13. Основні світові центри інтеграційних процесів

Економічна інтеграція — це комплексний процес добровільної взаємодії, зближення і переплетіння національних економік суверенних країн.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Західній Європі, набули найдовершеніших форм. Європейський ЕкономічнийСоюз(входить16країн,заснований1957р.) є найбільш розвинутим інтеграційним угрупуванням світу, на яке припадає 23% світового виробництва і 40% світової торгівлі.

Фактори створення ЄС:

1.Просторова близькість країн.

2.Обмеженість ресурсів.

3.Розвиток транспортних мереж.

4.Взаємопроникнення капіталу.

5.Протистояння конкурнтному засиллю з боку економік США і Японії.

6.Політичне протистояння США і особливо соціалістичному табору.

У рамках ЄС повинні бути введені єдині: громадянський паспорт, валюта, система стандартів, система комунікацій та транспорту, спільна митна система та податки.

Головна особливість існування і функціонування ЄС полягає в тому,що його органи (Рада Міністрів, Європарламент, Суд ЄС, Європейський інвестиційний банк, КомісіяЄС) наділені повноваженнями на прийняття, з ряду питань, ухвал, які мають безпосередню обов”язкову силу для країн-учасниць.

Другою за часом існування та за результатами діяльності є Європейська асоціація вільної торгівлі(ЄАВТ), створеної в 1960році 6 країнами з метою полегшення і розширення торгівлі між своїми членами. Діяльність ЄАВТ відрізняється від ЄС такими характерними рисами:

-суверенні права країн-учасниць і відсутність наднаціональних інституцій.

-вільна зовнішньоекономічна політика з третіми країнами, тобто не існує єдиного митного тарифу.

-режим вільного безмитного обігу діє лише для промислових товарів.

-відсутність устремлінь до утворення економічного союзу, або ще більшої інтеграції.

У Центральній та Східній Європі зародилися і інші інтеграційні угрупування: Чорноморське екномічне співробітництво, Союз Балтійських держав, СНД, Дунайсько-Адріатичне угрупування, Карпатський Єврорегіон.

Економічна інтеграція у Північній Америці.

Один з найбільших і найбагатших об”єднаних ринків склався у Північній Америці після об”єднання національних ринків США, Канади та Мексики – Північноамериканська зона вільної торгівлі(НАФТА) підписана в 1989році, а в 1994році перетворилась в союз трьох держав. Створена для заохочення збільшення торгівлі і інвестицій між партнерами по НАФТА, Угода містить грандіозний план знищення тарифів і скорочення нетарифних бар'єрів поряд з докладними положеннями по веденню бізнесу в зоні вільної торгівлі де записані правила, що стосуються інвестицій, послуг, інтелектуальної власності,конкуренції і пересування ділових людей через кордони.

Однак, що більш важливо, НАФТА і його попередник, Канадсько-американська Угода про вільну торгівлю (FTA) стимулювали значний прогрес у продуктивності і спеціалізації в економіці країн-учасниць. НАФТА володіє чіткою організаційною структурою. Центральним інститутом НАФТА є Комісія з вільної торгівлі, у яку входять представники на рівні міністрів торгівлі від трьох країн-учасниць. Комісія спостерігає за здійсненням і подальшою розробкою Угоди і допомагає вирішувати суперечки, що виникають при інтерпретації Угоди. Вона також спостерігає за роботою більш ніж 30 комітетів і робітників груп НАФТА.

В даний час велика частина торгівлі, здійснюваної в Північної Америці, відбувається відповідно до чітких і сталих нормам НАФТА і Всесвітньої організації торгівлі (ВТО). Уже починаючи з 1995 року почалися розмови про приєднання Чилі до НАФТА.

Вигода від інтеграції для:

США – забезпечення глобальної конкурентоспроможності за рахунок об”єднання природних ресурсів Канади і дешевої робочої сили Мексики.

Канада – необхідність участі в глобальній інтеграції, розширення доступу канадських товарів на мексиканський ринок та ринки ккраїн Латинської Америки.

Мексика – величезний приплив капіталів США та Канади, створення нових підприємств, підвищення зайнятості та технологічного рівня виробництва.

Інтеграційні формуваня Латинської Америки.

Найбільшим за економічними показниками та за територіаним охопленням є угрупування – Латиноамериканська асоціація інтеграції(ЛААІ), створеної в 1980році, входить 11 країн і метою створення є сприяння розвитку регіонального економічного співробітництва та торгівлі з іншими країнами, підготування грунту для створення латиноамериканського спільного ринку.

Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну(КАРИКОМ), створений в 1973році(Багамські острови, Гренада, Ямайка, Тринідад) – це по суті митний союз, де проводиться вільне переміщення товарів ікапіталу, вироблення єдиних тарифів, гармонізація інвестиційних стимулів, координація фінансової та торговельної політики.

Інтеграційні процеси Азії та Африки.

Північна і Середня Азія раніше була в складі СРСР, а тепер всі ці країни увійшли в СНД. Порівняно давно, з 1967року, в Азії існує – Асоціація країн Південно-Східної Азії(АСЕАН), яка створена з метою налагодження взаємних економічних, соціальних і культурних зв”язків, координації економічного розвитку країн-учасниць(Індонезія, Малайзія, Сингапур, Тайланд, Філіпіни, Бруней). Помітний вплив на країни АСЕАН має Японія, яка закуповує тут сировину для виробництва, експортує сюда готову продукцію.

У 1985році було створено Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії(СААРК): Індія, Бангладеш, Непал.., лідером якого є Індія, а головною особливістю цього регіону є багатство ще не вичерпаних природних ресурсів.

Найбільшим з африканських інтеграційних груп є Економічне співтовариство держав Західної Африки(ЕКОВАС) 1975рік, зусилля якого направлене на створення митного союзу. Існують ще інші інтеграційні угрупування в Африці, але вони менш розвинуті: Південноафриканськка конференція з координації розвитку(САДКК 1967рік), Центральноафриканський економічний союз. Голвною проблемою інтеграції африканських країн є їх бідність.

. 14. Інтеграційні процеси в країнах Північної та Південної Америки

Одним з найбільших економічних угруповань світу є Північноамериканський ринок, який утворюють США, Канада та Мексика (понад 360 млн. споживачів у межах Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА)). На державному рівні американо-канадська Угода про вільну торгівлю була укладена в 1988 р., а в 1992 р. до неї приєдналась Мексика. Угода про вільну торгівлю передбачає: поступову ліквідацію тарифних і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі; полегшення умов взаємних капіталовкладень; порядок врегулювання торгових конфліктів між її учасниками. Повноцінний Північно-американський спільний ринок, за планами організаторів НАФТА, може бути створений до 2010 р.

Сьогодні існують декілька великих регіон. угрупувань:

· Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ), в її рамках утворені: Андьска група, Лаплатська група, Амазонський пакт

· Карибське співтовариство (КАРИКОМ), раніше Кар. асоціація вільної торгівлі

· Центрально-американський спільний ринок

· Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС)

· МЕРКОСУР (інтеграція країн південного конуса)

Серед всіх угрупувань можна виділити 4 групи:

· класичні торгові союзи (ЗВТ), наприклад, КАРИКОМ;

· багатонаціональні промислово-координаційні і консультаційні організації (основна увага приділяється: виробнича інтеграція, розробка спільних скоординованих планів розвитку енергетики, нафтовидобувній промисловості, станкобудування; приклад - ЛАЕС;

· об'єднання, які спільними зусиллями розробляють окремі проекти, наприклад Лаплатська група, що займається питаннями ек-ки і екології басейну рік Ла-Плата, переходить до комплексних програм;

Активно розвивається прикордонна інтеграція, як в АТР (трикутники зростання), приклад: Чилі - Колумбія, Чилі - Венесуела, Колумбія - Еквадор - Венесуела (ці країни входять в ЗВТ);

Латиноамериканська інтеграція

ЛАІ - велике інтеграційне угрупування, створене в 1980р, замінило ЛАСТ, яка проіснувала з 1961 по 1980р. Мета ЛАІ: створення латіноамериканського загального ринку на базі існування, що вже склалося в роки ЛАСТ (ЗВТ).

Членами організації є 11 країн, що поділяються на 3 угрупування:

більш розвинені (Аргентина, Бразілія, Мексіка); 2.середній рівень (Венесуела, Колумбія, Перу, Уругвай, Чілі); 3.найменш розвинені (Болівія, Парагвай, Еквадор).

Члени ЛАІ уклали між собою угоду про преференційну торгівлю і менш розвиненим країнам з боку більш розвинених надаються преференції.

Вищим органом ЛАІ є Рада міністрів закордонних справ, виконавчий орган - Конференція оцінок і зближення - вивчає рівні ек. розвитку, можливі напрями інтеграції, її вплив на ек-ку, розробляє стадії і задачі інтеграц. процесів; збирається 1 раз на рік. Пост. орган - Комітет представників. Штаб-квартира - в Монтевідео (Уругвай).

Андське угрупування - субрегіональне угрупування, створене в 1978р. Угода набрала чинності в 1980р.

Учасники: Болівія, Бразілія, Венес., Гайана, Колумбія, Перу, Сурінам, Еквадор.

Мета: спільне вивчення, освоєння, використання Амазонії, охорона її ресурсів; між країнами здійсн. рівний розподіл, на основі рівних квот, фін. Вкладень.

Найбільші успіхи досягнуті в області екології. Створена андськая система екологічної інформації.

ЛАЕС Особливість цієї організації полягає в тому, що вона є загальноконтинентальною організацією (в ЛА всього 37 держав, члени - 26).

Мета: розробка скоординованої політики в області с\г, в-ва продовольства, розробка і реалізація заг. планів розвитку енергетики, машинобудування, вал-фін інтеграції (утворений Латиноамериканський банк). ЛАЕС виступає за загальну стратегію розвитку зовнішньоек зв'язків з США.

КАРІКОМ Найбільш стійким угрупуванням є КАРІКОМ створений в 1973р, на основі договору, підписаного в Трінідад і Тобаго. Включає 16 країн Карібського басейну і на відміну від всіх інтеграц. угрупувань об'єднує не тільки незалежні держави, але і залежні території. Заснований на раніше створеній ЗВТ. У ньому існують різні субрегиональні відділення; найбільш просуненими з точки зору регіональної інтеграції є:

Карібський загальний ринок в рамках КАРІКОМ, де повністю ліквідовані торгові обмеження між Барбадосом, Трінідадом і Тобаго, Гайаной, Ямайкою і Антігуа. Ці країни схвалили єдиний митний тариф по відношенню до товарів третіх країн, тобто це фактично митний союз, в основі якого лежать промислово-сировинні товари. Третина взаємної торгівлі - нафтопродукти.

Східно-карібський загальний ринок, що включає в себе найменше розвинені країни; тенденція до створення загальної валюти і спільного ЦБ.

1995 рік - вільне переміщення громадян, скасування паспортного режиму.

Активізуються інтеграційні процеси і в Південній Америці. У 1991 р. Аргентина, Бразилія, Уругвай та Парагвай (приєднався пізніше) уклали торговий пакт МЕРКОСУР, який набув чинності з 1 січня 1995 р. Метою його є створення нового потужного регіонального торговельно-економічного блоку, який об´єднує країни з населенням загальною чисельністю понад 200 млн. осіб і сумарним ВВП більш ніж 550 млрд. дол. США. Результатом такого об´єднання є те, що 90 % взаємної торгівлі країн-членів звільняється від будь-яких тарифних бар´єрів, а щодо імпорту з третіх країн вводиться загальна тарифна структура та митні правила.

МЕРКОСУР є одним з найдинамічніших економічних угруповань у сучасному світі. Так, у період з 1991 до 1995 р. обсяги експорту та імпорту між країнами — його учасницями зросли майже на третину, з іншими країнами світу відповідно на 8,24 % і 22,71 %, а сукупний взаємний торговельний оборот виріс з 4 млрд. до 14,4 млрд. дол. США на рік. Різко збільшились обсяги інвестицій в економіки країн — учасниць угоди. Наприклад, за 1995 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Бразилії становив 3,3 млрд. дол. США, а у 1996 p. цей показник зріс до 6 млрд. дол. США. МЕРКОСУР прагне до встановлення ділових стосунків з іншими інтеграційними угрупованнями. Так, у 1995 р. МЕРКОСУР підписав з Європейським Союзом Рамкову угоду про розширення співробітництва, згідно з якою вже з 2005 р. передбачено створення зони вільної торгівлі між двома регіональними об´єднаннями. Необхідно відзначити позитивні перспективи подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною і країнами — членами МЕРКОСУР. Вже укладено низку угод з Аргентиною і Бразилією, а продукція підприємств України вже відома на їх ринку. Це сприяє виходу України на ринки інших країн Південної Америки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону, з якими тісно пов´язані південноамериканські країни.

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), утворена 1967 року, об’єднує майже всі країни Південно-Східної Азії з населенням, що перевищує 480 млн. осіб і сукупним ВВП в обсязі 630 млрд.дол. Завдання перетворення АСЕАН в один із світових політичних і економічних центрів багатополюсного світу стимулювало це регіональне угруповання країн активно розв’язувати надзвичайно важливі проблеми. До них належать: формування зони вільної торгівлі та зони інвестицій, введення єдиної валюти і створення розгорнутої економічної інфраструктури, формування спеціальної структури управління.

Особливо слід виділити організацію Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), створену 1989 року і до якої входять 18 держав цього регіону. В 1997р. було прийнято рішення про прийняття до організації Росії, В’єтнаму, Перу. В 1998р. Росія приєдналася до АТЕС, яка зараз об’єднує 21 країну та територію. Це Австралія, Бруней, В’єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа–Нова Гвінея, Перу, Росія, Сингапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія. Частка АТЕС становить близько половини світового ВВП і світового експорту.