23. «Депеш Мод» с.Жадана: колективний портрет покоління.

Герої роману "Депеш Мод" п'ють горілку на початку, в середині й у кінці роману. В проміжках між тим вони, лаються, втікають від міліціонерів, рекетирів, цигана-наркодилера та провідника-збоченця. Тікають без гонору. Не можна сказати, щоби в їхньому житті не було жодної світлої плями. Безперечно світлою плямою є продавщиця гастроному в білому халаті, яка крізь вітрину та ще й з похмілля цілком здатна видатися золотозубим янголом. Взагалі янголи та хрести з розп'яттям, схоже, з'являються тут щоразу, як автор починає відчувати, що його текст перетворюється на якісний "чорнушний" продукт часів перебудови. Напевно, коли Жадану самому ставало від цього нудно, він цяткував книгу символами вічності. Виглядає як професійний письменницький прийом. Але, боюсь, кілька янголів навіть укупі із символічною рибиною, погризеною зсередини бджолами, справи не виправлять. Чоловік — суто символічно — це активне начало, яке ставить перед собою мету й досягає її. В цього чоловіка мета (як це по східному) тотожна засобам: чималий шмат книги присвячений історії про те, як герої продають горілку, аби купити її ще більше. Нечоловіча, віктимна поведінка у спілкуванні з правоохоронними органами. Нечоловіча, споживацька поведінка у спілкуванні з жінками. Власне, жінок тут майже немає. Є обкурена дівчинка-Маруся, донька грошовитого батька. В неї завжди можна отримати нічліг, трохи сексу й грошей. Є золотозуба продавщиця гастроному. Є тітки в різнокольоровій білизні. Така неестетичність серйозно дратує героїв. Однак ці жінки чомусь не дуже переймаються через нелюбов до них п'яних хлопчаків, з поганим запахом з рота, плямами від блювоти на одязі, зате з витонченим смаком і високими вимогами до протилежної статі. Ця вимогливість до жінок, — можливо, єдина ознака їхньої мужності. Дефіцит маскулінних рис набирає особливого значення, зважаючи на поодинокі соціальні медитації автора, присвячені роздумам над не зовсім щасливою, хоча й не найгіршою долею рідної країни. В деяких дослідженнях, виконаних за допомогою методики постколоніального аналізу звертається увага на ототожнення колонізованої нації з жінкою: вона слабка, вона підкоряється, її ґвалтує завойовник. Відтак свідомість чоловіка-представника цієї нації також набуває фемінних рис. Якщо він хоче зайняти чоловічу позицію, то повинен стати на бік метрополії-колонізатора.

24. «Депеш Мод» с.Жадана: хронотоп міста.

Урбаністичні пейзажі метро, “прохолодного кишечника підземки”, площ, вуличок, парків, дворів та квартир багатоповерхівок, підвалів спальних районів, вокзалів, барів, кав’ярень, стадіонів, коридорів гуртожитків – провідні живі й промовисті міські топоси, які змальовують формування ціннісної системи 19-тирічної особистості на розпутті розхристаних моральних принципів, у яких „понятія” поєднуються з елементами світових філософських систем і прагнення протиставити себе соціумові. Зображення міста в романі має кілька особливих моментів: це гра масштабом, місто зіставляється з пустотою та самотністю в натовпі. Урубано-міський концепт включає в себе певну чисельність міських топосів, залежних від архітектоніки великого міста. Місто – буденне життя – пустота та самотність вишиковуються в семантичний ряд, що будує образ антиміста, позбавленого сенсу життя. Авторська триада місто – свобода – самотність у натовпі окреслюється у філософію душі персонажів роману: вони вільні від роботи, освіти, справжнього кохання, родинних обов’язків, батьківського й будь-якого авторитету. Ця вільна нудьга і призводить до „відвертого сатанізму” і „зізнання оповідача, що він вірить у сатану, сягає депресивного ліризму й трагікомічного драйву” .Модифікації великого міста за масштабом у романі представляє суто постмодерні авторські утворення в дусі фрагментації: самотність, гендерні стосунки, самовираження в соціумі, викривлення простору та накладання часу, гра масштабом відіграють вагому структуруючу роль, оскільки сюжетного чи композиційного центру в них немає. Це свого роду автобіографічна книга письменника. За формою – соціально-філософська алкогольно-наркотична подорож, галюціногенні мемуари, щоденникові записи, чтиво

„не для нервових і не для „правильних”, в одному з інтерв’ю, що передували появі роману, Сергій Жадан сам описав текст як „таке собі нон-фікшн”. Отже, урбаністичний концепт в романі Сергія Жадана є своєрідним переосмисленням епохи формування молоді 90-х років ХХ

століття в харківському інваріанті. Топос міста з домінантою України змальовує урбаністичний засіб життя молодої особистості на зламі