1.Функції політології та її роль у житті суспільства.

Функції:

пізнавальна (дає можливість розгадати пол. ситуації, робити аналіз різних пол. ситуацій та на основі їх робити прогноз у розвитку пол. життя; розробка основних концепту­альних ідей, що пояснюють характер розвитку суспільства на його різних етапах);

прогнозування (спрямованість політології на передбачення шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки);

світоглядна (за її допомогою стверджуються цінності, ідеали, норми цивілізованої політичної поведінки, політичної культури);

виховна (у цивілізованих країнах підготовку людей до виконання відповідальних обов'язків громадянина зо­середжено в руках політичних партій, церкви, школи, молодіжних ор­ганізацій тощо. В Україні, як і в інших країнах СНД, політичне виховання людини здійснюється школою, засобами масової інформації, а у вищих навчальних закладах цю місію покладено на систему суспільних наук, і пе­редусім — на політологію);

методологічна (полягає у тому, щоб озброїти людину ефективними засобами пізнання політичної реальності). Тобто політологія допомагає розвитку світогляду гром-н, розвитку тих чи інших пол. сил, надає можливість пізнати на практиці мех-ми та правила пол. гри в сусп.

2.Держава в політичній системі суспільства.

Держава - це публічна влада, яка поширює свою дію на суспільство. Вона

володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території,

має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої

політики, виняткове право видавати закони та правила, які є

обов'язковими для всіх громадян, право на збирання податків, мита тощо.

Положення держави як центра, ядра політичної системи суспільства

зумовлюється тим, що тільки вона:

виступає офіційним представником усього населення держави;

є уособленням суверенітету народу (нації), реалізує його права на

самовизначення;зобов'язана забезпечити і захистити основні права людини, всіх і

кожного, хто знаходиться на її території;бере на себе обов'язок задовольнити загально соціальні потреби;встановлює формально обов'язкові для всіх загальні правила поведінки -

юридичні норми;володіє суверенною владою, тобто владою верховною і самостійною,

формально незалежною від будь-якої організації або особи.

3.Яка структура президенської влади в Україні.

Україна є президентсько-парламентською республікою. ... Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, ... Серед них — затвердження загальної структури і визначення функцій Збройних ...

Білет № 4

1.Політична думка Стародавнього Сходу( Китай, Греція)

— Давньокитайські мислителі першими в історії політичної думки почали відходити від міфічного світорозуміння до раціональних політичних доктрин на земній людській основі.

— Батько давньокитайської політичної думки Чхоу-гуна (XI—X ст. до Христа) стверджував, що мандат володаря Небо надає тому, хто втілює у своїй особі найбільшу кількість «де» (чеснот, благодаті, справедливості).

— У І тисячолітті до Христа в Китаї сформувались такі течії політичної думки:

1) конфуціанство (Конфуцій, базуючись на моральних засадах, розробив концепцію правильного державного правління); 2)моїзм (Мо-цзи обгрунтував концепцію формування держави через укладення суспільного договору; сформулював ідеї щодо необхідності жорстокої адміністративної структури в суспільному організмі);

3) легізм (Шан-Ян твердить, що держава— найвища мета діяльності людини, а закон — найефективніший засіб досягнення цієї мети);

4) даосизм (Лао-цзи переконував, що держава, суспільство і людина як природні частки Дао і Космосу підпорядковуються законам вічності. Тому головний метод державного управління — «мудрість простоти» — створення правителем умов для природного розвитку суспільства без штучного підштовхування процесів державою

Політичні вчення Стародавньої Греції і Стародавнього Риму

— Поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми та виділення їх у відносно самостійний розділ філософії

— Аналіз будови полісів, типологія політичної влади

— Розробка концепцій ідеальної форми державного правління

Етапи Стародавньогрецької політичної думки

3 часів синойкізму (творення полісів на півдні Балкан у XIII—VII ст. до н. є.) уся тародавньогрецька політи-ко-правова думка розвивалась як ідеологія вільних громадян.

I. Етап античної міфічної перед політології.

II. Етап формування філософського підходу до політичних процесів (творчість семи мудреців з кінця VII до початку VI ст. — Піфагора, Гсракліта, Дсмокріта та ін.).

III. Етап раціоналістичної інтерпретації політологічного розвитку софістами, за-початкування світської теорії політики, переміщення людини в центр політичного життя.

IV. Етап логіко-понятійного аналізу політичних інститутів та процесів, створення наукових основ політичної філософії (Сократ, Платон).

V. Етап Формування політичної юриспруденції, початок емпірико-теоретичного підходу до вивчення політичних проблем (Арістотель).

VI. Розвиток політичної етики (після Арістотеля — Епікур, Зенон), започатку-вання політичної історії (Полібій, III—II ст. до н. є.)