1.6. Послідовники, опоненти.

Антоніо Негрі, ДжорджоАгамбен, ДжудітБатлер, ХьюбертДрейфус, ДідьєЕрібон, Ян Хакінг, Гі Хокенгхейм, Едвард Саід, Жак Рансьєр, Пол Рабіноу.

1.7. Основні події соціально-політичного та культурного життя суспільства.

У своїй творчості Фуко розвивав основний фонд ідей французького і європейського Просвітництва в реаліях західної культури другої половини XX століття. У шістдесяті роки Фуко розробляє концепцію європейської науки на основі «археології знання», що має своїм ядром «знання-мова». Всі відомі теорії науки і культури Фуко відносить до «доксологіі». У 1970-ті роки на перший план у роботах Фуко виходить тема «знання-насилля», «знання-влади». У 1980-х у творчості філософа з'являється поняття «суб'єкта» і розглядається тема сексуальності, а разом з нею - питання етики, моралі і свободи[1].

2. Характеристика твору.

2.1. Структура твору.

Книга відомого французького філософа Мішеля Фуко «Історія божевілля у класичну епоху»присвячена сприйняттю феномена божевілля в європейській культурі XVII-XIX ст. і складається з трьох частин: частина перша - STULTIFERA NAVIS, великеув'язнення,Світ виправних робіт, Досвіди божевілля, Божевільні. Частина друга - Божевільнийяк природний вид, Трансцендентність марення, Образи божевілля, Лікарі і хворі. Частина третя – Великий страх, Нові кордони, Про правильне застосування свободи, Народження психіатричної лікарні, Антропологічне коло [2].

2.2. Стиль викладення.

Аналізуючи різні форми досвіду безумства - інститут ізоляції божевільних, юридичні акти і медичні трактати, літературні образи і народні забобони, - автор розглядає формування сучасних понять "божевілля" і "душевних хвороб", що виділяються з характерного для класичної епохи загального уявлення про "безумства" як порушення соціально-етичних норм. У книзі по-новому висвітлено витоки психологічного досвіду безумства в XX ст.: позитивізм XIX ст., психоаналіз Фрейда, філософія Ніцше і т. д. Додатковий інтерес представляє залучений Фуко великої кількості матеріалів з мистецтва і літератури (від Еразма Роттердамського і Себастьяна Бранта до маркіза де Сада, від Босха до Ван Гога). Праця написана легкою мовою і є зрозумілою для широкої аудиторії. Тому, можна сказати, що праця написана в науково-популярному стилі.

3. Характеристика поглядів у творі.

3.1. Соціальна онтологія.

Істина безумства, також і теоретична і практична одночасно, відкривається через його буття, що є небуттям, бо за усіма найбільш очевидним своїми ознаками воно являє собою оману, фантазію, ілюзію, порожню і беззмістовну мову; Фуко розглядає, як божевілля конституюється як елемент природи, на основі протилежного природі початку - свого буття. Таким чином, все, про що говорилося раніше, було драмою конституювання буття безумства через насильницьке придушення його існування; тепер він говорить про конституювання його природи у сфері безпристрасного знання, виходячи з викриття його небуття [3].

Прокаженный изгнан из этого мира, из сообщества видимой церкви, однако его бытие по-прежнем уостаетс янапоминанием о Боге, ибо оно несет на себе знак его гнева и отмечено его милостью: “Друг мой, — говорится в требнике Вьеннской церкви, — Господу Богу было угодно, чтобы заразился ты сей болезнью, и великой осеняет тебя Господь благодатью, желая покарать за то зло, каное ты совершил в мире сем”. И в тот самый момент, корда священник со служками выволакивают его из церкви, он, как его заверяют, продолжает свидетельствовать в пользу Бога: “И пусть отлучен ты от церкви и от заступничества святых, но не отлучен от милосердия Божьего”[2].