11. Цінні папери у господарській діяльності.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб’єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Правовий режим цінних паперів визначається такими нормативно-правовими актами:

Кодексами:

Господарським кодексом України, який містить окрему главу -гл. 17 “Цінні папери у господарській діяльності”, в якій визначаються: поняття та види цінних паперів (ст. 163), умови і порядок випуску цінних паперів суб’єктами господарювання (ст. 164), основні засади придбання цінних паперів суб’єктами господарювання (ст. 165), державне регулювання ринку цінних паперів — ст. 166;

Цивільним кодексом України, в якому також є окрема глава — гл. 14 “Цінні папери”: в ст. 194 закріплено поняття цінного папера, ст. 195 визначає групи та види цінних паперів, в ст. 196 встановлюються вимоги до цінних паперів, ст. 197 містить положення про порядок передання прав за цінними паперами, а ст. 198 – про виконання зобов’язань за цінними паперами.

Законами:

від 18.06.1991 р. “Про цінні папери та фондову біржу”: визначає поняття та види цінних паперів, порядок їх випуску та основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів;

від 19.09.1991 р. “Про господарські товариства”: регулює низку питань, пов’язаних з випуском акцій при створенні акціонерного товариства, зміні його статутного фонду та ін.;

від 04.03.1992 р.. “Про приватизацію державного майна” (в редакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає акції як один з видів об’єктів приватизації та застосування акціонування (перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства та продаж акцій таких товариств відповідно до затверджених планів приватизації) основним способом приватизації;

від 30.10.1996 р. “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”: визначає основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів, функції та компетенцію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як спеціально уповноваженого державного органу в цій сфері;

від 10.12.1997 р. “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”: передбачає можливість випуску цінних паперів в одній із форм – документарній (паперовій) або бездокументарній (у формі облікового запису на електронних носіях, що здійснюється зберігачем на підтвердження права власності на цінні папери);

від 15.03.2001 р. “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”: закріплює особливість правового режиму акцій корпоративного інвестиційного фонду, а також правовий режим інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду;

від 05.06.2003 р. “Про іпотеку”: визначає правовий режим заставних (боргового цінного паперу) та можливість забезпечення ними випуску іпотечних цінних паперів – іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів;

від 19.06.2003 р. “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”: встановлює порядок випуску та обігу іпотечних сертифікатів, які можуть бути випущені із фіксованою дохідністю та сертифікатів без участі.

Укази Президента:

від 15.06.1993 р. “Про корпоратизацію підприємств”: визначає основні засади перетворення державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства з метою їх підготовки до наступної приватизації;

від 11.05.1994 р. “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”: регулює створення на базі державних господарських об’єднань, державних унітарних підприємств та структурних підрозділів їх холдингових компаній з мережею дочірніх підприємств корпоративного типу з метою збереження цілісних виробничих комплексів у процесі їх приватизації;

від 26.03.2001 р. “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України”;

Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; затверджене Указом Президента України від 25.09.2002 р. “Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку”.

Постанови Кабінету Міністрів України:

від 11.09.1996 р. № 1099 “Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства”;

від 10.01.2002 р. № 15 “Про випуск казначейських зобов’язань”;

від 31.01.2001 р. “Про випуски облігацій внутрішніх державних позик”;

від 10.01.2002 р. № 15 “Про випуск казначейських зобов’язань” та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Положення про порядок погодження з Антимонопольним комітетом України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації і приватизації, затверджене розпорядженням АМК України від 21.06.1994 р. № 7-р;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств та облігацій підприємств, затверджене наказом ДКЦПФР від 20.09.1996 р. № 210 (в редакції рішення ДКЦПФР від 09.02.2001р. №18);

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. №60;

Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 61;

Положення про порядок випуску облігацій підприємств: затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.07.2003 р. № 322 та ін.

Цінні папері залежно від їх призначення та ролі у сфері господарсько-майнових відносин поділяються на певні види та групи.

Відповідно до ст. З Закону “Про цінні папери і фондову біржу”, в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов ‘язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у виді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 4 Закону “Про цінні папери…”). Можуть випускатися в документарній (паперовій) або бездокументарній (з фіксацією відомостей про власника та належні йому акції на електронних носіях, що здійснює зберігай) формі. Акції класифікують за різними ознаками:

- залежно від обсягу прав, що засвідчуються акцією, останні поділяються на: прості (засвідчують стандартний набір корпоративних прав) та привілейовані (надають привілей – як правило, у формі отримання фіксованих відсотків, що безпосередньо не залежать від розміру отриманого товариством прибутку, проте зазвичай не забезпечують право участі в управлінні товариством);

- за принципом визначення власника акції можуть бути іменними (власником є зазначена в акції особа) або на пред’явника (власником вважається фактичний володілець).

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах (ч. 1 ст. 10 Закону “Про цінні папери…”).

Залежно від емітента розрізняють:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик (випускаються за рішенням, відповідно, – Кабінету Міністрів України і місцевих рад);

б) облігації підприємств (випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні);

в) облігації зовнішніх державних позик України – цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов’язання України – вид цінних паперів, на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу (ст. 15 Закону “Про цінні папери…”). Казначейські зобов’язання залежно від строків поділяються на: а) довгострокові – від 5 до 10 років; б) середньострокові – від одного до 5 років; в) короткострокові – до одного року.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому (ч. 1 ст. 18 Закону “Про цінні папери …”). Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя/векселедержателеві (ч. 1 ст. 21 Закону “Про цінні папери…”). Векселі можуть випускатися таких видів: 1) простий вексель: містить реквізити: а) найменування -“вексель”; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; є) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця); 2) переказний вексель: повинен містити вищезазначені реквізити “а”, “в — є”, а також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Цінні папери поділяються на групи залежно від їх ролі в майнових (господарських) відносинах (ч. 1 ст. 195 ГК України, ч. 2 ст. 163 ГК України):

- пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку у виді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До таких паперів належать акції (їх емітентом може бути лише акціонерне товариство) та інвестиційні сертифікати (цінний папір, який випускається компанією з

управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді):

- боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До таких паперів належать вищезгадані облігації, казначейські зобов’язання України, ощадні сертифікати, вексель, а також чек (документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка/чекодавця установі банку, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів), заставна (борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання – право звернути стягнення на предмет іпотеки), іпотечні сертифікати (особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками);

- похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Різновидом таких паперів є дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах в майбутньому. Залежно від виду цінностей розрізняють фондові деривативі, валютні деривативи, товарні деривативи. До деривативів належать: форвардний контракт, фьючерсний контракт, опціон.

- товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателеві право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Такими паперами є: подвійне складське свідоцтво (видається товарним складом на підтвердження прийняття товару; складається з двох частин – складського свідоцтва та заставного свідоцтва/варанта; дає право володільцеві розпоряджатися товаром, що зберігається на складі); коносамент (застосовується при здійсненні перевезень зазвичай морським транспортом і засвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем та отримати вантаж після завершення перевезення); заставна ~ засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, а в разі невиконання основного зобов’язання – право звернути стягнення на предмет іпотеки);

- інші групи, що передбачаються законом. Так, у теорії комерційного права та зарубіжному законодавстві (розділ 8 Одноманітного торгового кодексу США) виділяють інвестиційні цінні папери, що є засобом інвестування суб’єктів господарювання (господарських організацій). До таких цінних паперів належать: акції, облігації, інвестиційні сертифікати інститутів спільного інвестування.

Правовий режим цінних паперів як особливої категорії майна у сфері господарювання характеризується такими ознаками:

- умови та порядок випуску цінних паперів визначаються актами законодавства залежно від виду цінного паперу та емітента;

- право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб’єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондовому ринку;

- суб’єктові господарювання забороняється випуск акцій та облігацій підприємства для покриття збитків, пов’язаних з його господарською діяльністю;

- цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються;

- суб’єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом;

- цінні папери оплачуються суб’єктами господарювання у гривнях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випуску в обіг, – в іноземній валюті; проте незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях;

- з метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів здійснюється державне регулювання у цій сфері, яке покладається на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (статус, порядок організації та діяльності якої визначаються Законом “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”) та інші органи державної влади, які діють у межах визначених законом повноважень (Антимонопольний комітет України – щодо випадків економічної концентрації у формі придбання значних за розмірами пакетів акцій крупних акціонерних товариств; Національний банк України – щодо випуску акцій акціонерними банками; Фонд державного майна – щодо розміщення/продажу акцій в процесі приватизації державних підприємств, перетворених у відкриті акціонерні товариства, та ін.);

- операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами – посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів з дотриманням визначеного законом порядку. Так, акціонерне товариство щодо емітованих ним акцій може здійснювати такі операції: 1) їх продаж акціонерам товариства, найманим працівникам, іншим особам; 2) знерухомлення акцій (переведення їх із документарної у бездокументарну форму); 3) здійснювати корпоративні операції: дроблення акцій (зменшення їх номінальної вартості на певний коефіцієнт); конвертацію (переведення акцій одного виду в акції іншого виду); консолідацію акцій (зменшення кількості випущених акцій – на певний коефіцієнт – без зменшення їх сумарної вартості); викуп власних акцій з метою їх анулювання чи наступного продажу власним працівникам та/або акціонерам. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють торговці цінними паперами; діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери, оформлення угод з цінними паперами – депозитарії; діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування – компанії з управління активами ІСІ; діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів – фондові біржі тощо.