Роль та значення соціологічних досліджень в суспільній практиці

Соціологія, як і будь-яка теоретична соціологічної діяльності наука включає два елементи: систему нагромаджених знань (насамперед теоретичних) і дослідницьку діяльність. З допомогою соціологічних досліджень здійснюється дальше пізнання об'єктивних законів розвитку і функціонування соціальних організмів і спільностей людей і визначаються шляхи і форми використання нагромаджених знань на практиці. Соціологічні дослідження не можна ототожнювати з економічними, юридичними і іншими видами досліджень подібно тому, як соціологію не можна ототожнювати з політичною економікою, юриспруденцією та іншими науками. Специфіка будь-якого соціального дослідження обумовлюється, насамперед, об'єктом і предметом науки, в межах якої здійснюється. Це означає, що своєрідність соціологічних досліджень лежить в основі специфіки науки соціології.

53. Теоретична політологія ставить своїм завданням отримання нового знання, пояснення і розуміння політичної реальності, розробку нових концептуальних моделей реальності. Але її вплив на практику носить опосередкований характер. Навпаки, прикладна політологія безпосередньо орієнтована на досягнення реального політичного ефекту. Два напрями політології доповнюють один одного. Теоретична політологія дає прикладній загальну концептуальну модель і методологію дослідження, але в той же час у своїх узагальненнях вона сама спирається на емпіричний матеріал, зібраний практиками-політологами. Політологія допомагає зрозуміти людині свою роль у світі політики, озброює її політичним досвідом і усвідомленням своїх прав та можливостей. Сучасна політологія використовує різнобічні теоретичні, філософські, загальнологічні та емпіричні методи дослідження.

Предмет науки – це категорія, яка означає певну цілісність, що виділяється із світу об’єктів у процесі людської діяльності та пізнання. Предметом науки є найбільш значущі властивості об’єкта, окремі його аспекти, сегменти чи взаємозв’язки.

Тлумачення політології як науки про державу пов’язано насамперед з етимологією слова «політика», адже слово «polis» означає «місто», що вказує на просторові межі громадянської діяльності. Це зумовлено й історично масовим характером явища. Як зазначає французький філософ Анрі Лефевр з цього приводу: держава є загальносвітовим явищем. Центральне місце і в західних суспільствах, і в суспільствах, які перебувають у перехідному стані, займає проблема держави. Макс Вебер розглядає політичну науку як «науку про державу, як спільноту людей, яка в межах окремо взятої території володіє правом законного примусу».

Проте такий «державознавчий» підхід викликає деякі застереження. Держава – не єдина інституція сфери політики: у політизації суспільного життя беруть участь політичні партії, групи тиску, громадські організації, корпорації, засоби масової інформації тощо.

Щодо другого підходу, політологія – наука про політичну владу, то тут є набагато більше аргументів “за”. Г. Лассвуел писав: «Коли ми говоримо про науку в галузі політики, ми маємо на увазі науку про владу». Категорія «політична влада» найповніше виражає суть і зміст феномена політики. Без влади нема політики, бо сама влада виступає засобом її реалізації. За словами Т. Парсонса: «Влада в політиці має таке ж значення, як гроші в економіці, енергія у фізиці». Категорія «політична влада» – універсальна й охоплює всі політичні явища. Держава є одним із засобів реалізації політичної влади.

Політологія, будучи єдиною за своєю суттю наукою, внутрішньо диференційована й охоплює низку дисциплін, які відображають окремі аспекти політики, політичної сфери, взаємовідносини з суспільством (політична філософія, політико-правова теорія, політична соціологія, політична психологія, політична географія та ін.). Їх об’єднує загальний об’єкт дослідження – політичне життя суспільства у всій різноманітності його конкретних виявів. Політична наука охоплює всю сукупність знань з цього предмета.

Водночас ми повинні говорити і про політологію як навчальну дисципліну, тому що паралельно з формуванням і виокремленням політології як науки відбувалось і становлення її як навчальної дисципліни. Як академічна дисципліна, політологія має внутрішню структуру, основними елементами якої є: історія політичних вчень; теорія політики; прикладна політологія. Теорія політики є основною частиною політології як академічної дисципліни. Вона вивчає політику, політичну владу як цілісний предмет, має свої внутрішні структурні елементи: концепції політики і влади; теорії політичної системи та політичних процесів; моделі політичної участі й політичного лідерства; теорії формальних і неформальних інститутів політики – державознавство, партологія, концепції груп інтересів, бюрократії та еліт; теорії міжнародних відносин і зовнішньої політики. Отже, теорія політики становить основний зміст політології як навчальної дисципліни.

Окрему галузь науки про політику становить прикладна політологія, основним змістом якої є розроблення політичних технологій: ухвалення політичних рішень; проведення виборчих кампаній, політичної реклами; врегулювання політичних конфліктів; проведення політичних переговорів, лобіювання тощо. Практична політологія проводить також політичні прогнозування, планування й консультування, методику розроблення експертно-аналітичних матеріалів і політичних документів [3, с. 173]. Отже, прикладна політологія є тією галуззю науки про політику, яка безпосередньо стосується процесів здійснення політичної влади. Вона є сукупністю теоретичних моделей, методологічних принципів, методів, процедур дослідження конкретних програм і рекомендацій, орієнтованих на практичне використання, досягнення реального політичного результату.

Порівняльна політологія, яка проводить порівняльні дослідження політичних явищ і процесів різних держав, регіонів, епох є окремою галуззю науки про політику.

Отже, політологія – це спеціальна теорія політики, яка відрізняється від інших наук тим, що вивчає політичну сферу суспільного життя не в загальному ряді багатьох інших об’єктів, як це роблять, наприклад, філософія, соціологія, чи історія, а як єдиний і основний об’єкт; вивчає не окремі аспекти політичного життя, а розглядає його як багатомірну цілісну систему; головним своїм предметом має пізнання властивих цій системі закономірностей формування і розвитку політичної влади, форм і методів її функціювання. Предмет політології фіксується в її методологічних поняттях, законах, категоріях і принципах.

Структура політології як науки охоплює: а) загальну політологію, що вивчає історію і теорію політики, виробляє загальні теоретичні й методологічні основи її пізнання; б) теорію політичних систем, механізмів функціонування політичної влади, різних компонентів, які становлять політичну систему; теорію політичної свідомості й поведінки. Невід´ємною частиною цієї науки є дослідження загальних проблем світової політики, механізмів її функціонування. Структура політології має свою внутрішню логіку й охоплює теоретичні та практичні основи: знання про закономірності функціонування й розвитку політичної діяльності в межах політичних відносин; знання про політичну систему як механізм організації та здійснення влади, про теорію міжнародної політики. На думку Ф. Бурлацького й Г. Шахназарова, структуру політології становлять: теорія політики і політичних систем, міжнародні відносини і світова політика, управління соціальними процесами, політична ідеологія, історія політичних учень. До спеціальних політичних наук відносять політичну географію, політичну психологію, політичну історію, політичну антропологію, політичну семантику, політичну етнографію та ін. Власне політична наука і політологія як навчальна дисципліна мають суттєві відмінності. Політична наука охоплює всю сукупність знань з цього предмета, а навчальна дисципліна вивчає частину загальнотеоретичного й прикладного матеріалу: динаміку розвитку політичного життя, взаємодію політичних інтересів, відносин і діяльності; розвиток політичних інститутів, норм, свідомості та політичної культури; роль людини в політичному житті сучасного світу; роль і місце демократії в політичному житті суспільства як способу й умови діалогу, гласного обговорення проблем, взаємного врахування суперечливих інтересів, претензій і переконань суб´єктів політичного процесу.

54. Політологія - спеціальна суспільна наука про політику, про закономірності, шляхи, форми і методи виникнення, організації, функціонування і розвитку політичних відносин і процесів, здійснення політичної влади.

Методи - це засоби аналізу, способи перевірки і оцінки теорії. На теоретичному рівні дослідження політологія часто використовує такі загальнонаукові методи пізнання, як аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, індукція і дедукція, моделювання і ін. Інституційний метод пов'язаний з вивченням політичних інститутів: держави, партій, політичних організацій і рухів, виборчих систем. Історичний метод припускає дослідження політичного життя в контексті еволюції політичного процесу, визначення зв'язку минулого, теперішнього часу і майбутнього. Соціологічний метод припускає виявлення соціальної обумовленості політичних явищ, розкриває соціальну природу влади, визначає політику як взаємодію великих соціальних спільнот. Заснований на конкретних соціологічних дослідженнях (зборі і аналізі реальних фактів), соціологічний метод заклав основу прикладної політології. Біхевіористський метод грунтується на особливому вимірюванні політики, поведінці окремої людини. Цей метод сприяв вивченню електоральної поведінки виборців і розробці передвиборних технологій. Структурно-функціональний аналіз на основі системного методу припускає, що політична сфера є системою (структурою), що складається з безлічі взаємозв'язаних елементів, кожний з яких виконує певну властиву лише йому функцію. Порівняльний (компаративний) метод полягає в порівнянні однотипних політичних явищ, які розвиваються в різних країнах, культурних середовищах. Політологія, як і багато гуманітарних наук, виконує ряд функцій науково-пізнавального, методологічного і прикладного характеру. Гносеологічна функція розкриває пізнання політичної реальності, принципи її об'єктивних зв'язків, тенденцій і суперечностей. Функція політичної соціалізації формує політичну культуру населення, дає знання основ політики, вчить людину адекватно орієнтуватися в складній соціально-політичній обстановці. Регулятивна функція має безпосередній вплив на політичні процеси, політичну поведінку громадян, раціоналізує політичне життя. Прогностична функція може дати довготривалі і короткочасні прогнози розвитку політичної ситуації в країнах або регіоні, дати альтернативні сценарії майбутніх політичних процесів.

Зв'язок навчального курсу «Політологія» з іншими навчальними дисциплінами. Політологія має зв'язок із цілим рядом дисциплін гуманітарного й соціально-економічного циклу, що викладаються у КДПУ. Ефективне навчання студентів дисципліні «Політологія» припускає наявність у студентів певного попереднього рівня підготовки в таких розділах гуманітарних знань, як «Історія», «Філософія», «Основи економічної теорії». Оскільки в ході вивчення курсу студент може зіткнутися з необхідністю звертання до іноземних джерел інформації, є присутнім певний взаємозв'язок з дисципліною «Іноземна мова».