19.Система трудового та економічного виховання учнів у сучасні школі. Зміст сучасної профорієнтаційної роботи в школі...

Трудове виховання — процес залучення школярів до різноманітний педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.Завдання трудового виховання: а) психологічна підготовка особистості до. праці (прагнення і бажання сумлінно і відповідально працювати, усвідомленні соціальної значущості праці як необхідного обов'язку і духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці і поваги до людей пращ творче ставлення до праці); б) практична підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, виховання основ трудової культури); в) підготовка до свідомого вибору професії.

Вимоги до трудової діяльності учнів; а) суспільна спрямованість праця школярів; б) ініціатива і творчість дітей в організації праці; в) колективний характер праці; г) різноманітність видів праці; ґ) стимулювання праці учнів д) дотримання правил техніки безпеки; є) змагальність; ж) плановість і систематичність.

Система трудового виховання учнів включає такі елементи:

а) навчальна праця як перший серйозний і важливий обов'язок учнів пере/ суспільством; б) реалізація принципу політехнізму у викладанні основ науки в) трудове навчання; г) учнівські кооперативи; ґ) позакласна робота з трудового виховання школярів; д) літні трудові об'єднання учнів; є) праця в сім'ї.

Важлива складова системи трудового виховання —трудове навчання, ще здійснюється від першого класу до закінчення школи, його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

З кожного профілю трудового навчання учні одержують загально трудову, загально виробничу, загально технічну й спеціальну підготовку.

Загальнотрудова підготовка передбачає оволодіння єдиними для всіх Я профілів знаннями, уміннями і навичками з планування, організації самоконтролю своєї праці.

Загальновиробнича підготовка дає відомості про науково-технічний ^ь прогрес, основні галузі виробництва, основи економіки і організації праці, охорону природи і оточуючого середовища,

Загальнотехнічна підготовка будується з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний учнями профіль трудової підготовки.

Спеціальна підготовка передбачає формування початкових вмінь і навичок І праці з обраної спеціальності.

Професійна орієнтація — система організації та проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови правильного вибору професій, формувань в них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також: свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

Вибір професії — один з головних життєвих виборів, який здійснює людина в юному віці. Він має велике значення як для самої людини, так і для суспільства. Вибір професії — це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Робота — головний зміст людського життя. Від вибору професії до душі у великій мірі залежить задоволення людини своєю долею, її щастя.

Профорієнтаційна робота в школі має враховувати тенденції розвитку нашого суспільства: тенденція переважаючого зростання зайнятості у невиробничій сфері; перехід від менш до більш престижних, цікавих і добре оплачуваних професій.

Завданням профорієнтаційної роботи з учнями є підготовка їх до свідомого вибору професії. Він можливий за таких умов: знання учнем якомога більше професій, їх особливості; вміння порівняти свої можливості з вимогами професії до її носія; врахування потреб суспільства в тій чи іншій професії.

Змістом профорієнтаційної роботи є: Змістом профорієнтаційної роботи є: а) розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію; б) місце обраної ним професії серед інших професій даної галузі; в) перспективи вдосконалення своєї професії і професійного зростання; г) умови роботи з обраної професії; ґ) обсяг знана умінь і навичок, яких вимагає обрана професія.

Етапи профорієнтаційної роботи: професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

Професійна інформація є психолого-педагогічною системою формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивний і об'єктивним умовам здійснення особистістю вільного і свідомого професійного самовизначення.

Професійна діагностика — це система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.

Професійна консультація — це надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованої допомоги щодо найбільш оптимальних для неї напрямків і засобів професійного самовизначень.

Професійний відбір — це система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у визначенні і доборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки його загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування.

Професійна адаптація здійснюється тоді, коли учень вже обрав собі професію і перебуває на стадії її засвоєння.

Методика профорієнтаційної роботи: а) у процесі вивчення предметів трудового циклу та інших навчальних дисциплін; б) під час позакласної виховної роботи і в сім'ї.

Під час орієнтації учнів на конкретну професію можливі такі помилки; а) поділ професій на "престижні" і "непрестижні"; б) ототожнення навчального предмета з професією; в) перенесення ставлення до людини-представника тої чи іншої професії на саму професію; г) вибір професії під чиїмось впливом; ґ) застарілі уявлення про характер праці в сфері матеріального виробництва

Економічне виховання — це організована педагогічна діяльність, спря­мована на формування економічної свідомості учнів.

Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника в активного творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мислення — здатність осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.

Економічна культура передбачає формування у школярів певних моральних і ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності, суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Завдання економічного виховання: а) ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, перебудовою структури виробництва, підвищенням його ефективності, вдосконаленням виробничих відносин, системою управління і методами управління; б) формування здатності до економічного мислення, творчого пошуку підвищення продуктивності праці, вміння швидко оволодівати новими формами і методами праці; в) виховання почуття і рис господаря, що працює з віддачею, бережливо ставиться до результатів праці; г) виховання здорових матеріальних потреб, уміння розпоряджатися зарплатою.

Зміст економічного виховання має розкривати такі ідеї: а) економіка розвивається на базі сучасної науки і техніки. Вона має бути рентабельною І ефективною; б) учасник економічної сфери життя має осмислювати свою діяльність у масштабах конкретного виробництва, бути не просто виконавцем, А діловим раціоналізатором, працювати творчо; в) працівник виробництва сумлінно ставиться до праці, дотримується трудової, технологічної, планової дисципліни; г) на виробництві дотримуються наукової організації праці, яка визначає розстановку сил, задає певний режим і ритм роботи, забезпечує і технологічну послідовність операцій і якість кінцевого результату; ґ) продукт Праці, який не відповідає естетичним смакам споживача, не користується попитом, завдає шкоди виробництву і економіці; д) кожен працівник прагне вносити зміни в свою виробничу діяльність, планує підвищення своєї кваліфікації.

У ході економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби. Потреба — це необхідність у чомусь. Потреба задовольняється, головним чином, завдяки трудовій діяльності, в ході якої створюються предмети, необхідні людині. Потреби поділяються на матеріальні і духовні. Потреби мають тенденцію зростати. Задоволення потреб вимагає від особистості високої активності. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не придушували її духовність. Духовність — це специфічна людська риса. Вона виявляється у багатстві духовного світу особи, її ерудиції, розвинутих інтелектуальних і емоційних запитах, моральності. Вона передбачає оволодіння духовними цінностями — витворами людського духу. Втрата духовності рівнозначна втраті моральності.

Розрізняють потреби реальні й ілюзорні. Перші можуть бути задоволені інші є наслідком неадекватного відображення в думках людей їх прагнень. Великої соціальної шкоди завдають спотворені (гіпертрофовані) потреби, окремої особи чи соціальної групи (наркотики, алкоголь і т.п.).

Методика економічного виховання: воно здійснюється, передусім, в процесі вивчення основ наук. Особливе місце при цьому належить таким предметам, як основи економічних знань, економічна географія, трудовеїі навчання. На уроках математики учні розв'язують задачі економічного змісту. Уроки фізики, біології, хімії демонструють використання у виробництві досягнень науки і техніки.

Економічне виховання класний керівник здійснює такими шляхами: залучення дітей до праці з самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; обговорення газетних та журнальних статей на економічну тематику; виробничі екскурсії, зустрічі; І з працівниками підприємств; залучення учнів до економічних стосунків у школі і