Висновки

Таким чином, призначення покарання як один із центральних інститутів кримінального права є важливим інструментом у руках держави для охорони найбільш значущих суспільних відносин. Вона є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності і водночас покликано забезпечувати поведінку людей відповідно до вимог закону.

Призначення покарання повинно бути відповідним тяжкості вчиненого злочину справедливим і достатнім для виправлення засудженого. Тільки таке покарання сприймається винним та іншими особами як кінцевий і дійсно заслужений результат його злученого діяння.

Для забезпечення законності при призначенні покарання застосовуються наступні принципи: законності покарання; визначеності покарання в судовому вироку і обґрунтованості й обов'язковості мотивування покарання у вироку, гуманності покарання; індивідуальної і справедливості покарання. Ці принципи знаходять своє закріплення в нормах КК, що регулюють призначення покарання, і насамперед у статтях 65-69.

В залежності від того чи закінчений він у співучасті, враховуючи сукупність злочинів і вироків та інше є особливості призначення покарання.

Констатуючи санкції статей КК, законодавець намагається надати суду максимальні можливості для індивідуалізації покарання.

Законною підставою призначення покарання є рішення суду про визнання особи винною у вчиненні злочину.

Суд признаючи покарання за кожний із злочинів, керується загальними засобами, призначення покарання (ст.65), а також враховує обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, зазначені в статтях 66 і 67. Такий підхід до призначення покарання дає можливість індивідуалізувати його щодо кожного злочину з одночасним урахуванням того, що особою вчинено не один, а два чи не більше злочинів.

1 У літературі автори називають їх по-різному: положення, вимоги, правила, критерії і т. п.

2 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (п. 8).

3 Див.: Кримінальне право України. Загальна частина. - К., 1998.- С 378.

4 Див.: Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву - К., 1980.-С. 109.

5 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (п. 2)

6 Там само.

7 Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.-К., 1980.-С. 100.

8 Кримінальне право України. Загальна частина.- К., 1998.- С 380.

9 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 (п. 25).

10 Більш детально про невідбуту частину покарання за попереднім вироком див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 (п. 26).