4. Частина

Старий звичай забули. Кожному думалось: „На мій вік вистачить”. Та ставок мілів, перетворювався на болото, заростав буряном. Натав час, коли вода тут затримувалась тільки весною.

І ставок щез.

Тільки спогад про нього зберігся.

4. Частина

Подумайте над цією бувальщиною, діти. Напившись води, не забувайте про джерело, з якого вона витікає.

2. етап. Колективне обговорення правильності виконання роботи.

Позначки

„Позначки” - це метод інтерактивної системи для ефективного читання та письма. Учням пропонується під час роботи над текстом використовувати такі позначки:

V („галочка”) - ставте на полях, якщо підтверджує те , що ви знаєте чи думаєте, що знаєте;

• („мінус”) - ставте, якщо прочитане відрізняється від того,

що ви знаєте чи думаєте, що знаєте;

+ („плюс”) - ставте, якщо прочитане несе нову для вас інформацію;

? („знак питання”) - ставте, якщо ви хочете дізнатися про щось більше чи, або матеріал суперечить вашим уявленням;

! („знак оклику”) - ставте, якщо ви натрапляєте на інформацію, яка бентежить, хвилює вас.

Метод „Позначки” є засобом моніторингу розуміння, тому немає потреби позначати кожний представлений рядок чи кожну ідею, позначка має відбивати лише ставлення читача до інформації в цілому. Можна обмежитися однією чи двома позначками на абзац.

Метод „Позначки” є засобом моніторингу розуміння, тому немає потреби позначати кожний представлений рядок чи кожну ідею. Позначка має відбивати лише ставлення читача до інформації в цілому. Можна обмежитися однією чи двома позначками на абзац.

Метод „Позначки” є знаряддям тривалого зацікавлення текстом, оскільки дозволяє учням активно перевірити своє власне розуміння того, що вони читають.

Методика проведення самостійного читання з позначками

Метод „Позначки”

Лелечина криниця

1.

Трапилося це раннього літа. Пасучи з батьком череду корів, Сергійко побіг до околичної криниці напитися води. Туди зирк - нема джерела. Напевно, проїжджий трактор завалив гусеницею русло. Зі сльозами на очах хлопчик прибіг до тата й розповів йому про те, що побачив.

2.

Похитавши головою, батько мовив:”Ну й люди ж... Таку криничку знівечили! Вона ж чи не найдавніша на наших землях. За перекатами, тут зупинялося військо Богдана Хмельницького, пив джерельну воду Тарас Шевченко, гуртували свої загони ковпаківці. А знаєш, чому її назвали Лелечиною?”- „Ні,-відповів Сергійко.-А чому?”

„Бо біля неї щоосені збираються лелеки, щоб гуртом відлетіти у вирій.” „То вона тепер- згине?”- сумно спитав Сергійко.- „Думаю, що ні,- заспокоїв його тато.- Але криницю треба рятувати. Спочатку розкопати пісок, очистити джерело від намулу, потім улаштувати відтік води і обнести цямринням. А щоб дно не замулювалось , не притрушувалось піском, обсадити калиною чи вербою...”

4.

Ціле літо провів Сергійко біля кринички. Спочатку, як радив батько, розчистив пісок, звільнив дно від намулу, а коли з-під землі засріблив ледь-ледь помітний струмочок, хлопчик прокопав стічну канаву. Щоранку, навішаючи криницю, він бачив, як дужчало, набирало сили, повноводнилося джерело.

5.

Згодом Сергійко, назбиравши довкола камінців, оцямрував ними стінки копанки, поставив ліщинову загородину, біля якої,тільки настане осінь, з’явиться й живопліт. А для зручності й лавку змайстрував , ще й полив’яний кухлик повісив.

6.

Смакували люди водою, дякували Сергійкові. Якось їхав у поле до косарів бригадир, побачив хлопчика біля криниці, зупинив мотоцикл. „То як джерельце? Кажуть, вилікував ти його від тяжкої хвороби? -1 він по-батьківські погладив хлоп’ячу голівку. -Молодець, Сергійку, тепер механізатори тамуватимуть спрагу з Лелечиного джерела!”

В. Скуратівський

Полив’яний-

Тамувати-

Спрага-

Довідник:

Околична криниця

Цямриння-

Навіщати-

Копанка-

Живопліт