2) Постійна чисельність робочої сили; варіювання матеріального запасу, допускається дефіцит.

Таблиця 2.4 - Загальні витрати за другою стратегією

Показники	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Сума
Початковий запас	100	0	-273	-583	-1448	-1976	-4180
Число робочих днів	21	20	21	21	20	21	124
Загальний фонд робочого часу	3696	3520	3696	3696	3520	3696	21824
Фактичний обсяг виробництва	411	391	411	411	391	411	2426
Прогнозова-ний попит	511	664	1021	1276	919	715	5106
Запас на кінець місяця	0	-273	-583	-1448	-1976	-2280	-6560
Вартість дефіциту	-	95550	204050	506800	691600	798000	2296000
Надлишок продукції	-	-	-	-	-	-	-
Витрати на зберігання запасів	-	-	-	-	-	-	-
Фонд оплати праці	51744	49280	51744	51744	49280	51744	305536
Витрати на матеріали	160290	152490	160290	160290	152490	160290	946140
							3547676

Початковий запас для січня становить 100 од., для інших місяців він дорівнює запасу на кінець попереднього місяця.

Загальний фонд робочого часу визначається як добуток кількості робочих днів у місяці на 8 год. на 15 працівників.

Фактичний обсяг виробництва дорівнює відношенню загального фонду робочого часу до 9 год. (трудомісткість).

Запас на кінець місяця дорівнює сумі початкового запасу і фактичного обсягу виробництва мінус прогнозований попит.

Вартість дефіциту визначається як кількість виробів, яких не вистачає на кінець місяця, помножена на граничну вартість дефіциту (350 грн.).

Надлишок продукції дорівнює кількості виробів, які залишилися на кінець місяця.

Витрати на зберігання запасів дорівнюють надлишку продукції, помноженому на 5,50 грн. (витрати на зберігання запасів відповідно до умови завдання).

Фонд оплати праці дорівнює добутку загального фонду робочого часу на 14 грн. (оплата праці за 8-годинний робочий день).

Загальні витрати за даною стратегією становлять 3547676 грн.

3) Постійна чисельність робітників; використання субпідряду.

Виробнича програма дорівнює виробничій потребі за винятком січня, де вона дорівнює 511 – 100 = 411 од.

Загальний фонд робочого часу і фактичний обсяг випуску дорівнюють даним розрахованим у попередній стратегії.

Кількість виробів, виготовлених субпідрядом, дорівнює різниці між виробничою потребою та фактичним обсягом випуску.

Вартість субпідряду дорівнює кількості виробів, виготовлених субпідрядом, помноженій на граничну вартість субпідряду (650 грн.).

Загальні витрати за даною стратегією становлять 2928676 грн.

Таблиця 9.13 - Загальні витрати за третьою стратегією

Показники	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Сума
Виробнича потреба	411	664	1021	1276	919	715	5006
Число робочих днів	21	20	21	21	20	21	124
Загальний фонд робочого часу	3696	3520	3696	3696	3520	3696	21824
Фактичний обсяг виробництва	411	391	411	411	391	411	2426
Кількість виробів виготовлених субпідрядом	-	273	610	865	528	304	2580
Вартість субпідряду	-	177450	396500	562250	343200	197600	1667000
Фонд оплати праці	51744	49280	51744	51744	49280	51744	305536
Витрати на матеріали	160290	152490	160290	160290	152490	160290	946140
							2928676

Таким чином, найменші витрати спостерігаються при використанні першої стратегії, коли виробництво точно співпадає з попитом та можливе варіювання чисельності працівників, і становлять 2592386 грн., а найбільші при використанні другої стратегії (при постійній чисельності робітників; варіюванні матеріального запасу, допускається дефіцит) – відповідно 3547676 грн.

Завдання 3

Розрахунок виробничої потужності для виробництва партії насосів використовують взаємозамінне обладнання. Кількість обладнання наведена в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 - Кількість обладнання, шт.

Найменування обладнання	Кількість обладнання, шт.
Верстат 1	6
Верстат 2	8
Верстат 3	5
Верстат 4	8

Трудомісткість обробки деталей насоса на обладнанні розраховується у відсотках від трудомісткості випуску одного виробу , а саме:

• верстат 1 – 20%; ● верстат 3 – 35%;

• верстат 2 – 25%; ● верстат 4 – 20%.

Коефіцієнт використання обладнання:

• верстат 1 – 1,1; ● верстат 3 – 1,25;

• верстат 2 – 1,15; ● верстат 4 – 1,05.

Розв’язання

Визначимо трудомісткість обробки деталей насоса на обладнанні та занесемо дані до таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Трудомісткість обробки групами верстатів

Найменування обладнання	Кількість обладнання, шт.	Трудомісткість обробки, хв.	Коеф. використання обладнання
Верстат 1	6	108	1,1
Верстат 2	8	135	1,15
Верстат 3	5	189	1,25
Верстат 4	8	108	1,05

насос – 9

1) 60 * 9 * 0,2 = 108; 3) 60 * 9 * 0,35 = 189;

2) 60 * 9 * 0,25 = 135; 4) 60 * 9 * 0,20 = 108.

Виробничу потужність кожного верстата розраховуємо за формулою:

М_j = ,

де F_д – дійсний фонд часу роботи одиниці обладнання, год. (4015 год.);

С_j – кількість одиниць обладнання в групі j, шт.;

t_пр – прогресивна трудомісткість обробки одного комплекту деталей на обладнанні j, хв.

М₁ = (4015 * 6 * 60 * 1,1) / 108 = 14721,67;

М₂ = (4015 * 8 * 60 * 1,15) / 135 = 16416,87;

М₃ = (4015 * 5 * 60 * 1,25) / 189 = 7966,27;

М₄ = (4015 * 8 * 60 * 1,05) / 108 = 18736,67.

Далі необхідно визначити виробничу потужність ділянки і розробити заходи з ліквідації вузьких місць. Виробнича потужність ділянки встановлюється за величиною потужності ведучої групи обладнання з врахуванням можливості ліквідації вузьких місць. Як ведучу групу обладнання візьмемо верстати 1 з потужністю М_уч = 14721,67.

Малюнок 3.1.

Діаграма виробничої потужності обладнання ділянки наведена на рис. 3.1.

Верстат 3, виробнича потужність якого не відповідає потужності ділянки, є вузьким місцем. Розрахунок виробничої потужності не може бути завершеним, поки не розроблені заходи з ліквідації вузьких місць.

При М_уч = 12618,57 на верстатах 3 можна обробити деталі верстатів 4 з сумарною трудомісткістю одного комплекту t_плВ2.

t_плВ3 = = = 102 хв.

Таким чином, деталі комплекту, які підлягають обробці, з сумарною трудомісткістю t_пер повинні бути передані на верстати 3:

t_пер = t_пл - t_плВ3 = 189 – 102 = 87 хв.

Відповідно беремо t_плВ4 = 108 + 87 = 195 хв.

Визначаємо завантаження обладнання при випуску 14721,67 комплектів деталей.

Коефіцієнт завантаження обладнання К_зj визначається шляхом співставлення трудомісткості програми з наявним фондом часу за формулою:

К_зj = ,

де М_уч – виробнича потужність даної ділянки.

Результати розрахунків занесемо до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Розрахунок завантаження обладнання

Найменування обладнання	Кількість обладнання, шт.	Скоригована норма часу на комплект, хв.		Fд * Сj	Коефіцієнт завантаження обладнання
Верстат 1	6	108	24090	24090	1,0
Верстат 2	8	135	28803	32120	0,9
Верстат 3	5	102	20021	20075	1,0
Верстат 4	8	195	45567	32120	1,42
Всього	27	540	118481	108405	1,08

Таким чином, як видно з таблиці коефіцієнт завантаження обладнання Кз≤1 (1,08 ≤ 1), що показує відсутність на виробництві вузьких місць, а отже і більш ефективне використання обладнання на підприємстві.

Список використаної літератури.

1. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник.- Київ: ЦУЛ, 2003. - 532 с.

2. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. – СПб: Питер, 2000.-320 с.

3. Деордица Ю.С., Нефедов Ю.М. Исследование операций в планировании и управлений. - К.: Вища пік., 1991. - 270 с.

4. Козловський В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционньїй менеджмент: Учебник. - СПб.: Специальная литература, 1998. - 365 с.

5. Курочкин А.С. Операционный менеджмент: Учеб. пособие. -К.: МАУП, 2000. -144 с.

6. Соснін О.С., Казарцев В.В. Виробничий і операційний менеджмент: Навч. посібник. -К: Вид-во Європ. Ун- ту, 2002. – 147с.

7. Яременко О. Операционный менеджмент - Xарьков: Фолио, 2002. - 231с

32