Коефіцієнтний аналіз витрат банку

Показник	01.07.2002		01.10.2002		Відхилення		Темп зростання, %
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
1. Активи банку, А	422,5	100	400,2	100	–22,3	*	94,7
У тому числі дохідні активи, А^д	303	71,7	306,2	76,5	3,2	4,8	101,7
2. Разом витрат, В	146,5	100	170,5	100	24	*	116,4
У тому числі:
операційні витрати	130	88,7	145	85	15	–3,7	111,5
неопераційні витрати	16,5	11,3	25,5	15	9,0	3,7	154,5
3. Коефіцієнт витрат Кв(А) на 1 грн активів	0,347	*	0,426	*	0,079	*	122,7
4. Коефіцієнт витрат Кв(А^д) на 1 грн дохідних активів	0,483	*	0,557	*	0,074	*	115,3
5. Коефіцієнт операційних витрат на 1 грн дохідних активів	0,429	*	0,474	*	0,045	*	110,5
6. Коефіцієнт неопера­ційних витрат на 1 грн дохідних активів	0,054	*	0,083	*	0,029	*	153,7

За результатами розрахунків, наведеними у табл. 10.19, найбільше значення має коефіцієнт витрат на 1 грн дохідних активів К_в(А^д), величина якого зросла з 0,483 до 0,557 за період. Тобто витрати на 1 грн дохідних активів банку збільшилися на 7,4 коп., що є негативним явищем, особливо тому, що темп приросту коефіцієнта К_в(А^д) становить 15,3 % та випереджає темп приросту дохідності активів К_д(А^д), який становить 13,5 %.

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, оцінюємо вплив таких факторів на коефіцієнт витратності дохідних активів:

• величини операційних та неопераційних витрат відповідно F(1) та F(2);

• величини дохідних активів F(3).

Для факторного аналізу використовується така модель:

К_в(А^д) = В : А^д = (В_оп + В_ноп) : А^д = = В_оп : А^д + В_ноп : А^д = К_оп(А^д) + К_ноп(А^д).

Визначимо два скориговані коефіцієнти:

К₁ = (В_оп1 + В_ноп0) : А^д₀ = (145 + 16,5) : 303 = 0,533;

К₂ = (В_оп1 + В_ноп1) : А^д₀ = (145 + 25,5) : 303 = 0,563.

Вплив першого фактора — величини операційних витрат — визначається за формулою:

F(1) = К₁ – К_в(А^д)₀ = 0,533 – 0,483 = 0,05.

Отже, збільшення величини операційних витрат на 15 тис. грн призвело до підвищення коефіцієнта на 0,05.

Вплив другого фактора — величини неопераційних витрат — визначається так:

F(2) = К₂ – К₁ = 0,563 – 0,533 = 0,03.

Вплив третього фактора — величини дохідних активів — визначимо за формулою:

F(3) = К_в(А^д)₁ – К₂ = 0,557 – 0,563 = – 0,006.

Незначне збільшення дохідних активів на 3,2 тис. грн за період дало змогу знизити значення коефіцієнта К_в(А^д) на 0,006. Це — єдиний фактор, який має позитивний вплив на коефіцієнт, що аналізується.

Загалом сукупний вплив трьох факторів на коефіцієнт витрат на 1 грн дохідних активів буде таким:

F(К_в) = F(1) + F(2) + F(3) = 0,05 + 0,03 – 0,006 = 0,074.

Результати аналізу даних табл. 10.19 свідчать, що зміна якісного складу витрат призвела до значного підвищення коефіцієнта К_в(А^д), тобто вплинула негативно, а зміна величини дохідних активів дала змогу знизити значення відповідного коефіцієнта, хоч і недуже.

За аналогічною методикою здійснюється коефіцієнтний аналіз витрат, якщо виділити їх складові в такий спосіб:

• процентні та комісійні витрати, які належать до основної банківської діяльності;

• загальноадміністративні витрати та витрати на персонал, які забезпечують функціонування банку;

• витрати на покриття банківських ризиків.

Для оцінки рівня витрат важливо дослідити динаміку коефіцієнта, який характеризує співвідношення процентного і непроцентного чистого доходу, що розраховується за формулою:

К = (Д_н – В_н) : М_п,

де Д_н — непроцентні доходи;

В_н — непроцентні витрати;

М_п — процентна маржа банку.

Значення розрахованого коефіцієнта необхідно порівняти зі світовими стандартами (48—67 %).

Мінімальна процентна маржа банку (яка дає можливість покрити необхідні витрати, але не приносить прибутку) розраховується за допомогою показника фінансової стійкості банку.

Для його визначення використовують такі дані:

• сукупний дохід Д_с — сума доходів банку, отриманих за результатами операційної діяльності та за операціями з цінними паперами, доходів від неопераційної діяльності та інших доходів;

• умовно-змінні витрати В_у.з — витрати, що зростають або зменшуються пропорційно до обсягів активних та пасивних операцій банку;

• умовно-постійні витрати В_у.п — витрати, що прямо не залежать від обсягів активних та пасивних операцій банку;

• проміжний дохід Д_пр — розрахунковий дохід, що залишається у розпорядженні банку після покриття умовно-змінних витрат;

• коефіцієнт прибутку К_приб — відносний показник проміжного доходу;

• беззбитковий дохід Д_б.зб — дохід, за якого банк не має збит­ків, або сукупний дохід достатній після покриття умовно-змінних витрат для покриття умовно-постійних витрат (прибуток банку дорівнює 0);

• рівень фінансової стійкості (точка беззбитковості) Р_ф.ст — рівень зниження сукупного доходу, який може витримати банк без загрози його фінансовому стану (межа фінансової безпеки).

Для розрахунку фінансової стійкості банку використовують такі формули:

Д_пр = Д_с – В_у.з;

К_приб = Д_пр : Д_с = (Д_с – В_у.з) : Д_с;

Д_{б. зб} = В_у.п. : К_приб = В_у.п : [(Д_с – В_у.з) : Д_с];

Р_ф.ст = (Д_с – Д_б.зб) : Д_с = 1 – Д_б.зб : Д_с.

Таким чином, всебічний аналіз витрат банку дає змогу знаходити резерви підвищення прибутковості банківської діяльності й оцінювати ефективність їх використання.

1 Ковбасюк М. Р. Економічний аналіз банків і підприємств. — К.: Скарби, 2001. — С. 167.