Проблеми адекватності машинного перекладу
Адекватний переклад – це переклад, який забезпечує прагматичні задачі перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, дотримуючись жанрово-стилистичних вимог до текстів даного типу та конвенційній нормі перекладу.
У вільному вживанні адекватний переклад – це вірний переклад. У теорії та практиці перекладу оперують такими вихідними поняттями, як еквівалентність та тотожність. У широкому плані еквівалентність розуміють як щось рівноцінне, рівнозначне чомусь, а тотожність – як дещо повністю співпадаюче, схоже з чимось.
Адекватний переклад є по означенню еквівалентним, хоча ступінь смислової спільності між оригіналом та перекладом може бути різною. Найбільш повна еквівалентність означає максимально можливу наближеність змісту різномовних текстів. Еквівалентний переклад не завжди буде вважатись адекватним, через те що він буде лише задовольняти вимогу смислової наближеності до оригіналу6.
Під поняттям еквівалентності перекладу розуміють передачу в перекладі змісту оригіналу, який розглядається як сукупність інформації, що вона міститься в тексті, включаючи емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Таким чином, еквівалентність - поняття ширше, ніж “точність перекладу”, під яким зазвичай розуміють лише збереження “предметно - логічного змісту” оригіналу. Іншими словами, норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал.
Порівняльне вивчення текстів оригіналу та перекладу може охоплювати різні сторони їх формальної та змістовної структури таких текстів. Але центральним питанням теорії перекладу залишається всебічний опис змістовних відносин між цими текстами, розкриття понять еквівалентності та адекватності перекладу. В першу чергу завдання перекладача, безсумнівно, полягає у відтворенні змісту оригіналу.
Повна еквівалентність має на увазі вичерпну передачу комунікативно-функціонального інваріанту, тобто мова йде про максимальне наближення тексту перекладу до оригіналу, при максимальних вимогах, які висуваються до перекладу. Вимога адекватності ж носить оптимальний характер: переклад повинен оптимально відповідати певним комунікативним цілям та завданням.
Поняття адекватності залишається одним із центральних у теорії і практиці перекладу. В рамках даної концепції адекватність перекладу зводилася до категорій семантичних повноти і точності, доповнювалась стилістичною еквівалентністю, що включає, зокрема, принцип підпорядкування тексту перекладу функціонально-стилістичним нормам мови перекладу. Така адекватність отримала назву семантико-стилістичної.
В цілому, в даний час намічається тенденція до розмежування у перекладознавстві понять «адекватність» і «еквівалентність» за принципом загального та часткового. А саме, адекватний переклад, на відміну від еквівалентного, може не бути відображенням оригіналу на іншій мові, але він повинен повністю передавати зміст тексту оригіналу, не спотворюючи його. Для досягнення адекватності в тексті перекладу можуть бути деякі пояснюючі доповнення, пов'язані з культурними відмінностями, або ж опущення елементів тексту, без яких зміст тексту не зазнає яких-небудь істотних змін.
Порівняльне вивчення текстів оригіналу та перекладу може охоплювати різні сторони їх формальної та змістовної структури таких текстів. Але центральним питанням теорії перекладу залишається всебічний опис змістовних відносин між цими текстами, розкриття понять еквівалентності та адекватності перекладу. В першу чергу завдання перекладача, безсумнівно, полягає у відтворенні змісту оригіналу.
Щодо адекватності машинного перекладу, то у цьому випадку треба керуватися підходом, запропонованим А.Д. Швейцером та Л.С. Бархударовим, які акцентують увагу саме на функціонально-прагматичному аспекті даної категорії. І тому вважаємо за доцільне визначити, перш за все, хто та які завдання ставить і які вимоги виявляє до машинного перекладу.
Як бачимо, при виявленні ступеню адекватності машинного перекладу на першій план виходить прагматичний фактор орієнтації на реципієнта перекладу та виконання поставленних завдань. Таким чином, адекватність МП визначається нами як адекватність відтворення основної прагматичної функції оригіналу. Виходячі з цього положення, ми вважаємо за доцільне розробити типологію помилок, яки допускають СМП, зокрема Google Translate і Pragma 5, і на основі цієї типології оцінити рівень функціонально-прагматичної адекватності перекладів.