становить 4-6 хв.