Коефіцієнти Fi

Fi — коефіцієнти регулювання складності. Кожен коефіцієнт може приймати наступні значення:

0 — немає впливу,

1 — випадкове,

2 — невелике,

3 — середнє,

4 — важливе,

5 — основне.

Характеристики системних параметрів:

F₁ –Передача даних

F₂ – Розподілена обробка даних

F₃ – Продуктивність

F₄ – Поширеність використовуваної конфігурації

F₅ – Швидкість транзакцій

F₆ – Оперативне введення даних

F₇ – Ефективність роботи кінцевого користувача

F₈ – Оперативне оновлення

F₉ – Складність обробки

F₁₀ – Повторна використання

F₁₁ – Легкість інсталяції

F₁₂ – Легкість експлуатації

F₁₃ – Різноманітні умови розміщення

F₁₄ – Простота змін

Далі обчислюються наступні метрики:

1.

2.

3.

4.

Переваги ФОМ:

1. Не залежать від мови програмування.

2. Легко обчислюються на будь-якій стадії проекту.

Недолік ФОМ: результати базуються на суб'єктивних даних, використовуються не прямі, а непрямі вимірювання. FP-оцінки легко перерахувати в LOC-оцінки.

Виконання оцінки проекту на основі loc та фп метрик

1. Область визначення ПП розбивається на множину функцій, кожну з яких можна оцінити індивідуально.

2. Для кожної функції формується найкраща, найгірша та ймовірна оцінки.

3. Для кожної функції обчислюється очікування значення оцінки:

4. Визначається значення продуктивності розробки функцій. Використовується один з 3 підходів:

1. Приймається одне й теж значення середньої продуктивності.

2. Для кожної функції на основі середньої продуктивності. Обчислюється:

3. Для кожної функції обчислюється аналогічне значення продуктивності з попередніх проектів: .

5. Обчислюється загальна оцінка витрат на проект:

1. ;

2. ;

3. ;

6. Обчислюється загальна оцінка вартості проекту:

1. - вартість середня;

2. - вартість середня;

3. - вартість аналогічна.

Зауваження: Ті ж самі формули використовуються для FP метрик!

Конструктивна модель вартості

Автомоделі Барі Боем (1981 р.). Модель базується на статичному підході СОСОМО81. У склад моделі входять 3 підмоделі:

1. Базисна — обчислює витрати розробки і її вартість як функцію розміру програми;

2. Проміжна — додатково враховує атрибути вартості оцінки продукту, апаратури, персоналу і проектного середовища;

3. Вдосконалена — об'єднує всі характеристики проміжної моделі, додатково враховує вплив всіх атрибутів вартості на кожен етап процесу розробки ПЗ (аналіз, проектування, кодування, тестування і т. д.).

Подмоделі СОСОМО81 можуть застосовуватися до 3 типів програмних проектів:

1. Поширений — невеликі програмні проекти, невелика група розробників, м'які вимоги до проекту.

2. Напівнезалежний — середній за розміром проект, виконується групою розробників з різним досвідом, як м'які, так і жорсткі вимоги до проекту;

3. Вбудований — програмний проект розробляється в умовах жорстких апаратних, програмних і обчислювальних обмежень.

Рівняння базової підмоделі мають вигляд:

Витрати:

Час розробки:

де Е — витрати в людино-місяцях, D — час розробки, KLOC — кількість рядків в програмному продукті.

Коефіцієнти мають значення

Типи проекту	а баз	b баз	c баз	d баз
Розповсюджений	2,4	1,05	2,5	0,38
Напівнезалежний	3	1,12	2,5	0,35
Вбудований	3,6	1,2	2,5	0,32

У 1995 році Боем ввів довершену модель СОСОМО II, орієнтовану на застосування в програмній інженерії XXI століття.

До складу СОСОМО II входять:

1. модель композиції додатку.

2. модель раннього етапу проектування.

3. модель етапу архітектури.