2. Геоморфологічна діяльність донних і постійних поверхневих течій

На формування нерівностей океанічного дна виливають два екзо­генні чинники, зокрема потужні потоки щільних холодних вод, з яких, власне, і формуються донні водні маси та постійні поверхневі течії, які існують в океані впродовж тривалого геологічного часу, що по­рівнюється з часом формування самих океанів.

Місцем зародження основної маси щільних холодних вод є шельф Антарктиди, до якого десятки мільйонів років переміщуються кри­жані маси цього материка. Переохолоджені води антарктичного шель­фу внаслідок високої щільності опускаються на океанічне дно і по­вільно розтікаються по ньому, долаючи серединно-океанічні хреб­ти через поперечні зниження, утворені у результаті тектонічних роз­ломів.

У формуванні донних водних мас океану також бере участь Арк­тика. Саме холодні та щільні арктичні води, стікаючи по океанічному дну в південному напрямі, утворюють так звану Західну Погра- ничну течію, швидкість якої на глибині 3500 — 4000 м іноді досягає 35 см/с. Вилив цієї течії на формування рельєфу поширюється на значних площах океанічного дна Атлантики. Його проявом є гігантські донні акумулятивні форми, які за розмірами нагаду­ють великі підняття дна ендогенного характеру. Такими формами є, зокрема, Ньюфаундлендське підняття та Багама-Блейк, які навіть називають хребтами, хоча насправді — це акумулятивні утворення, сформовані під час кайнозойського періоду, а, можливо, й пізнього крейдяного періоду. Закономірності формування таких форм ре­льєфу, очевидно, подібні до тих, які властиві формуванню поздовж­ніх берегових його форм, проте масштаби цих явищ є непорівнян­ними.

У сфері впливу поверхневої Екваторіальної течії на дні Тихого океану розміщене гігантське підняття. Течія має високу біопродук- тивність і є постачальником відмираючого планктону для утворення значної за довжиною (близько 2 тис. км), шириною (близько 400 км) і висотою (близько 1,5 км) акумулятивної форми.

Отже, найважливішими умовами формування акумулятивних форм океанічного дна є тривалість впливу донних або поверхневих течій і збереження умов нагромадження осадів.

3. Біогенні чинники формування рельєфу

Біологічні чинники формування геоморфологічних умов у Світо­вому океані є найрізноманітнішими. У процесі життєдіяльності та відмирання морських організмів відбуваються такі процеси.

1. Нагромадження пухкого осадового матеріалу — скелетів і по­кривів різних організмів, зазвичай силіцієвого або вапнякового складу.

2. Формування масивів рифових порід (рифових вапняків) та відповідних форм рельєфу — коралових рифів.

3. Розпушування і руйнування гірських порід унаслідок діяль­ності молюсків, здатних точити щільні гірські породи.

4. Перероблення донних порід різними організмами, зокрема чер­вами. Проходячи через травний канал, донні відклади втрачають ша­рувату структуру і набувають вигляду грудочок — так званої «коіі- ролітової структури».

5. Вловлювання завислих із води часточок морськими організма­ми, які в подальшому здатні їх осаджувати. Наприклад, мідії, пропус­каючи через свій організм у середньому 1,5 л води за годину, відфільтровують завислі часточки, які містяться в ній, і згодом оса­джують їх.

6. Здатність мешканців морських глибин до акумуляції у своїх покривах і м’яких тканинах різних хімічних елементів та неорганіч­них сполук, які зазвичай містяться у морській воді (купрум, ванадій, флуор тощо), у кількостях, що перевищують їх концентрацію у воді в тисячі разів.

7. Здатність морських організмів засвоювати кальцій або силіцій із морської води та їх подальше осадження у вигляді донних осадів. Таким чином, ці речовини вилучаються з геохімічних колообігів. Най­важливішими акумуляторами кальцієвмісних речовин є найпростіші одноклітинні — форамініфери та коколітофориди, а серед силіцієвміс- них організмів — діатомові водорості та радіолярії.

8. Надходження біогенного осадового матеріалу на дно океану становить 1,82 млрд т за рік.