4. Функція підтримки світового порядку.

Функція підтримки світового порядку означає діяльність по збереженню світу, запобіганню війни, роззброюванню, ліквідації ядерної зброї. Процес оздоровлення міжнародної обстановки, зміцнення довіри між державами уможливили досягти реального роззброювання і домовленості про обмеження ядерних іспитів та ін. Забезпеченню світового правопорядку сприяє співробітництво нашої держави з іншими державами в таких сферах, як боротьба з організованою злочинністю, зокрема з контрабандою, наркобізнесом, тероризмом. ¹⁴

Жодна держава не в змозі поодинці справитися з цією проблемою. Очевидна необхідність спільних дій держав по боротьбі з міжнародною злочинністю.

Конкретними діями держав у цій області є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами.

Однієї з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Держава планує свою діяльність по попередженню і припиненню цих злочинів, проводить спільні заходи, обмінюється інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.

Функція підтримки світового порядку охоплює і таку сферу, як участь світового співтовариства в урегулюванні міжнаціональних конфліктів. Це обумовлено тим, що такого роду конфлікти супроводжуються порушенням прав людини, особливо у відношенні національних меншостей, що вимагає міжнародного втручання. Події в Югославії і Боснії - яскраві приклади участі світового співтовариства як посередників у врегулюванні міжетнічних конфліктів.

5. Функція співробітництва з іншими державами в рішенні глобальних проблем.

В основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. У Конституціях ряду країн підкреслюються ідеї дружби і співробітництва з усіма країнами.

В сучасних умовах розвиток держав визначається процесом інтеграції господарського, політичного і культурного життя. Цей процес поглиблюється в програмі удосконалювання співробітництва.

Функція співробітництва і взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій основі створюються різні організації, діяльність яких спрямована на поліпшення економічного, політичного і культурного життя суспільства (ООН, НАТО, Варшавський договір, СЕВ і т.д.)

Як уже було сказано вище, кожна держава зв'язана з іншими державами різними відносинами: політичними, економічними, культурними, та ін. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати і регулювати.

1). Політичні відносини: Держава зобов'язана захищати своїх громадян, громадян інших держав, що знаходяться на території, і робити їм заступництво. Для підтримки міжнародних політичних відносин держави забезпечуються представниками в особі дипломатів, послів, консулів і ін.

2). Економічні відносини: Держава, будучи членом світового співтовариства, входить в систему світового господарства. Економічний розвиток, природні ресурси визначають місце держави на світовому ринку. Жодна держава не може існувати без економічних зв'язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити і позики, інвестиції, спільні проекти - це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.

3). Культурні відносини: Культура кожного народу, держави є надбанням усього людства. Вона не може розвиватися усталено, тому що пов'язана зі світовою культурою. Держава підтримує і розвиває культурні зв'язки, що служить взаємному духовному росту і збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм і багато чого іншого.

4).Участь в охороні навколишнього середовища: У даний час гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Дане питання постійно знаходиться в центрі уваги усього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально - технічної бази в державі.¹⁵

Великі вчені ряду держав стурбовані екологічним станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету усе більше і більше виділяється коштів на підтримку екології в належному стані, також надають різну допомогу і громадські організації. У ряді держав уряд вживає різних заходів до порушення нормативних актів по охороні природи. Чільне місце займає переконання, а також штрафи і карні покарання.

6. Та інші.

РОЗДІЛ IV. ПРАВОВІ ФОРМИ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ.

Функції держави здійснюються у визначених формах і визначених методах.

Форми здійснення функцій держави – це спеціальні сторони її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції .

За правовими наслідками названі форми поділяються на правові і неправові ( організаційні ) .

Правові форми – це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки .

Види правових форм здійснення функцій держави :

o Правотворча;

o Виконавчо - розпорядча;

o Правоохоронна;

o Правозастосовна;

Правотворча – відображається у діяльності держави з підготовки і прийняття нормативно – правових актів та інших джерел права .

Виконавчо – розпорядча - характеризується діяльністю держави та її органів з оперативного застосування, виконання, використання та додержання правових норм у процесі організації здійснення державних функцій.

Правоохоронна – виявляється в організації охорони правових норм від правопорушень, у контролі й нагляді за здійсненням законності, дисципліни та правопорядку .

Правозастосовна – застосування правових норм і винесення обов’язкових для виконання індивідуально – правових рішень .

Неправові форми (організаційні ) – це специфічні види фактичної діяльності, які не тягнуть за собою правових наслідків .

Види неправових форм :

o Організаційно – регламентуюча ;

o Організаційно – економічна ;

o Організаційно – контролююча ;

o Організаційно – виховна ;

Організаційно – регламентуюча – добір, розстановка, виховання та визначення ефективності діяльності кадрів у сфері здійснення державних функцій .

Організаційно – економічна – організація матеріально – технічного забезпечення, здійснення державних функцій .

Організаційно – контролююча – організація недержавного контролю у сфері здійснення державних функцій .

Організаційно – виховна - організація виховання, пропаганди, агітації, інформації та іншого забезпечення виховного впливу на населення .

Форми здійснення функцій характеризують зв'язок держави з правом як одним з основних засобів володарювання. Через право держава проводить у життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні задачі.

Методи здійснення державних функцій – це засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності держави з реалізації її функцій .

Види методів здійснення функцій держави :

1. Правотворчої ;

2. Виконавчо – розпорядчої ;

3. Правоохоронної ;

4. Організаційної діяльності держави із здійснення функцій .

Методи :

Правотворчої діяльності держави – це засоби, прийоми і способи підготовки, прийняття і оприлюднення законів та інших нормативно – правових актів, що забезпечують здійснення державних функцій .

Виконавчо–розпорядчої – це засоби прийоми і способи здійснення виконавчо – розпорядчої діяльності у сфері реалізації функцій держави .¹⁶

Правоохоронної – засоби, прийоми і способи правоохоронної діяльності відповідних державних органів .

Організаційної – засоби, прийоми і способи здійснення організаційного виду діяльності із забезпечення реалізації державних функцій. До них відносять: програмування, прогнозування, дослідження, здійснення оперативного аналізу та ін.

Діяльність держави широка і різноманітна. Для того щоб охопити, охарактеризувати її в цілому, потрібен високий рівень наукової абстракції і відповідні цьому рівню поняття. Вони дозволяють побачити, що з моменту виникнення і до теперішніх днів задачі держави не залишаються не зміненими. Одні здійснюються до кінця, на зміну їм приходять інші, більш складні.

У майбутньому будуть виникати і нові функції, а разом з ними і певні труднощі, які необхідно буде вирішувати.

Таким чином, з розглянутих нами функцій, ми бачимо, що держава є не тільки апаратом придушення, представником інтересів пануючого класу, але й організацією що виражає інтереси всього суспільства.

ВИСНОВКИ.

В даній роботі були розглянуті різні види функцій держави. Відзначимо, що держава виконує надзвичайно багато функцій, які аналізуються загальною теорією держави і окремими галузевими науками і в першу чергу конституційним (державним) правом.

Існує багато класифікацій функцій держави. Це пояснюється різними класифікаційними критеріями. В якості основ класифікації вибираються об'єкти і сфери державної діяльності, територіальний масштаб, спосіб державного впливу на суспільні відносини тощо.

Функції держави багатопланові, їх формування проходить в процесі становлення, укріплення і розвитку держави. Всі функції держави діалектично розвиваються, основні стають другорядними (неосновними) і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало. Послідовність виникнення функцій залежить від черговості задач, які стають перед суспільством в її історичному розвитку, цілей, які вона переслідує. В різні історичні періоди пріоритетне значення набувають ті або інші задачі, а значить і різні функції держави. На одних етапах більше уваги приділяється сфері економіки, в інших-області політики. Таким чином, кожна функція держави має визначений зміст, оскільки передбачає діяльність в конкретній сфері суспільного життя.

З переходом України до ринкових відносин, з проведенням політичної реформи затвердження демократичної державності відбувається еволюція функцій держави. Генеральною тенденцією сучасних функцій держави є саморегулювання, початок самоорганізації і самодіяльності. Але в період створення нової державності практично не можливо обійтись без хворобливого періоду нестабільності, так як держава і право перехідного періоду поєднують в собі всі елементи нового і старого, зароджуючи правові інститути та норми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.- К. : Преса України , 1997. с.- 80

2. Венгеров А.Б., Теорія держави і права , М. : “ Новий юрист “, 1998.

3. Котюк В.О. Основи держави і права - К "Вентурі" 1995 - с. 176.

4. Скакун О. Ф., Теорія держави і права : Підручник / Харків : Консум 2001. с.- 656.

5. Колодій А.М. , Опришко І.В. , Демський С.Е. Правознавство : Навчальний посібник - 3-є видання , - К.: Юрінком Інтер , 2001. с. – 640.

6. Олійник А. Ю., Теорія держави і права . Навчальний посібник / К. Юрінком Інтер , 2001. с. – 166.

7. Савчук П.С. , Самойленко Ю.П. Основи правознавства . с. – 208.

8. Кiлов С.В., Музиченко П.П., «Основи правознавства», Посібник для абітурієнтів .- К.: А.С.К., 2002. с. – 208.

9. Цвiк М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В., та iн. «Загальна теорiя держави i права». Харкiв: Право, 2009. с. – 584.

10. Кельман М. С., Мурашин О.Г., Хома Н.М., «Загальна теорiя держави i права»: пiдручник. - Львiв: «Новий свiт-2000», 2009. с. – 584.

11. “Загальна теорія держави і права”, за редакцією академіка АПрН України В.В. Копєйчикова, Київ, “Юрінком”, 1997.

12. “Основи держави і права”, В.О.Котюк, Київ, “Вентурі”, 1998.

13. “Общая теория права и государства”, под редакцией академика РАЕН В.В.Лазарева, Москва, “Юристъ”, 1997.

14. Кравченко В. Економічні функції держави Право України, 1993, №1.

15. « Теорія держави і права» : курс лекцій / Марченко М. Н. – М. : Дзеркало, 1997.

16. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Из-во МГУ, 1995 . с. – 383.

17. Вєдєрніков Ю. А., Грекул В. С. Теорія держави і права: Навч. посібник – 4-е вид., доп. і перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

18. Политические проблеми государства – М.: Институт государства и права РАН, 1993.

19. Теорія держави і права : Навч. Посіб./ Шестопалова Л.М. - : Прецедент, 2004.

20. Бутейко А.П. Государство : его вчерашние й сегодняшние трактовки // Государство и право. 1993р. №7.

1 Венгеров А.Б., Теорія держави і права , М. : “ Новий юрист “, 1998.

2 Котюк В.О. Основи держави і права - К "Вентурі" 1995 - с. 176.

3 Скакун О. Ф., Теорія держави і права : Підручник / Харків : Консум 2001. с. – 656.

4 “Загальна теорія держави і права”, за редакцією академіка АПрН України В.В. Копєйчикова, Київ, “Юрінком”, 1997.

5⁵ Колодій А.М. , Опришко І.В. , Демський С.Е. Правознавство : Навчальний посібник - 3-є видання , - К.: Юрінком Інтер , 2001. с.- 640.

6 Олійник А. Ю., Теорія держави і права . Навчальний посібник / К. Юрінком Інтер , 2001. с. 166.

7 Савчук П.С. , Самойленко Ю.П. Основи правознавства . с. – 208.

8 Кравченко В. Економічні функції держави Право України, 1993, №1. С. 10 – 12.

9 Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.- К.: Преса України , 1997. с. 12.

10Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.- К. : Преса України , 1997. С. – 15..

11 Кельман М. С., Мурашин О.Г., Хома Н.М., «Загальна теорiя держави i права»: пiдручник. - Львiв: «Новий свiт-2000», 2009. с. – 584.

12 Кiлов С.В., Музиченко П.П., «Основи правознавства», Посібник для абітурієнтів .- К.: А.С.К., 2002. с. – 208.

13 Цвiк М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В., та iн. «Загальна теорiя держави i права». Харкiв: Право, 2009. с. – 584.

14 Вєдєрніков Ю. А., Грекул В. С. Теорія держави і права: Навч. посібник – 4-е вид., доп. і перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

15Теорія держави і права : Навч. Посіб./ Шестопалова Л.М. - : Прецедент, 2004.

16 « Теорія держави і права» : курс лекцій / Марченко М. Н. – М. : Дзеркало, 1997.