89. Характеристика адміністративно-правових режимів, встановлених на кордоні

1. режим державного кордону – це сукупність норм, які регламентують порядок перетину кордону, його утримання;

2. прикордонний режим – це сукупність норм, які регламентують право в’їзду, тимч. перебування, просування громадян, встановлення в прикордонній смузі і контрольов. прикорд. районі;

3. режим в пунктах пропуску через кордон – це сукупність норм, що регламентують порядок пересування в межах терит. станцій, портів, відер. для міжнародних сполучень та здійснення іншої діяльності з пропуском через кордон;

4. митний- це сукупність норм з питань митної справи, що залежить від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через кордон і визнач. порядок переміщ. і сук. процедур, які при цьому здійснюються.

90. Органи, що здійснюють адмін..-правові режими на держ кордоні

Органи:

1. Державна прикордонна служба –ПОО спц. призначення, що має свою структуру:

   1. Адмін. ДПСУ – ЦОВВ, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері захисту державного кордону в її виключно морській економічній зоні

   2. ТО-це регіональні управління;

   3. морська охорона;

   4. органи охорони державного кордону

      1. прикордонні загони;

      2. окремі КПП;

      3. авіаційні частини.

   5. розвідувальний орган;

   6. навчальні заклади, підрозділи спец. призначення.

2. Митна служба України – єдина загальнодержавна система, складається з 2 частин:

   1. митних органів;

   2. спеціальних митних органів і спеціальностей.

Державна митна служба України – це ЦОВВ, д-ть якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів.

Державні митниці, що можуть створювати дільниці, вахти тощо.

91.Система органів державного управління безпекою.

Законодавчу основу забезпечення національної безпеки представляють Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти державних органів влади й керування, прийняті в границях їхньої компетенції в даній сфері; міжнародні договори й угоди, укладені або визнані Україною. Для безпосереднього виконання функцій забезпечення національної безпеки в системі виконавчої влади створюються й діють сили й засоби забезпечення національної безпеки, у які входять:

а) Збройні сили України; Служба безпеки України; Внутрішні війська, органи й підрозділи Міністерства внутрішніх справ України; Прикордонного війська України; військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і в справі захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи й інші військові формування, створені відповідно до Конституції України, які виконують свої функції в даній сфері відповідно до діючого законодавства;

б) органи, що забезпечують безпечне ведення робіт у промисловості, енергетику, на транспорті й у сільському господарстві; служби забезпечення безпеки засобів зв'язку й інформації; митні служби; природоохоронні служби; органи охорони здоров'я населення та інші державні органи забезпечення безпеки, які діють відповідно до законодавства України. Державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України, є Комітет Служби безпеки України. В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів об'єднання єдиноначальності й колегіальності, гласності й конспірації. Загальне керівництво діяльністю органів Служби безпеки України здійснюють Президент України й Кабінет Міністрів України. Згідно ст. 31 Закону України «Про Службу безпеки України» Верховній Раді України доручений постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотриманням нею законодавства, і здійснюється Комісією Верховної Ради України з питань оборони й державної безпеки.